Вторгнення Росії, життя в окупації, боротьба з загарбниками разюче змінили ментальність наших співгромадян, спричинили у свідомості людей ціннісні зміни, які, поза всяким сумнівом, стануть рушійною силою у відбудові країни й, зокрема, Херсонщини. Ці справді тектонічні зрушення дослідили відома громадська активістка, викладачка літератури Галина Бахматова та херсонський політолог і краєзнавець Дементій Бєлий. Сьогодні ми публікуємо висновки, якими вони люб’язно поділилися з проєктом “Громадські центри права в Україні”.

Мирна акція у Херсоні. Березень 2022 року

1. Війна і ціннісні трансформації суспільних відносин в Україні

- Цінність мужності та сміливості як основа самопорятунку. Окупація Херсонщини зміцнила, згуртувала та проявила людей: сміливі та мужні акції протесту з перших днів окупації, мітинги перед озброєними до зубів окупантами тривали доволі довго, попри насильницькі дії окупантів.  

- Цінність солідарності, взаємопідтримки та синергії. У перші дні березня люди йшли пішки в центр міста, на площу Свободи (наш Майдан), і коли почули автоматні постріли, не розбіглися, не повернули назад, а лише пришвидшили крок у напрямку тих пострілів, до центру міста. Перелякані очі окупантів, коли перед ними скандувало море людей, видавали, що страшно було саме русо-фашистським загарбникам, а не окупованим жителям вільної України. 

- Цінність нових лідерів. Першим, хто підняв місто після ступору перших днів війни, став зовсім неочікувано режисер Херсонського драмтеатру Сергій Павлюк, зовсім не політик і не депутат, зовсім не волонтер і не активіст, але він перший подолав страх,   за ним пішли безстрашні люди та вийшли на мітинги відкритого протесту.

- Цінність історичного символізму. 13 березня 2022 року, саме в день визволення Херсона від німецько-фашистських загарбників, що є показово-символічним, відбулася найбільша хода центральними вулицями міста: було понад 15 тисяч мітингувальників. Назустріч виїхала колона росіян, херсонці скандували: «руський солдат — фашист і  окупант». Коли проходили повз слідчий ізолятор, ув’язнені кричали з камер: «Слава Україні!» Тільки каральні заходи зупинили масові протести в кінці квітня, але мітинги продовжувалися до кінця травня. Запрацювала репресивна машина ФСБ, росіяни шукали активістів, організаторів мітингів, було багато насильницьких затримань «на підвал».

Мирна акція проти російської окупації у Херсоні на площі Свободи.

2. Війна і ціннісно-смислова динаміка індивідуальної та масової свідомості

- Цінність рідної землі: «не віддавати рідну землю». Психологічні мотиви тих, хто не виїхав із міста, були такі: необхідність доглядати за родичами, за домашніми тваринами; але найголовніша причина, яка тримала багатьох людей в окупованому Херсоні, це небажання віддавати рідну землю окупантам. Свідчення: «Коли наприкінці березня – у квітні-травні – люди стали масовано покидати Херсон, ставив собі просте запитання: чому я повинен виїжджати? Херсон — це Україна, і якщо всі покинуть його, то що? Залишимо місто росіянам?» 

Свідчення: «Як ми доведемо, що це українська земля, якщо всі херсонці виїдуть?»

- Цінність довіри. Серйозний виклик окупації: хто перед тобою – друг чи ворог? На загальному рівні була довіра до херсонців, більшість яких – проукраїнські. Окупанти проводили різні кампанії з приборкання проукраїнської Херсонщини, але всі вони буксували. Однак з часом окупантська машина запрацювала ефективніше, і люди  змінювалися, щоби вижити. Електоральні проросійські настрої 10% херсонців теж випливли. Виникала недовіра і розроблялася конспірація. 

3. Посттравматичний синдром – через виклики окупації

- Цінність випробування сталих цінностей. Окупація – психологічне випробування, яке не кожному під силу. Людям доводиться не просто змінювати свій звичний ритм життя, а фактично відмовлятися від нього. «2-3 тижні» Арестовича спочатку психологічно підтримували, і була надія, що в середині травня відбудеться перелом. Коли цього не сталося, прийшло розуміння: саме зараз Україна переживає найтяжчі моменти у психологічному плані.

- Найголовніша проблема окупації – збереження життя та гідності. Перебуваючи у тенетах «руського міра», українці були позбавлені беззаперечного права на життя та права на достойний рівень життя. Відбулося посилення цінності того, щоби просто жити й щохвилини відчувати себе живим.

- Найтяжчий виклик окупації – відсутність інформації, це стало одним із проявів тортур.

- Найстрашніший виклик окупації – відчуття несвободи.

Свідчення: «Важко дихалося. Коли нас звільнили 11 листопада, фізично відчув, що навіть повітря змінилося, мені стало легко дихати на фізичному рівні. Перші кілька днів  не міг надихатися. От що таке вільна Україна та окупація. Зараз я до цього звик, але перші дні це було неймовірне щастя — просто вільно дихати».

Свідчення: «Щодня тут я чіпляюся душею за віру, церкву, Дніпро та хороших людей, які залишилися і для яких можна щось зробити (чи вони підтримують мене). А ще допомагає впорядковувати думки стара література, бо вона дає зрозуміти, що й не таке було, але й воно минуло. Українці пережили не одну імперію. Бо можна завоювати територію та людей, змусити їх мовчати… Але душі окупувати неможливо – вони вільні».

Свідчення: «Понедельник. Оглядываюсь, чтобы понять, что произошло за прошлую неделю и ничего не помню. Моя жизнь похожа на путь в тумане, в котором я бреду, медленно передвигая ноги. Несколько шагов в сплошном молоке тумана вперёд, под ногами попадаются камни, я спотыкаясь, потом натыкаюсь на стену, ещё пару шагов,    какая-то лужа, и сзади такая же стена тумана, как и впереди. Вот и жизнь у меня сейчас такая: не вижу куда иду, не помню, откуда пришел. Граница видимости – только пальцы вытянутой руки. И слышишь своё прерывистое дыхание. И извне, из морока доносятся жуткие звуки и что-то страшное иногда пролетает мимо».

Черга за хлібом в окупованому Херсоні. Весна 2022 року

4. Цінність національної ідентичності громадян України в контексті смислової війни з Росією

- Цінність української мови як маркер «свій – чужий». Попри всі застережні заходи, при зустрічі зі своїми перевіреними людьми херсонці одразу переходили на українську мову і тихенько віталися: «Слава Україні!»

- Цінність самовіддачі та гідності. Кожен робив те, що міг. У час випробувань проявилися згуртованість і стійкість громад — два неймовірних ключових явища: чоловіки із найперших днів «штурмували» військкомати; звичайні люди, які ніколи раніше не тримали зброї, ставали на захист рідного міста в лавах тероборони та вступали в бій з окупантами.

- Цінність взаємодопомоги як чинника сенсу життя. Відчуття того, що ти комусь потрібен, аби допомогти, утримувало від безодні знецінення всіх сенсів та колишніх принад побутового існування. Весь Херсон приносив одяг, ліки, медикаменти для перших поранених біля Антонівського мосту, люди йшли на станцію переливання крові здавати кров.

- Цінність безпосереднього народовладдя та самоврядування. Найсправжніша згуртованість народилася у найстрашніші часи, коли на кожен виклик одразу виникала громадська ініціатива. Звичайні люди не чекали влади, не чекали депутатів – кожен робив те, що міг, і самоорганізація людей, відповідальність та взаємопідтримка, громадська свідомість в усіх сферах суспільного життя досягла омріяних кожною демократією рівнів.

- Моніторинг ситуації та збір фактів злочинів. Постійно тривала підпільна  інтелектуальна праця на Перемогу з боку політологів та соціологів в окупації, і це стало  важливим чинником для майбутнього судового Процесу над військовими злочинцями.  

- Окупація зцементувала український народ. Українці взагалі й херсонці зокрема платять неймовірну ціну для підтвердження своєї українськості. 

Свідчення херсонського соціолога: «Якщо говорити відсторонено, об’єктивно, то ми бачимо, як зараз у нас, в Херсоні, відбулося народження української суб’єктності, вже ніхто в жодній частині України не скаже, що це зросійщений південь, де живуть колаборанти й сепаратисти».

- Цінність яскравих моментів життя: наш земляк з українським прапором заскочив на російський БТР у центрі міста, який їхав вулицями, поруч з ходою мітингувальників, і це надихало людей та долало страх.  

5. Психологічні засоби протидії колективному психозу

- Окупанти діяли за стандартами НКВС. 

Свідчення: «Я дуже часто застосував знання, добуті з роману Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ», де автор детально описав особливості діяльності НКВС, а російська ФСБ працює за стандартами НКВС. Перші тижні було важко втямити, а далі все стало зрозумілим».

- Час пошуку нових смислів існування. 

Свідчення: «Хто я? Кому я потрібна? Чому кращі за мене вмирають, а я живу? Нестача продуктів, грошей, поява чужих людей у масках та зі зброєю – сприймалося, наче страшне кіно, яке крутять на фоні стін Херсона. Довго звикала до того, що це і є нова реальність».

Свідчення: «Розуміючи, що переживають люди у місті, з 1 березня почала щовечора виходити в ефір, як тільки починалися обстріли… Для дітей читала українські казки, а для дорослих – Псалтир, Євангелія, книги Соломона та Пророків, вечірні молитви».

- Меседжі свідків з окупованого Херсона: «Від усього Херсона до України: Не забувайте про нас, вірте в нас та не судіть нікого з нас заочно і завчасно. Бо МИ – Україна! Попри те, що тут дійсно трапляються ті, хто від переляку, образи чи заради шматка хліба «прилип» до «руського мира». Не судіть нас по них. Не вони – серце Херсона, а ми!». «Від себе до українців: як би нам не було важко, найважливіше, б’ючись із драконом – не стати драконом самим. Ми повинні нести в собі не тільки гнів та помсту, а й передовсім людяність та правду. Інакше у Перемоги не буде цінності. Бог допомагає тільки тим, хто має в собі боже – не на словах, а в душі».

І ще одне свідчення херсонця, в якому виокремлені найголовніші цінності українців на цій війні  – не з окупації, а з фронту (з відкритих джерел):

Перший день війни. Ранок. 24 лютого 2022. Цінність захисту Батьківщини.

Зродились ми великої години,

З пожеж війни, із полум'я вогнів...

Кормив нас гнів і злість на ворогів...

Під синьо-жовтим прапором свободи

З'єднаєм весь великий нарід свій...

Коментар друга: «Мы с тобой. Завали этих мудаков».

Шостий день війни. 1 березня. Цінність порятунку людства та збереження життя на землі.

Кажуть, Бог на шостий  день створив людину. Скоро настане день, коли він знищить нелюдь.

“Сьогодні в наших школах мав розпочатися місяць, присвячений компетентності Helicopter View. У ніч перед нападом русні, якраз розробляв презентацію. "Взаємодія, взаємодовіра та співдружність світової спільноти в освіті, культурі, науці, бізнесі – це майбутнє людства. Ми обираємо цивілізацію", – так я хотів розпочати. Але не сталося. РФ оголосила війну всьому цивілізованому світу, побудованому на довірі та співрозвитку. Вони намагаються повернути курс людства в первісний стан…”

Одинадцятий день війни. 6 березня. Цінність зміни вектора життя.

Я – українець. Я не маю ілюзій, ми не наддержава. Але і Мордор зруйнували не ельфи. Довго думав, чи виставляти такі фото.

Але зрозумів, що варто показувати, КОМУ довелося взяти зброю в руки. Я психолог, працюю в освіті. Я вчився, як допомагати людям, а не вбивати. Як розвивати, а не травмувати. Але до нас прийшла кривава русня, щоб знищити саме наше існування, наш розвиток та нашу культуру. І сотні тисяч людей взяли в руки автомати. Невміло, без досвіду, але зі злістю на загарбника.

Мої незліченні плани саморозвитку в експериментальній педагогіці, аксіології, епістемології та гносеології, психології розвитку кардинально змінили вектор: тепер єдине, що я хочу, це навчитись, як ефективніше вбивати окупантів і як виживати, щоб мати змогу довше робити перше, захищаючи свій дім і своє майбутнє...

Коментар колеги: «Ти розбив мені серце цією зміною вектора, бо ти маєш такі величезні здібності як освітянин та психолог...»

Тридцять шостий день війни. 30 березня. Цінність сенсу життя, або Філософія стоїцизму в окопах.

Після чергування на блокпосту, укріплення позицій камазом піску, тренувань з ведення бою, провели з хлопцями та дівчатами хевруту. Обговорили в окопах між боями кілька листів до Луцілія Сенеки.

Вийшла рефлексія надзвичайних обставин, в яких кожен з нас за своєю волею  опинився. Хоч і обставини  були створені злом, ненавистю та гнилістю орків, але ми обрали своє місце в нових умовах самостійно.

Тому перше обговорення присвятили гартуванню духу, і стоїки найкращі наші в цьому помічники. Говорили про смерть, про її сприйняття. Про поціновування життя, відвоювання себе для себе, внески в спільне благо. Про те, як задовольнятися необхідним, прагнучи достатнього, працюючи для більшого.

Як і завжди, невизначеність дезорієнтує. Тому керуємось порадою Сенеки:  "Запанувавши над сьогоднішнім днем, не так залежатимеш од завтрашнього" – і укріплюємо себе.

Ну, і хочу передати своє захоплення тими, хто поруч: повернутись, навіть на годину, у світ сенсів, думок, інтерпретацій та глибини світосприйняття Людей – неоціненно.

Коментар колеги: «Я просто не можу зняти посмішку з обличчя. Ти був би не ти...»

Херсонці на площі Свободи після звільнення міста від окупації у листопаді 2022 року.

З цим текстом Галина Бахматова виступила на Всеукраїнському науковому семінарі «Національно-визвольний формат ціннісної трансформації суспільних відносин в Україні» 21 квітня 2023 р. на базі кафедри теоретичної та практичної психології Інституту права, психології та інноваційної освіти у Національному університеті «Львівська політехніка» в онлайн-режимі. Семінар організувала професорка Зіновія Карпенко. Галина вдячна за можливість розповісти науковцям-психологам всієї України про своїх непересічних земляків та цінності їхнього життя, втілені у такі величні людські вчинки.

P.S. Стаття заснована на свідченнях у соцмережах херсонців, що пережили окупацію.  

Підсумовуючи ці свідчення, роздуми, враження, почуття, можу сказати, що в статті представлені лише краплі великого океану людської наснаги, страждань, сили духу, благородства та витримки українців, херсонців під час окупації. Але і без цих крапель океан великої Історії України не повний. Я продовжую дбайливо і з поклонінням збирати свідчення моїх земляків, розповіді колег, дописи херсонських журналістів, історії моїх родичів та друзів, щодо перебування в окупації та великого сходу з нашої святої землі, куди ми всі обов’язково повернемось як в Землю Обітовану, якою справді є наша Херсонщина. З цих історій взаємопідтримки та людяності, цінностей та трансформацій наразі складається велика книга Буття – нашого спільного буття України. І навіть історія людства.

Всі фото Олександра Корнякова

P.S.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.