Розмова з політологом Володимиром Молчановим присвячена злочинам росії та проблемам, які вони "запустили" в регіоні. 

Про порушення росією Женевської конвенції

Серед українців поширена певність, що Женевська конвенція вимагає утримання окупованих територій від держави-окупанта. Це так, каже Володимир Молчанов, але в деталях є нюанси.

За Четвертою Женевською конвенцією, окупант має не заважати звичайній економічній діяльності, не заважати руху цивільних товарів, передусім їжі та медикаментів. Тобто, держава, що окупує, може й не вдаватися до прямого утримання окупованих територій, якщо там все відбувається природним шляхом і економіка працює. Вона може тільки втручатися в ту частину, яка стосується військової допомоги державі-власнику цих територій, тобто, припиняти постачання військових або товарів подвійного призначення.

У випадку, якщо місцева економіка не здатна забезпечити звичний і прийнятний рівень споживання населення окупованої території, а країна — юридичний суверен цієї окупованої території, або міжнародні організації, зокрема, Червоний Хрест, або треті країни, які визнаються обома сторонами війни, — якщо вони не в змозі чи не хочуть доправити туди допомогу, тоді Четверта Женевська конвенція вимагає утримання  територій від держави-окупанта.

Що Росія зробила? Економічній діяльності, руху харчових продуктів та медикаментів, обігу готівкової гривні, росіяни завадили. Вона вимагає певних декларацій лояльності від українських громадян, запроваджує примусову паспортизацію, нав’язування свого громадянства. Відомі випадки, коли окремим підприємствам (не комунальним, а комерційним), що залишилися й досі працюють на окупованій території, нав’язуються якісь квоти, наприклад, щоб зі 100 працівників, протягом тижня було 20 заявок на російські паспорти — інакше будуть проблеми.

Для порівняння, прикладом  окупації з дотриманням норм Конвенції, є політика Ізраїля стосовно територій Гази і Західного берега. Ізраїль, хоча і не визнає публічно власне “окупації” територій, постачає на них за пільговою ціною електроенергію і безкоштовно — воду, тобто те, що не здатні забезпечити “спонсори” Палестини — багаті арабські держави Перської затоки. І звісно, не заважає власній фіскальній, митній політиці там, обігу товарів, послуг і сторонньої допомоги. Більш того, виконує Ізраїль не лише букву, а й дух Конвенції — коли її приймали в 1949 році, ні мобільного зв'язку, ні Інтернету, ні телемережі, не існувало, тому заборону їх блокування не прописали. Тому в цій частині брутальне відрізання росією зазначених видів зв'язку і медіа формально нічого не порушує. Як і російська брехня про те, що все відрізано Україною, яка в такий спосіб “відмовилась від власних громадян”.

“Росія жорстко порушує Женевську конвенцію, — підсумовує експерт. — Я думаю, що за це притягнуть до відповідальності, як росіян, так і наших місцевих колаборантів”.

Про зрадництво

Володимир Молчанов вважає: не можна всіх гуртом одразу записувати у зрадники, бо багато хто опинився у скруті. Перше, що зробили окупанти, — унеможливили завезення готівки, тож доводилося обходитися мізерними обсягами, які ще лишалися в банках через інкасацію. Дуже велика частина пенсіонерів з початку вторгнення залишилася без грошей, передусім ті, хто отримував пенсію готівкою через Укрпошту — це десь 40% пенсіонерів Херсонщини, частина міських і абсолютна більшість  сільських пенсіонерів. Після того, як наприкінці червня окупанти остаточно захопили приміщення Укрпошти, а її очільник перейшов на їхній бік, люди залишилися взагалі без засобів до існування.

Треба нагадати, що навіть якщо українська пенсія надходить на картку, зняти гроші вже практично неможливо, а   щоб перевести в готівку неофіційно через "мінял", за складною схемою, треба віддати 20%. Починалося з 2%, тепер 20%. І це —  грабунок, бо на 1600 гривень (саме стільки залишиться на руках пенсіонера при переведенні в готівку мінімальної пенсії 2000 гривень) прожити нереально було навіть до війни.

Тому люди просто змушені звертатися до цих рашистських гуманітарних центрів. За “гуманітарку” росіяни вимагали спочатку просто паспортні дані, зараз вимагають вже отримання російських паспортів. Був і такий момент, який не отримав системного продовження, коли вимагали підписання різних декларацій про схвалення “спецоперації, яку проводить росія проти нацистського режиму на Україні”. Багато хто, побачивши таку декларацію, просто йшов геть. Але ж голод — не тітка, і рано чи пізно ці люди, все одно зверталися по допомогу.

Про міського голову та його політичний проєкт

Володимир Молчанов до позиції мера залишитися в Херсоні ставиться критично:

“Патріотизм патріотизмом, але ж треба було думати і про те, чим це могло все завершитися і для його особистої безпеки, і для майбутнього херсонських бюджетників та комунальників, які через його відсутність можуть залишитися без фінансування”.

Партія Колихаєва “Нам тут жити” і благодійний фонд “Нам тут жити” — типові політично-феодальні проєкти, такі ж, як і місцеві осередки владних або популярних партій, вважає політолог. Критеріями відбору до них є фінансовий внесок, як “білий”, так і “чорний”, вплив людини, яким вона може “поділитися” з партійними товаришами, можливості, які вона з собою несе (адміністративна посада чи медійна цінність). Але в жодному разі це не є ані порядність, ані політичні погляди. Тож не дивно, що зараз дуже багато людей, які пристали до  партійного проєкту Колихаєва, відкрито зраджують, відкрито співпрацюють з окупантами.

Про отримання російських паспортів

Росіяни видають паспорти не з 14 років, а з 16. На щастя, більша частина батьків відповідально поставилися до майбутнього дітей і вивезла їх. Бо що виростять рашисти з українських дітей, якщо їм дати таку можливість, можна побачити наочно на прикладі тих ЛДНР-рівців. З ними херсонці стикаються на блокпостах, де перевіряють  транспорт. Це соціальне дно — вони невиховані, неосвічені, неохайні і вкрай бідні.

Політолог прогнозує, що з 500-600 тисяч дорослих, які залишилися на окупованих територіях Херсонщини після масового стихійного від’їзду людей, заявки на російські паспорти подадуть тисяч 20 — це 4%, доволі мало для південно-східної області, але ця цифра відповідає кількості реальних прихильників росії. З іншого боку, якась частина за паспортами звернеться не від доброго життя, а тому, що їх примусять, щоб отримувати рашистську пенсію. І засуджувати їх не можна — пенсіонери, які не мають взагалі ніяких засобів для існування, мають суттєвий аргумент, щоб взяти російський паспорт заради російської пенсії замість припинених з початку окупації виплат готівкою через “Укрпошту”. В цьому контексті заяви окремих посадовців про необхідність запровадити кримінальну відповідальність за отримання російських паспортів щонайменше потребують уточнення, що йдеться не про дії в стані крайньої потреби. А ще такі заяви викликають у тисяч херсонців обурення. Адже лівий берег просто прокинувся в окупації, а у правого — було лише один-два дні на втечу вслід  за місцевими органами державної влади, представники яких побігли першими.

Про заклики не платити пенсії і зарплати працівникам бюджетної сфери на окупованих територіях

Платити треба, обов’язково, бо це збереження України на тих територіях, це запобігання перетворення її на чергові ЛНР-ДНР, — наголошує Володимир Молчанов. Але вказує на нюанси.

Перше — це освіта, вона може бути або українською або ворожою, і третього не дано. Якщо освітянин працює на Росію, то він є зрадником, і, може, навіть гіршим ворогом, ніж той російський солдат, який виконує роль якогось гарматного м’яса на передовій. Бо російський солдат менше може шкоди принести, ніж такий вчитель, що виховає десятки майбутніх рашистів.

У медицині ситуація дещо інша. Лікар давав клятву Гіппократа і зобов’язаний лікувати всіх. Інша справа - його можуть поставити в такі умови, що він буде змушений підписати декларацію про згоду працювати за російськими законами. Інакше - можуть вигнати з робочого місця, не допустити до медичного обладнання, не давати ліків, відключити електроенергію, не впускати хворих в лікарню. Тут, з одного боку, для  лікарів (не для адміністративного персоналу) законодавство не робить якихось серйозних каральних зауважень, а з іншого боку, якщо лікар навіть працює за російськими законами, це для хворого нічого не змінить.

Україна має забезпечити максимальну можливість працювати дистанційно. Працівникам сфери соцзахисту пан Володимир вважає працювати онлайн, “заочно”, неможливо. Тому працівники, які залишилися, повинні отримувати українську заробітну плату і виконувати свої функції з, наприклад допомоги старим немічним людям, незалежно, яка влада, і навіть якщо їм доведеться при цьому якісь декларації підписувати.

А чиновникам, які відповідальні за фінансово-господарську діяльність, краще було б виїхати або евакуювати їх — і мерів, і керівників фінансових відділів, і керівників інших головних розпорядників бюджетних коштів.

Про виїзд населення з окупованих територій

Володимир Молчанов згоден з тим, що це не евакуація, а втеча за власний кошт під свою відповідальність і з величезним ризиком. Ризиковано виїздити було вже  з 26 лютого, ці ризики то збільшувалися, зменшувалися, але не щезали. Якщо ризик потрапити під обстріл зменшувався, то зростав ризик бути затриманим чи пограбованим окупантами вже при очній зустрічі.

Евакуацію влада не організувала зовсім, навіть для самої себе. Влада просто втікала, як могла. Тільки про персону керівника облдержадміністрації потурбувалися — він евакуювався в перші години нападу, окремо від нього виїздили чиновники адміністрації. Через відсутність організованої евакуації виявилося, що керівник фінансового управління облдержадміністрації пані Вітренко залишилася в окупованому Херсоні. Саме з цим і були пов’язані труднощі з виплатами заробітних плат працівникам бюджетних організацій, які управляються Херсонською облрадою.

Деякі відомства вивезли свої керівництва — наприклад, поліція, але простих поліцейських залишили напризволяще. Багато хто з них потім зазнав репресій, були вбиті окупантами, деякі перейшли на їх бік окупантів, деяких намагались схилити на свій бік і навіть одного з шанованих колишніх поліцейських довели до самогубства...

Єдина контора, яка виїхала повним складом — СБУ, але вона, вважає політолог, не могла потурбуватися і про простих громадян. Як приклад порівняння між тривалою херсонською владною бездіяльністю і спробами щось зробити наводить частково окуповану Запорізьку область, де адміністрація постійно намагалася організувати гуманітарні коридори для мелітопольців, для бердянців і навіть для маріупольців, жителів Донецької області. Якихось системних домовленостей не було, автобуси виїжджали, іноді вдавалося забрати когось, але частіше їх повертали, але вони знову виїжджали, знову намагалися...

Про виїзд з окупованих територій через Крим

На переконання Володимира Молчанова, виїжджати треба в будь-який спосіб. Виїзд через Крим дорожчий ніж через Запоріжжя, безпечніший через можливості потрапити під обстріл, але небезпечніший щодо контролю та перевірок з боку ФСБ. Звичайно, кожен має обирати свій шлях, але політолог не радить їхати через Крим чоловікам призовного віку (таких в Криму часто затримують), тим, хто займався громадською діяльністю, відомий своїми антиросійськими поглядами і має в соцмережах “сліди” своїх дій та думок.

Дорожнеча довгого шляху через Крим і половину росії з ночівлями у тамтешніх готелях, є зрозумілою,  як від 5000 грн до 700 доларів за “короткий” через Василівку — теж. У ціну закладені ще й кошти для всіх  дрібних хабарників на блокпостах, а також неминучий ремонт ходової після “раллі”. Не заплатив —  повертай  назад. Або можуть людей висадити і забрати автомобіль. Часто траплялося, коли і машини розстрілювали, і людей пострілами під ноги гнали на мінні поля. Окрім суто грабіжницьких міркувань “простих” днрівських “мобіків”, спостерігають і витонченіші, але теж традиційні для “загадкової русскої душі” девіації: окремі офіцери ФСБ неприховано насолоджуються, принижуючи, лякаючи та повертаючи біженців. 

“Це великий ризик, небезпека і приниження. Але, на жаль, іншого шляху, щоб вирватися зараз немає, — підсумовує Володимир.

Про звільнення Херсона та наслідки

На думку політолога, звільнення Херсона навряд чи буде безболісним. ЗСУ не вдаються до обстрілів Херсона — це факт. Навіть попри чисельні свідчення про створення окупантами арсеналів і баз на заводах, оптових базах у великих торгових центрах. Окупанти ж у прифронтовій зоні б’ють “по площах”, не зважаючи на те, під чиїм контролем перебуває населений пункт. Так вони вже  знищили дуже багато сіл. І тільки після завершення бойових дій ми зможемо дізнатися про свої Бучі, херсонські. Також слід відзначити нехтування окупантами безпекою цивільного населення: вони розміщують недалеко від житла такі величезні концентрації боєкомплекту, що детонація спричиняє чисельнні ушкодження будівель і легкі поранення жителів (Чорнобаївка, Нова Каховка); вони  активно використовують над містами свої системи ПРО, які, не зумівши перехопити ракети, спрямовані на мости чи склади, падають на житловий сектор. У Херсоні при цьому не використовується сирена повітряної тривоги. Але є сирена чи немає, для багатьох цивільних не має значення, бо бомбосховища розташовані переважно на підприємствах та об'єктах соціальної інфраструктури, і цивільних туди не допускають, повторюючи практику німецьких нацистів часів другої світової війни. В них у “Райху” бомбосховища були лише для “арійців”, але не для полонених чи примусових робітників-іноземців.