Аналізуючи викладений у збірці "Успішні практики безпеки. Український маштаб" регіональний досвід, сформовану практику по всій Україні, можна дійти висновків.

Кожен мешканець села чи міста має право на сучасну медицину й освіту, доступні та якісні адміністративні, комунальні, соціальні послуги, гарні дороги, чисті й освітлені вулиці, тобто громаду, у якій почуватиметься безпечно.

Ще в 2014 році уряд схвалив Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, де вказується, що основними повноваженнями органів місцевого самоврядування базового рівня є забезпечення громадської  та іншої безпеки для мешканців громад.

Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад» [1] дав змогу почати формувати спроможний базис місцевого самоврядування, об’єднувати ресурси територіальних громад задля покращення рівня життя громадян.

Однак не зважаючи на правове рулювання місцевого самоврядування «нового формату», українське законодавство щодо форм забезпечення безпеки в громадах потребує термінового оновлення та вдосконалення, а часом і прийняття нових якісних нормативних актів.

У рамках реформування Держслужби з надзвичайних ситуацій і децентралізації країни в цілому, в Україні продовжує активно формуватися волонтерський рух добровільних пожежних, створюються місцеві пожежні команди у найвіддаленіших населених пунктах та відкриваються нові центри безпеки у громадах.

Загалом на сьогодні майже у всіх регіонах успішно реалізуються пілотні проекти зі створення центрів безпеки у громадах, активно формується громадський рух у сфері цивільного захисту та охорони громадського порядку, щоб забезпечити достатній рівень безпеки населення у найвіддаленіших куточках України.

Такі «пілоти» засвідчили свою життєву спроможність і повинні перейти у площину засад формування державної та місцевої регіональної безпекової політики. Термінового прийняття потребують обласні та місцеві програми на кшталт «Безпечне місто», «Підтримка та допомога поліції», «Залучення громадськості до охорони громадського порядку», «Налагодження співробітництва органів внутрішніх справ з населенням» тощо, де будуть передбачені дієві заходи залучення до виконання програм на умовах партнерства громадських формувань, комунальних підприємств і установ, громадян. Належне фінансування дасть змогу якісно покращити співпрацю поліції і громади на місцях.

Дбати про безпеку в громадах – це функція місцевого самоврядування і лише в умовах підконтрольності в першу чергу громаді поліція зможе отримати «кредит» довіри, стати дієвим органом забезпечення правопорядку і бути визнаною громадою.

Для цього вбачається за необхідне:

• легалізувати роботу місцевої (муніципальної) поліції та шерифів
• закріпити чіткі повноваження муніципальної поліції та національної поліції
• унеможливити дублювання функцій місцевих комунальних установ чи підприємств з охорони правопорядку та місцевих служб за благоустрою, екологічної інспекції та інших контролюючих органів
• визначити в законодавстві порядок залучення громадян до профілактики правопорушень та боротьби зі злочинністю
• ввести в правове поле статус «громадських помічників» дільничних офіцерів поліції для громадян
• запровадити ефективний механізм контролю за громадськими формуваннями, національними дружинами та іншими організаціями громадського самозахисту

Вирішити проблеми у сфері організованого управління громадською безпекою на місцях міг би Закон України про «Муніципальну поліцію»

Існуючі спроби народних депутатів прийняти окремий закон, який би регулював діяльність «муніципальної поліції» чи «муніципальної варти», поки що не були успішними. Питання ефективності діяльності таких можливих підрозділів поліції та інших державних структур.

Невирішеними є важливі питання, що характер повноважень новоствореної муніципальної поліції має бути надзвичайно широким: від «охорони пам’яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників» до «контролю за використанням і охороною земель, інших природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення» та «врятування життя людей, захисту їх здоров’я, збереження матеріальних цінностей у разі стихійного лиха, екологічних катастроф, епідемій, епізоотій, пожеж, інших надзвичайних ситуацій».

Можливим варіантом є створення місцевої поліції, виходячи з власних міських ресурсів, де за таких умов муніципальний поліцейський орган може отримати повноваження у сфері контролю за виконанням земельного та природоохоронного законодавства; використанням і охороною земель та інших природних ресурсів; дотриманням правил благоустрою; паркування автотранспорту; забезпеченням охорони пам’ятників історії та культури; дотриманням правил архітектури та містобудування; розміщення зовнішньої реклами; дотриманням правил торгівлі; забрудненням території; знищенням чи пошкодженням зелених насаджень; належного утриманням покриття доріг, тротуарів та прибудинкових територій; дотримання правил розміщення та функціонування МАФів, самовільним будівництвом і зміною фасадів та споруд; самовільним зайняттям земельних ділянок; охороною майна, яке належить міській громаді та інше.

Такий муніципальний правоохоронний орган може створюватись на базі місцевого органу з питань благоустрою та інших комунальних підприємств (служб), які виконують вищеперераховані функції, а також із залученням громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону.

Автор: Ольга Настіна, к.ю.н., доцент Білоцерківського національного аграрного університету, експертка з питань децентралізації.

Джерела:

1. Про добровільне об'єднання територіальних громад: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/157-19