Тим не менш, під час «польової роботи» все одно виникають деякі складнощі. Переважно це стосується нових повноважень, які вони не виконували за попередньої  служби.

Наприклад, несподіванки від «дітей-фантазерів», з якими стикнувся Віталій Поморцев з Васильківської об’єднаної територіальної громади. Він раніше служив в ДАІ, потім працював в ізоляторі тимчасового утримання. Отже, контактував переважно з дорослими правопорушниками та злочинцями, а не з малечою, не мав такого практичного досвіду.

Адже офіцери громади (ПОГ), це представники правоохоронних органів, які тепер виконують на території ОТГ одночасно функції чотирьох служб:  дільничного, патрульного, дозвільної системи та ювенальної превенції.

На початку проєкту передбачалося, що до навчання та до роботи в новому форматі залучатимуть також колишніх працівників міліції та цивільних людей. Однак жорсткий конкурсний відбір (тестування, виконання фізичних нормативів, перевірку на поліграф і, на комунікабельність, обізнаність у законодавстві, інтенсивне навчання та інше) першими пройшли переважно діючі співпрацівники поліції. Більшість з них – дільничні, втім, є представники й інших служб.

Зокрема, в Піщанській ОТГ  один теперішній ПОГ працював в «Беркуті», другий був слідчим, а третій працював у патрульній поліції. Тому, як зазначає експерт Вадим Чепурко, їм легше – вони можуть консультуватися один з одним і вирішувати всі проблеми на місці. Також серед поліцейських офіцерів громад є місцеві жителі, які раніше не мали достатнього досвіду роботи в правоохоронних органах. Однак в ОТГ, які їх рекомендували та прийняли після навчання, або сам голова, або староста округу, де тепер працює такий офіцер, – колишні міліціонери. Вони також значно допомагають у роботі своїм попереднім досвідом. Але коли громада невелика й там один ПОГ, а поряд немає досвідчених наставників, наприклад, як в Аульській громаді, то йому, звичайно, важко.

Ми запитали старшого лейтенанта Сергія Олександровича Мороза, поліцейського офіцера Аульської громади, які труднощі виникли/виникають у його роботі, можливо,  щось треба ще додати у навчальний курс?

- А ви бачили навчальний посібник із підготовки офіцерів громад? – розсміявся Сергій Олександрович - Ми його не те що запам’ятовувати, а й читати не встигали. Це тека з тисячею листів формату А-4 (21 × 29,7 см), надрукованих дрібним шрифтом з обох сторін. Засвоїти все було дуже складно, бо курс дійсно дуже інтенсивний. А якщо отримав на екзамені «три» - то це не оцінка, це провал, далі не проходиш. Хто не склав краще – повернулися на своє попереднє місце роботи. 

Але посібник, який слухачі мають знати досконало, це лише одна складова частина навчання.

Вадим Чепурко розповів, що підхід до підготовки майбутніх офіцерів громад дуже ретельний. Запроваджено бінарну систему навчання. Тобто, навчають два викладачі, один теоретик, інший – практик. І навіть серед самих викладачів проводиться конкурс. Крім того експерт сам побував на лекціях у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ і пересвідчився, що підготовка – дуже якісна:

«В університеті є і зал судових засідань, тир, і така мультимедійна кімната. Мені довелося  побачити, як виконуються завдання.  Наприклад, там є обладнана  квартира, в ній розташовані відеокамери. Слухачі сидять у великій аудиторії, дивляться на екран, на який виведені відеокамери  з  квартири, і спостерігають що відбувається. Ситуація – абсолютно житейська. Онук та онучка приїжджають до старенького дідуся, відвідати його (Роль старенького виконував один зі слухачів, а на роль онуків запросили двох студентів з інших курсів). Зразу все нормально, а потім онуки питають: «Дідусю, а в тебе гроші є?» Він каже, що немає. Вони зляться, починають його шарпати, нишпорити по шафах, шухлядках. Дідусь викликає поліцію. Заходить офіцер громади і слухачі відслідковують його дії. А після цього розбирають, як від діяв, що робив правильно, що ні, чому».

Втім, навіть таке навчання, все одно корегується реальною практикою. Сергій Мороз, як і його колега  з Васильківської ОТГ Віталій Поморцев – колишній працівник ДАІ, потім працював у патрульній поліції. Досвід у правоохоронних органах – 16 років.  Але також стикнувся з нюансами роботи інших служб. Втім, складнощів у спілкуванні з малечою у нього не виникло, бо майже одразу, як потрапив у громаду, налагодилася надзвичайно плідна співпраця з місцевою службою в справах дітей. Тому його професійні «прогалини» у цьому плани не заважають, всі питання вирішуються разом із фахівцями громади.

Начальник  служби у справах дітей Аульської ОТГ  Олеся Білько теж підтверджує, що співпраця з Сергієм Морозом дуже плідна. І незважаючи на невеликий термін його роботи в громаді, разом подолали вже багато проблем:

«Раніше насилля над дітьми, насилля у сім’ї, це була величезна біда. Є такі родини, до яких самому було страшно заходити, бо це небезпечно. Ми дуже довго чекали на наших дільничних, які не могли одразу відреагувати на ті випадки, які у нас були. А з того часу, коли до нас прийшов Сергій Олександрович, ми вже вивели наші неблагополучні сім’ї на певний рівень і тепер просто підтримуємо їх. Він також активно співпрацює з нами в школі, дитсадках, входить до нашої комісії з захисту прав дитини. І рівень довіри до нього – великий».

Складнощі у Сергія Мороза виникли через інші завдання – як грамотно оформлювати документи у якості «звичайного» дільничного. Однак і це невдовзі вирішилося: на стажування до громади приїхали слухачі другого курсу підготовки офіцерів громад. Це були офіцери, які до цього працювали саме дільничними. Вони пояснили та показали на практиці, як оформлювати документи, і тепер ніяких проблем у цьому плані немає.

Обмін досвідом був взаємним. Колеги навчилися у поліцейського офіцера Аульської громади працювати з порушниками правил дорожнього руху:

-  Правила  руху, які вивчає кожен водій, начебто невеличка книжечка. Але перш ніж виписати протокол на порушника, ми маємо донести йому, за що саме притягаємо до відповідальності, чому так, а не інакше, на що він має чекати і які у нього права. І для того, щоб все йому правильно та дохідливо роз’яснити, щоб він все зрозумів, - треба знати всі законні та підзаконні акти, офіційні коментарі із застосування статей та процесуальних норм, практику та рекомендації судової системи. А це – майже такий же обсяг інформації, як і у навчальному посібнику для офіцерів громад, - пояснює Сергій Мороз.  

Як зазначають експерти (тут має бути гіперпосилання на попередню статтю «Різні громади – різні умови роботи), криміногенна обстановка в громаді складна, а бюджет невеликий, тому немає можливості організувати додаткові заходи безпеки. Найбільше викликів Сергія Мороза у повсякденній роботі пов’язані з крадіжками. Крім того, є дві дуже проблемні вулиці: там відновили дорожнє полотно, проклали асфальт, але ні розмітки, ні обмежувальних знаків немає. Тож водії «ганяють» з небезпечною швидкістю. Офіцер громади мріє, щоб там не лише знаки встановили, а й примусові заходи зниження швидкості. І дуже не вистачає камер відеоспостереження, щоб контролювати ситуацію на території громади цілодобово.

На наше питання, як він співпрацює з керівництвом громади, від якого залежить фінансування додаткових заходів безпеки, офіцер відповів наступне:

- А що голова? Ми з ним разом крадіїв не ловимо, по проблемних сім’ям не ходимо. У мене – свої завдання, у нього – свої питання та повноваження. Звертаюся, коли щось потрібно, він не відмовляє, каже: «Пиши список, розглянемо на сесії».  

Також Сергій Олександрович розповів, що йому поки що не вистачає досвіду роботи з постраждалими від насилля в сім’ї та їх кривдниками:

- Є у мене на території два подружжя, дуже проблемних. Одна пара нормальна, поки твереза. Але коли нап’ються – починається між ними бійка. В іншій родині ситуація ще складніша. Чоловік б’є дружину, коли знає, що я вже поїхав додому (поки громада не виділила житло, офіцер вимушений ночувати за її межами, тож у нічний час його «підстраховують» співробітники райвідділу, який розташований за 25 км від Аулу). Жінка викликає «102», але поки група приїде, чоловік з дому вже тікає.  Потім через дві-три доби до мене приходить інформація, що треба розібратися в ситуації. Знаходжу їх, а вони вже помирилися, кажуть, що не мають одне до одного ніяких претензій.  Говорив із ними і разом, і поодинці, казав: це ж ненормальні відносини, - розлучіться, розійдіться,  поки лиха не сталося. А вони в один голос: «А я ж його (її) - кохаю»…

Ще Сергій Олександрович мріє, щоб у громаді запрацював проєкт «Чужий на селі». Щоб місцеві жителі негайно повідомляти про сторонніх осіб, які вештаються вулицями та щось виглядають, про чужі підозрілі автівки,  про конфліктні ситуації серед місцевих, про можливі правопорушення та злочини. Щоб він міг вчасно запобігти біді. Однак заслужити довіру зневірених людей – дуже не просто. Але він готовий пройти цей непростий шлях.

І по кроках він добивається успіху. Принаймні, місцева активістка, керівниця Громадської організації «Коло змін» Світлана Березовська вже зазначила, що це дійсно людина, яка повністю, кардинально міняє ставлення до поліції. І громаді треба його підтримувати, щоб не втратити.

P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту «Безпека в громадах» за фінансової підтримки Freedom House. Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров'я».