Досвід самоорганізації. Місцеві «шерифи» на варті спокою селян
07 — 07 — 2018
/Харків
1237
Юрій Чумак
Юрій Чумак
Автор
всі статті автора

Одринка – невеличке затишне село на Харківщині, засноване ще у 1681 році. На сьогоднішній день у ньому мешкають трохи більше 400 осіб. Минулого року Одринка увійшла до складу Новодолазької об’єднаної територіальної громади.

У селі є клуб, магазин, фельдшерсько-акушерський пункт, капличка… Значні підприємства відсутні. З огляду на те, що дітлахів шкільного віку залишилося тільки 9, учнів перевели на навчання до сусіднього селища (їх возить шкільний автобус), а місцеву школу закрили. Приміщення «законсервували».

І тут розпочалася історія, яка мала для села досить неочікувані наслідки. Зловмисники, дізнавшись про те, що будівля школи пустує, однієї ночі здійснили з неї крадіжку та поцупили низку металевих речей.

Це кримінальне правопорушення стало останньою краплиною, що переповнила чашу терпіння місцевого старости Дмитра Машури. Адже й до цього на території старостинського округу відбувалися крадіжки як особистого, так і комунального майна.

Але з огляду на те, що село розташоване у природній низині («ямі»), і в Одринці практично відсутній мобільний зв’язок, а також через значну віддаленість від центру громади, швидке реагування поліції на виклики практично неможливе. І сподіватися на ефективну допомогу з боку Державної служби охорони не доводиться.

«До Нової Водолаги –18,5 кілометрів. До Харкова – понад 60 км. Поки ми їм додзвонимося, поки вони приїдуть, злодіїв вже й слід прохолоне», – каже Д. Машура.

Щоправда, є ще й дільничний офіцер поліції, за яким закріплена Одринка, Стара Водолага та ще декілька сіл. Поліцейський час від часу приїжджає, зустрічається зі старостою, разом з ним проводить профілактичні бесіди з мешканцями. Однак, звісно, постійно забезпечувати громадський порядок саме в Одринці дільничний не в змозі.

Тому староста, який сам має досвід роботи в міліції, розсудив шукати шляхи боротьби із крадіжками силами громадськості. І, порадившись із селянами та з головою Нововодолазької ОТГ Олександром Єсіним, вирішив прийняти на роботу 2-х охоронців.

Були підібрані достойні кандидати, які не вживають алкоголь, мають автомобіль. «Шерифами» стали двоє місцевих чоловіків, один раніше працював охоронцем, інший пройшов службу в АТО. При собі в них ліхтарики і газові балончики. Зброї не мають, але обидва говорять – підготовки, щоб затримати можливого злодія, вистачить.

«Спокій, холоднокровність. Вирішується все, як то кажуть, словом. Якщо слово не доходить, тоді справою вже. Після Донбасу мені вже нічого не страшно», – зауважує колишній учасник АТО, «шериф» Сергій Собенко.

Одринка

Їм виділили приміщення в адміністративній будівлі старостинського округу (колишній сільраді), в якому стражі почергово несуть нічну службу. Поряд – кімната, в якій можна заварити чай та перекусити. Староста щотижня проводить з охоронцями інструктаж. Місцеві «шерифи» здійснюють обходи, «курсують» селом, приглядають за школою, магазином, капличкою та іншими важливими об’єктами.

Кожного ранку, коли здають зміну, охоронці записують у відповідному журналі нотатки про те, які події відбулися, чи були помічені в селі незнайомі автомобілі чи підозрілі люди.

Проект громадської охорони в селі стартував з травня 2018 року. Зміна триває з 7-ї вечора до 7-ї ранку. І місцевим стражам порядку вже довелося зустріти крадіїв та боронити село.

«Був випадок – «газелька», чужі люди на дачу проникали. Але не здійснили того, що хотіли, бо ми їм завадили. Вони повтікали машиною. Повиносити – повиносили, але не погрузили», – розповідає «шериф» Федір Телицький.

Одринка

Відтепер в Одринці знають, що є люди, які стоять на сторожі правопорядку, охороняють комунальні об’єкти. Жителі відчувають себе у безпеці.

«Добре, що вони є, і всі відають, що тепер у нас такі хлопці, і спокійніше всім стало», – радіє Наталя, мешканка села Одринка.

Одринка

Раніше найняти охорону було складно, але після створення об’єднаної територіальної громади змогли виділити кошти на зарплату «шерифам». Поки вона мінімальна. Проте в населеному пункті вже є охочі поповнити ряди «патруля».

«Увечері тут нікого не було. І жителі побоювалися у пізній час пересуватися селом. А тепер вечором та вночі охоронці ходять з ліхтарями, перевіряють все. Якщо виникають якісь питання – люди телефонують їм на спеціально виділений стаціонарний телефон, і є реагування. Я сам би пішов у «шерифи», якщо відкриється відповідна вакансія», – роповідає місцевий мешканець Анатолій.

І хоча самі чоловіки себе шерифами не називають, а просять звати їх звично «охоронцями», шерифський нагляд вже взяв своє – в Одринці зараз жодної крадіжки за все літо.

Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Немає коментарів
Тут поки немає коментарів. Ви можите бути першим
Залишити коментар згорнути
Залишити коментар
Читайте також
Як постраждало від російських обстрілів подружжя пенсіонерів на Херсонщині
24 — 02 — 2024
/Херсон
331
Як постраждало від російських обстрілів подружжя пенсіонерів на Херсонщині
Ольга та Анатолій Бородавченки – мешканці одного з сіл на півночі Херсонщини, подружжя пенсіонерів. Їхнє життя  докорінно…
докладніше
Проблеми та виклики Нововоронцовської громади
24 — 02 — 2024
/Херсон
288
Проблеми та виклики Нововоронцовської громади
Нововоронцовська територіальна громада розташована в Бериславському районі Херсонської області на березі вже колишнього Каховського…
докладніше
Пів року у трьох російських катівнях і 9 місяців на лівобережжі
23 — 02 — 2024
/Херсон
307
Пів року у трьох російських катівнях і 9 місяців на лівобережжі
Він перетнув кордон України ще в грудні 2023 року, але лише на початку 2024-го заявив про своє повернення постом у фейсбуці: «Нарешті…
докладніше
Як живуть мешканці одного із сіл у Бериславському районі на Херсонщині
23 — 02 — 2024
/Херсон
383
Як живуть мешканці одного із сіл у Бериславському районі на Херсонщині
Попри окупацію, мешканці одного із сіл у Бериславському районі на Херсонщині очі в очі з окупантами майже не зустрічалися. Олександр…
докладніше
Як живе Дар’ївська громада
22 — 02 — 2024
/Херсон
289
Як живе Дар’ївська громада
До громади входить 15 населених пунктів: Дар’ївка, Інгулець, Зарічне, Ясна Поляна, Микільське, Понятівка, Токарівка, Іванівка,…
докладніше
Про життя та подвиг Владислава Українця
22 — 02 — 2024
/Херсон
333
Про життя та подвиг Владислава Українця
Лейтенант ЗСУ Владислав Українець родом з Вінниччини. У перший день повномасштабної війни він, у складі 59 окремої мотопіхотної бригади,…
докладніше
Історія полону Олексія Барчука та його родини
21 — 02 — 2024
/Херсон
417
Історія полону Олексія Барчука та його родини
Олексій Барчук – один із тих херсонців, хто на собі відчув всі «принади» «руського міра», перш за все тотальне беззаконня…
докладніше
Мешканці Бериславщини розповідають про життя в сірій зон
21 — 02 — 2024
/Херсон
313
Мешканці Бериславщини розповідають про життя в сірій зон
Одне з сіл Великоолександрівської громади на Бериславщині, хоч і не перебувало в окупації, але з початку війни опинилося в сірій зоні,…
докладніше
“Мене врятував будинок сусіда”
20 — 02 — 2024
/Херсон
366
“Мене врятував будинок сусіда”
Олександр Гречко мешкає в селищі Велетенське Білозерської громади Херсонщини з 60-го року минулого століття, все життя працював…
докладніше
всі новини
youtube facebook