Феномен харківського метро: як підземка стала прихистком для тисяч харків’ян
27 — 12 — 2022
/Харків
309
Олена Мітясова
Олена Мітясова
Автор
всі статті автора

Олена Авдієнко зі своєю сім’єю: сином, невісткою, онукою та старенькою матір’ю 25 лютого тікала від обстрілів у метро. Тоді одна з центральних станцій у студентському мікрорайоні стала для них прихистком. А одна з колон, біля якої постелили собі картон і постіль, – своєрідною адресою на кілька довгих місяців.

Життя під землею: харківське метро стало прихистком від обстрілів. Всі фото з архіву Олени Авдієнко.

З гучномовців, що оголошували раніше про прибуття потяга, – тиша. На станції метро – понад сімсот пасажирів, яким їхати не потрібно. Усі в очікуванні – коли ж на поверхні змовкнуть канонади.

«Страх і відчай. Не розумієш, що далі. Чого чекати, як жити та чи настане завтра?», – згадує кінець лютого Олена Авдієнко.

Жінка – швачка за професією. Тримає своє ательє. На кінець лютого якраз мала запустити колекцію для маленьких дітей. Навіть фотосесія вже була запланована. Ось тільки плани скорегувала війна.

«Життя тоді буквально стало на паузу. Тиждень – два – три безробіття, та я починала втрачати розум. Мені потрібно було щось робити», – каже Олена.

Кожен день, наче день бабака. О 6 ранку – у метро відкривалися затвори. І це для харків’ян була година можливостей. Збігати швиденько додому, подивитися чи ціла квартира та приготувати нашвидкуруч їжу на цілу добу.

«У нас була година з 6 до 7 ранку – пробігтися від метро до будинку. Потім знову лунали обстріли. І займаючись хатніми справами, доводилося весь час прислухатися та ховатися у квартирі в коридорі або у ванній», – розповідає наша співрозмовниця.

І щоразу коли Олена з сусідами поверталася з метро додому - в будинку вже біля квартир стояли мітки. Жінка припускає, що це орудували крадії: залишали біля дверей або нитки або малювали крейдою якісь букви або символи. Вираховували в такий спосіб чи живуть в помешканні люди. Тож, навідуватися додому доводилося щодня. Хоча готувати вдома скоро стало й не потрібно. Гарячі обіди та необхідні перші речі гігієни почали доставляти волонтери.

«Наші чоловіки ходили на певні станції метрополітену тунелями та брали каструлі й пакунки від волонтерів. Усе несли на руках кілька кілометрів. А коли поверталися – ми зустрічали їх оплесками. Це було нашою традицією», – каже Олена.

Тунелями евакуювали на вокзал і тих, хто виявляв бажання їхати з Харкова. Так в один день вивели всіх іноземних студентів. А далі вже списки формували чергові по станції. Так за перший місяць повномасштабної війни людей на станції поменшало удвічі.

«Було дуже холодно. З тунелів весь час дули холодні протяги. Спали одягнені й взуті. Під кількома ковдрами. І це не давало затишку й тепла».

А згодом Олена стала допомагати прибирати на станції. Організовувала чергування серед місцевих. Мили підлогу та виносили сміття. А ще чатували на незнайомців, які час від часу з’являлися на станції. Про них одразу повідомляли черговому по станції, а той вже в поліцію. Так піклувалися про власну безпеку.

Вздовж усієї платформи - імпровізовані ліжка.

Тісне й задушливе співіснування з малознайомими людьми стало невіддільною частиною життя.

У метро люди живуть, ночують, їдять, народжують, хворіють. Харків’яни облаштували в підземці свій побут.

Харківське метро перетворилося на своєрідний хаб – який об’єднав людей. Згодом незнайомці стали ріднею.

«Біда – об’єднує. Чвар не було. Хоча було тісно й деколи некомфортно через велику кількість людей і тварин. Але навіть коти з собаками уживалися».

А щоби жителі підземелля не нудьгували, дітей розважали аніматори, а дорослих – співаки та поети.

Дітей в метро розважали аніматори.

Українські зірки влаштовували в підземці концерти.

Не скасовували й особисті життєві події. На станції, – розказує Олена, – побралися молодята. На свято завітав навіть сам мер Ігор Терехов.

«Ліза з Денисом подали заяву до РАГСу напередодні війни. І мали побратися 29 квітня. Але, перебуваючи в метро, думали скасувати весілля і перенести його на кращі часи. Але всі ми – сусіди по перону – вмовили їх не відкладати життя на завтра. Тож шлюбна вечірка  відбулася в строк і під землею», – каже Олена.

Ліза та Денис одружилися прямо на станції.

Люди, які були поруч, надихали, – каже наша героїня. Так, знайомий волонтер запропонував мінімальний підробіток – шити штани для поранених бійців, яких лікують у госпіталі Дніпра.

«Допомагали мені дві мої подруги-швачки. Ми пошили понад півтисячі штанів. А далі були наматрацники та капрі. Тканиною допомагали хто міг. Навіть кілька рулонів прислав комбінат із Горішніх Плавнів», – розповідає жінка.

Відтоді, як росіяни відвели свої війська з Харківської області, – у місті стало тихіше. І харків’яни повернулися до своїх домівок. Хоча на станції метро Героїв праці, каже Олена, люди живуть досі. Бо деяким просто нікуди повертатися. Північна Салтівка постраждала в Харкові найбільше.

Заповітна мрія в Олени дожити до того часу, коли на запитання: «А що таке росія? Усі відповідатимуть: «Та була така фігня, але це вже в минулому».

З вірою у перемогу та ЗСУ!

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Немає коментарів
Тут поки немає коментарів. Ви можите бути першим
Залишити коментар згорнути
Залишити коментар
Читайте також
Наслідки підриву Каховської ГЕС
08 — 06 — 2023
/Аналітичні статті
133
Наслідки підриву Каховської ГЕС
Підрив росіянами Каховської ГЕС відбувся в ніч на 6 червня. Вода швидко виходить із водосховища, уже йде термінова евакуація, люди…
докладніше
Сплетіння бісерин – стежки, що наближають перемогу: як 9-річна франківка допомагає військовим
31 — 05 — 2023
/Івано-Франківськ
139
Сплетіння бісерин – стежки, що наближають перемогу: як 9-річна франківка…
Звичайна дівчинка Злата Семко з передмістя Івано-Франківська полюбляє читати, гратися з котиками та прогулянки з подружками… А у…
докладніше
Фітнес тренер із Північної Кароліни став українським волонтером під час війни
26 — 05 — 2023
/США
176
Фітнес тренер із Північної Кароліни став українським волонтером під час…
Минув рік від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, а ми й досі дивуємося тому факту, що люди з різних куточків світу…
докладніше
Дніпровські плавні,  окупація та наша Венеція
25 — 05 — 2023
/Аналітичні статті
230
Дніпровські плавні, окупація та наша Венеція
Херсонські плавні –  найбільша природна ділянка Дніпра, яку не поглинули  рукотворні водосховища. Тут є багато видів…
докладніше
Віктор Кривобородько: «Окупанти влаштували на мене справжнє полювання»
24 — 05 — 2023
/Херсон
144
Віктор Кривобородько: «Окупанти влаштували на мене справжнє полювання»
Увірвавшись до Старої Збур'ївки,  окупанти почали грабувати все, що мало хоч якусь цінність і його можна було зрушити з місця.…
докладніше
Робота під обстрілами - з нервами, але без паніки
23 — 05 — 2023
/Херсон
170
Робота під обстрілами - з нервами, але без паніки
Херсонщина щодня зазнає артилерійських обстрілів, руйнується інфраструктура, підприємства, житло, гинуть мирні люди.  Зупинка в…
докладніше
Головний капелан територіальної оборони ЗСУ Сергій Дмитрієв про місію священника на війні, соціальні проєкти і волонтерство
22 — 05 — 2023
/Херсон
99
Головний капелан територіальної оборони ЗСУ Сергій Дмитрієв про місію…
Сергій Дмитрієв прослужив священником у херсонському Храмі Святої Варвари 12 років - до захоплення Криму російськими окупантами. Після…
докладніше
Як нас змінила окупація
19 — 05 — 2023
/Аналітичні статті
170
Як нас змінила окупація
Вторгнення Росії, життя в окупації, боротьба з загарбниками разюче змінили ментальність наших співгромадян, спричинили у свідомості…
докладніше
Як подбати про себе у разі стресу: вправи для самодопомоги в інфографіці
15 — 05 — 2023
/Херсон
89
Як подбати про себе у разі стресу: вправи для самодопомоги в інфографіці
Ми вже звикли тримати в домашній аптечці необхідні ліки про запас та класти у тривожну валізку засоби для надання першої допомоги. Але…
докладніше
всі новини
youtube facebook