На варті рідної громади
03 — 02 — 2023
/Харків
995
Юрій Чумак
Юрій Чумак
Автор
всі статті автора

Після початку широкомасштабної російської агресії Височанська селищна територіальна громада Харківської області стала ледь не  суцільною «сусідською вартою». Активні громадяни, разом із поліцейським офіцером громади, за підтримки місцевих владників,  об’єдналися задля реагування на нові безпекові виклики.

Спільне тренування з використанням спеціальних рушниць – лазертаг.

Громадська охорона у своїх населених пунктах патрулює вулиці, допомагає правоохоронним органам, опікується наданням гуманітарної допомоги нужденним. Ці завдання згуртували чимало небайдужих людей.

Нам вдалося поспілкуватися з 3-ма представниками/цями Височанської громади. І ось що вони  розповіли.

Валентина Дамбраускас

Валентина Дамбраускас, волонтерка, мати 3-х дітей, одна з ініціаторок створення місцевого формування для патрулювання з забезпечення громадського порядку:

З перших днів війни рашисти почали обстрілювати Височанську громаду, було зруйновано кілька будинків. І майже одразу з’явилися охочі поживитися майном постраждалих. Крім того, цілком імовірно могли активізуватися проросійські елементи, з’являлися повідомлення про можливих коригувальників ворожого вогню. Також до Високого та інших у населених пунктів громади почали приходити та приїжджати невідомі, що викликали певні підозри.

І на 3-й день з початку широкомасштабної війни ми вирішили започаткувати громадську охорону. Дали клич через Facebook, що шукаємо громадян, готових долучитися до охорони нашої громади. Відгукнулися активісти, колишні військові, медики, волонтери – десятки людей. Спочатку планували створити таку громадську охорону винятково в селищі Високий. Але охочих виявилося чимало, і не тільки з Високого – і зі смт Покотилівка, і з села Ржавець. Ми розділилися на 3 групи, у кожній із яких були свої координатори.

Передусім розшукували різні позначки на стовпах, парканах, що з'явилися на місцині, і знищували їх. Були повідомлення від місцевих жителів, що хтось вночі щось підсвічує навколо ліхтариками – це могли бути коригувальники, тому оперативно реагували на такі повідомлення.

Високий був секторально поділений на вулиці, патрулювали їх щонайменше по 2 особи – зміна тривала 2 години. Жінок у нічні чергування не залучали. Якщо в тих, кого зустрічали, не було документів, викликали дільничного (поліцейського офіцера громади). Також, коли надходили повідомлення про підозрілі події, повідомляли його – і він виїжджав навіть уночі.

Якось пізно ввечері з боку села Ржавець до селища Високий прямувала група невідомих, назустріч їм їхали наші хлопці – колишні військові, які мали право на носіння зброї. І непрохані гості воліли втекти. Був випадок, коли  «заскочили» групу мародерів, які, вибігши з будинку, щезли в сусідньому лісі.

Створили на в’їзді до громади «блокпости», їх потім передали до Територіальної оборони. Виготовляли «бандеро-смузі» («коктейлі Молотова»).

У нас були чати в «Телеграм», де інформували про події, які потребували реагування. Зокрема, було повідомлення, що вночі в Покотилівці хтось п’яним виїхав на автівці – його зупинили, щоби не накоїв біди.

Владники спочатку до нашої діяльності поставилися насторожено. Але потім зрозуміли, що ми стоїмо на сторожі громади, і навіть допомагали нам. Зокрема, видали тимчасові посвідчення, аби до нас не було претензій від поліції та військових.

Також ми почали активно займатися волонтерською діяльністю. Перші 2 тижні в громаді не працювали магазини, люди просто голодували. Ми збирали кошти на борошно, купували його в інших місцях, доставляли до Височанської громади, до церков, де з нього пекли хліб, роздавали буханці. Нам допомагали місцеві підприємці, приміром, Галина Калініченко віддала свій магазин для розподілу гумдопомоги, а товари побутової хімії передала хлопцям на фронт. Незабаром торгові точки запрацювали, і ситуація в цій сфері стала налагоджуватися.

Наша громадська охорона завзято діяла десь пів року. Активність зменшилася з двох причин. По-перше, значна частина наших чоловіків пішли служити до Збройних сил України, ще більше влилися в лави ТрО. А по-друге, ситуація значно поліпшилася.

Микола-Благовестов, Юрій Чумак, Сергій Овсянніков, Яна Білецька.

Микола Благовестов, фундатор створення ХАБу «Вокзал», голова ГО «Асоціація молодіжних лідерів України»:

Ми почали активізовуватися у Височанській громаді. Про це почув Зеленський. Не той, що президент, а той, що керівник Благодійного фонду «ВолUA» (Харківська спілка волонтерів АТО). Він сказав, що велика кількість гуманітарної допомоги надходить залізницею. І треба організуватися так, щоби ці вантажі не «тирили», щоби нічого не пропадало і все доходило туди, куди треба. Я покликав Сергія Овсяннікова (ГО «Куп’янськ – наш рідний дім») та Яну Білецьку (ГО «Здорова нація – майбутнє України») – і разом ми започаткували Волонтерський логістичний центр гуманітарної допомоги ХАБ «Вокзал». Це волонтерське об’єднання створили для  доставлення гуманітарної допомоги мешканцям громад Харківської області, а також для надання логістичних послуг волонтерським організаціям та ініціативам на залізниці Харкова.

Тепер працюємо фактично на всю Харківщину. Також стали ідейниками-засновниками Незалежної ради волонтерів Слобожанщини. Пробуємо долучатися й до роботи з відновлення зруйнованих багатоповерхових будинків у Харківській області

Поліцейський офіцер громади Роман Пащенко досліджує вирву.

Роман Пащенко, поліцейський офіцер громади Височанської територіальної громади, капітан поліції.

Служу в поліції з 2010 року. З 2018 року працюю у Височанській громаді. На початку 2022 року став поліцейським офіцером громади, оскільки розумію: ця робота справді корисна для людей, адже ми працюємо не на «показники», а саме на них. Тоді зі мною ще працювали 2 дільничних – у селищах Покотилівка та Бабаї…

Рано вранці 24 лютого 2022 року нас підняли по тривозі, зібрали в територіальному відділі поліції. Багато людей того дня намагалися якнайшвидше покинути Харків, до якого наблизилися російські війська. На території громади був великий затор автомобілів, і я долучився до регулювання руху.

Потім поїхав до Високого. Чимало громадян тоді взагалі не розуміли, що відбувається. Я проводив роз’яснювальну роботу… Незабаром зібралося чимало молодих хлопців, які заявили, що готові боронити громаду.

У нас і раніше були активісти, вони брали участь у пошуках зниклих, допомагали поліції – таких було близько 15. А з початком масштабної російської агресії їх кількість зросла в рази. З огляду на те, що двох моїх колег-дільничних відправили охороняти адмінбудівлі в іншій громаді, і на всю Височанську я залишився один, допомога з боку громадськості стала дуже в пригоді.

Я був приємно вражений, бо очікував, що більшість просто ховатиметься по хатах. А виявилося, у громаді є чимало активних патріотичних людей, вони готові стати на захист своїх рідних і близьких, на захист України.

Перший заступник Височанського селищного голови Іван Михайличенко та старости сприяли мені в підборі хлопців, разом з якими ми їздили, виявляли порушення маскувального режиму в темний час доби, перевіряли підозрілих. Приємно, що владники допомагали нам і з пальним.

Інформації надходило багато. Так, з’явилися якісь наркозалежні, що вешталися по лісах, у тому числі й біля наших військових об’єктів, нібито в пошуках «закладок». Ми їх затримували та доставляли до  поліції.

Також нам доводилося після рашистських обстрілів знаходити касетні боєприпаси, які вороги розкидали навкруги. Ми їх фіксували, занотовували координати, забезпечували охорону та повідомляли службу порятунку. Якось у лісі навіть відшукали півтонну авіабомбу, що не вибухнула.

Наслідки рашистського обстрілу.

І вдень, і вночі виїжджали за повідомленнями наших активістів із місцевої громадської охорони. У нас по всій громаді працювала своєрідна «сусідська варта»: коли хтось бачив незнайому автівку чи  підозрілу особу – одразу інформував у відповідній групі соцмереж.

Були й курйозні випадки. Так, якось зателефонували та сказали, що горить хата на околиці села. Коли я під’їхав до неї, виявилося, місяць на небі був настільки яскравий, що, здавалося, нібито будиночок, на який падає місячне сяйво, був охоплений вогнем…

Зупиняли автівки, якими керували нетверезі. Затримували порушників комендантської години. Проводили суботники, прибирали сміття… Чесно кажучи, мій перший вихідний, коли зміг залишитися в неділю з сім’єю, був тільки в серпні 2022 року.

Попри те, що значна частина учасників громадської охорони нині зайнята іншими справами – пішли в ЗСУ чи стали волонтерами – залишився певний кістяк. З ним я співпрацюю й зараз. Так нещодавно разом з активістами (зібралися людей 15 – 20) ми у Високому та Бабаях замальовували написи з «рекламою» сайтів та груп, з яких ведеться продаж наркотичних засобів. При цьому селищний голова Олександр Мороз допоміг нам із фарбою, бо вона сьогодні вартує недешево.

Сьогодні активісти нашої громадської охорони думають про реєстрацію громадського формування з охорони громадського порядку. Уже підготували проєкт статуту. Але через війну це питання наразі «заморожене».

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Немає коментарів
Тут поки немає коментарів. Ви можите бути першим
Залишити коментар згорнути
Залишити коментар
Читайте також
Як постраждало від російських обстрілів подружжя пенсіонерів на Херсонщині
24 — 02 — 2024
/Херсон
1033
Як постраждало від російських обстрілів подружжя пенсіонерів на Херсонщині
Ольга та Анатолій Бородавченки – мешканці одного з сіл на півночі Херсонщини, подружжя пенсіонерів. Їхнє життя  докорінно…
докладніше
Проблеми та виклики Нововоронцовської громади
24 — 02 — 2024
/Херсон
964
Проблеми та виклики Нововоронцовської громади
Нововоронцовська територіальна громада розташована в Бериславському районі Херсонської області на березі вже колишнього Каховського…
докладніше
Пів року у трьох російських катівнях і 9 місяців на лівобережжі
23 — 02 — 2024
/Херсон
937
Пів року у трьох російських катівнях і 9 місяців на лівобережжі
Він перетнув кордон України ще в грудні 2023 року, але лише на початку 2024-го заявив про своє повернення постом у фейсбуці: «Нарешті…
докладніше
Як живуть мешканці одного із сіл у Бериславському районі на Херсонщині
23 — 02 — 2024
/Херсон
939
Як живуть мешканці одного із сіл у Бериславському районі на Херсонщині
Попри окупацію, мешканці одного із сіл у Бериславському районі на Херсонщині очі в очі з окупантами майже не зустрічалися. Олександр…
докладніше
Як живе Дар’ївська громада
22 — 02 — 2024
/Херсон
1281
Як живе Дар’ївська громада
До громади входить 15 населених пунктів: Дар’ївка, Інгулець, Зарічне, Ясна Поляна, Микільське, Понятівка, Токарівка, Іванівка,…
докладніше
Про життя та подвиг Владислава Українця
22 — 02 — 2024
/Херсон
1212
Про життя та подвиг Владислава Українця
Лейтенант ЗСУ Владислав Українець родом з Вінниччини. У перший день повномасштабної війни він, у складі 59 окремої мотопіхотної бригади,…
докладніше
Історія полону Олексія Барчука та його родини
21 — 02 — 2024
/Херсон
1379
Історія полону Олексія Барчука та його родини
Олексій Барчук – один із тих херсонців, хто на собі відчув всі «принади» «руського міра», перш за все тотальне беззаконня…
докладніше
Мешканці Бериславщини розповідають про життя в сірій зон
21 — 02 — 2024
/Херсон
997
Мешканці Бериславщини розповідають про життя в сірій зон
Одне з сіл Великоолександрівської громади на Бериславщині, хоч і не перебувало в окупації, але з початку війни опинилося в сірій зоні,…
докладніше
“Мене врятував будинок сусіда”
20 — 02 — 2024
/Херсон
1211
“Мене врятував будинок сусіда”
Олександр Гречко мешкає в селищі Велетенське Білозерської громади Херсонщини з 60-го року минулого століття, все життя працював…
докладніше
всі новини
youtube facebook