Інтерв’ю з Артемом Костецьким, громадським активістом смт Пісочин Харківської області.
Автор фото Юрий Чумак: На фото Артем Костецкий
– Проект «Шерифи для нових громад» вивчає досвід залучення цивільних осіб до діяльності щодо забезпечення безпеки в містах і містечках України. У Пісочині Харківського району напрацьовано цікавий досвід у сфері запобігання правопорушенням. Чому Ви та Ваші товариші вирішили цим займатися?
– Така ідея виникла на хвилі Євромайдану, коли у Києві та Харкові відбувалися буремні події. Ми стали зустрічатися та думати, як не допустити того, щоб загостренням ситуації в країні скористалися кримінальні елементи в нашому селищі.
Справа в тому, що ще за часів Януковича так «реформували» правоохоронні органи, що ліквідували опорний пункт міліції в Пісочині. Невдовзі скоротили й дільничних – раніше їх було 7 на селище, тепер залишилося за штатом 2, а фактично працює лише 1. А населення складає понад 23 тис. осіб, тобто наше смт цілком «тягне» на невеличке місто.
Через це й з’явилася ідея здійснювати патрулювання в селищі власними силами. Протягом 2014 року ми неодноразово виходили на вулиці у вечірній час, аби хулігани та дебошири не псували життя мешканцям. Спочатку нас було до 10 чоловік.
Незабаром значну увагу ми стали приділяти й питанню захисту природного середовища від браконьєрів, які просто повадилися нищити все живе в річці Уда, що протікає через наш населений пункт та є правою притокою Сіверського Донця.
Навколо цієї проблеми організувалися активні мешканці Пісочина. Характерно, що згуртувалися як ті, що підтримували Євромайдан, так і ті, хто його не схвалював – любов до малої батьківщини об’єднала всіх небайдужих. Люди виступили за те, щоб порядок був поряд з їхніми будинками – там, де вони живуть, відпочивають, рибу ловлять.
– А Ви теж любите риболовлю?
– Та не можу так сказати. Просто я прагну, щоб був забезпечений правопорядок. І маю певний досвід та організаційні здібності, адже є головою громадської організації «Добра воля» та депутатом Харківської районної ради.
Ми знайшли спільну мову з рибоохоронною інспекцією (зараз входить до Державного агентства рибного господарства – прим. автора), запросили журналістів та здійснили у 2015 році перший рейд на нашому водоймищі. Він виявився успішним, що надихнуло нас на подальшу діяльність.
Через деякий час селищна рада, побачивши, що в нас добре виходить, надала підтримку – придбала нам невеликий моторний човен, рятівні жилети, ліхтарики. І от вже 3 роки наш «річний патруль» живе й працює.
Тепер він складається з громадських інспекторів рибоохорони, До лав громадських інспекторів приймають громадян, які систематично допомагають рибоохороні у виявленні та припиненні випадків браконьєрства на водних об’єктах. От саме такими громадськими інспекторами й стали мої товариші. Вони мають відповідні посвідчення, права та обов’язки, встановлені законодавством.
– І які ж здобутки на рахунку пісочинських громадських інспекторів?
– Я сам живу у приватному секторі, біля річки. І, як тільки бачу якісь підозрілі «маневри» на воді, виходжу та хлопців викликаю… За ці 3 роки ми зробили те, чого до нас ніхто не міг зробити – викорінили браконьєрство на ділянці р. Уда, що протікає нашим селищем. Це водоймище раніше просто було переплетене сітками вздовж і поперек, і вилов риби здійснювався безконтрольно – варварськими методами.
Нагадаю, що незалежно від сезонних обмежень, в законодавстві визначено перелік знарядь лову, які заборонені за будь-яких умов і відносяться до браконьєрських. Такому «рибаку» загрожує неминучий штраф, якщо в своєму арсеналі він використовує, зокрема, острогу, ставну сіть, «екран».
З огляду на те, що держава не може забезпечити рибоохоронних патрулів належним штатом, паливом, щоб вони реагували своєчасно, на допомогу й приходять громадські інспектори. У нас в Пісочині активні люди є, бажання є, от ми й спрямували енергію мас у потрібне русло.
Кожного сезону виймаємо по кілька кілометрів сіток, відпускаємо рибу, що в них заплуталась, разом із рибоохоронною інспекцією затримуємо правопорушників.
У разі нестандартних ситуацій, коли браконьєри намагаються лякати нас зв’язками із прокуратурою чи іншими впливовими структурами, (мовляв, у них «все схвачено, за все заплачено»), викликаємо поліцейський патруль.
– Чи були випадки, коли громадським інспекторам чинили опір?
– Зі зброєю – ні. Але неодноразово намагалися лякати, погрожували, намагалися проткнути наш резиновий човен. Зустрічалися нам і п’яні, і не зовсім адекватні. Але хлопці наші – не промах – з таких ситуацій неодмінно виходили переможцями.
– А коли ви викликали поліцію, вона викликалася?
– Так, поліція приїжджає. Щоправда, іноді її працівники стверджують, що браконьєрство – не в їх компетенції. Тоді доводиться пояснювати, що правоохоронці цілком уповноважені реагувати на хуліганство та інші прояви порушень громадського порядку.
– Ви говорили, що активісти в Пісочині об’єдналися задля того, щоб забезпечити правопорядок не тільки на воді, але й у самому селищі. У цьому контексті, що вже вами зроблено?
– Ми створили свій чат у «вайбері», через який оперативно оповіщаємо один одного в разі, якщо є необхідність реагувати на небезпечні ситуації. Крім того, є люди, з якими ми підтримуємо тісний взаємозв’язок, що облаштували свої будинки чи нежитлові приміщення (офіси, торгівельні точки тощо) камерами зовнішнього відеоспостереження, і завдяки їх технічному обладнанню неодноразово вдавалося розшукувати тих, хто підозрювався у скоєнні правопорушень.
Днями ми підготували колективне звернення до Пісочинської селищної ради, щоб за рахунок місцевого бюджету встановили ще 12 відеокамер, аби покращити безпекову ситуацію в селищі.
– Якісь цікаві історії з роботи селищних «шерифів» можете навести?
– Звісно. Так, нещодавно на теплотрасі, яка проходить біля річки, підлітки зірвали частину теплоізоляції. І зусиллями громадських інспекторів рибоохорони та інших активістів винні були знайдені. Вийшли на їхніх батьків, надали відповідні докази та заявили: або ми викликаємо поліцію, або ви відновлюєте теплоізоляцію. І буквально за 2 дні все зробили – навіть краще, ніж було.
Ще пригадаю одну історію. У нас є група таких неповнолітніх, які вечорами катаються на автомобілях. Особливо люблять взимку влаштовувати «викрутаси» посеред населеного пункту. Ми неодноразово патрулювали той район, робили «гонщикам» зауваження – і в результаті практично звели нанівець цю небезпечну гру.
Отже, річкові активісти офіційно стали громадськими інспекторами рибоохорони. І, хоча наша ініціатива на суші не оформлена у громадське формування з охорони громадського порядку, але в Пісочині фактично діє така собі неформальна «сусідська варта»: ми поміж собою обмінюємося інформацією, гуртом реагуємо на небезпеки, а в разі необхідності звертаємося до поліції. І позитивні зрушення не забарилися.
Довідково:
Відповідно до «Положення про громадських інспекторів рибоохорони», дані інспектори мають право спільно з працівниками органів рибоохорони брати участь у проведенні перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, доставляти осіб, які порушують дане законодавство до поліції. Також проводити у випадках, передбачених законом, фотографування, звукозапис, кіно- та відеозйомку як допоміжні засоби для попередження і розкриття порушень.
Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.