Метою дослідження «Участь громад у забезпеченні правопорядку в Україні», здійсненого Центром політико­-правових реформ, було вивчити діяльність місцевих громад та створених ними формувань у забезпеченні правопорядку, визначити проблеми, з якими вони стикаються та можливі шляхи їх розв’язання, а також достатність законодавчого забезпечення їхньої діяльності.

Видання, яке побачило світ наприкінці 2019 року, нещодавно було представлено в Харкові. У презентації взяв участь координатор проєкту «Шерифи для нових громад» у Харківській та Дніпропетровській областях Юрій Чумак, який теж працював над даним дослідженням.

Книга включає 3 розділи:

- Громадські формування з охорони громадського порядку.

- Місцеві формування з охорони громадського порядку.

- Інші форми участі громад в охороні правопорядку.

Вона містить висновки й рекомендації, а також додатки, серед яких – методичні рекомендації ГУНП в Одеській області, присвячені організації роботи громадських формувань у забезпеченні правопорядку та профілактики правопорушень відповідно до Закону України.

У 3-му розділі мова йде й про інспекторів місцевих рад з питань правопорядку («шерифів»). При цьому автори відзначають, що «Шерифами» в Україні називають широке коло осіб: від членів ГФ до інспекторів органів місцевого самоврядування з питань правопорядку та благоустрою.

І вказують: «проєкт «Шерифи для нових громад» визначає шерифів як узагальнений образ представників громади, цивільних людей, які уповноважені організовувати безпечне середовище в громаді, профілактику протидії правопорушень, фінансуються з місцевого бюджету та підзвітні громаді».

А далі зазначають, що інспекторів місцевих рад з питань правопорядку та благоустрою найчастіше називають «шерифами». І зауважують, що популяризації цього терміну, зокрема, сприяв вихід у 2015 році фільму «Українські шерифи», який отримав спеціальний приз журі на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі (IDFA).

Як відзначають дослідники, до завдань інспекторів віднесено різного виду профілактичні, перевірочні дії, заходи з реагування на правопорушення, тощо. Наприклад, ведення обліку підприємств на території, роз’яснення їм екологічного законодавства, рейди для протидії стихійній торгівлі, незаконному вилову риби, тощо, складання протоколів про адміністративні правопорушення у сфері благоустрою, складання актів обстеження місця порушення для подальшого передання органам, уповноваженим на притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, тощо. Йдеться про адміністративні правопорушення, боротьба з якими віднесена до компетенції органів місцевого самоврядування.

Узагальнюючи питання роботи «шерифів», дослідники приходять до однозначного висновку: «Підсумовуючи, можна позитивно оцінити діяльність місцевих «шерифів». Зазвичай, хоча вони і не мають поліцейських повноважень, їхня діяльність із розв’язання конфліктів може бути доволі ефективною, адже вони виступають посередниками серед місцевих мешканців. «Шерифи» здатні закрити ті ділянки роботи поліцейських органів, де вони в силу браку ресурсів та централізації управління просто відсутні».

Характерно, що в книзі 13 разів згадуються «шерифи» та є кілька посилань на видання «Проект «Шерифи»: український масштаб». Приємно відзначити, що поняття «шериф» вже міцно закарбувалося в українському науковому та експертному середовищах.

Завантажити книгу: Участь громадян у забезпеченні правопорядку