Фото Олександра Корнякова

Увірвавшись до Херсона, російські окупанти одразу ж почали захоплювати приміщення державних установ. І одразу ж накинули своїм пожадливим  оком на Херсонську Державну морську академію. Коли росіяни загарбали її корпус на проспекті Ушакова, там в екіпажі перебувало майже чотири сотні курсантів. Про виклики, що постали під час війни перед академією,    розповідає проректор з навчально-виховної роботи ХДМА Олександр Шумей.

“Під нашою опікою залишилися тільки маріупольці”…

Морська академія з її багатолітньою історією була для окупантів ідеологічно привабливою. Ще на початку вторгнення в Україну, згадує Олександр Шумей, Путін якось сказав: початок так званої спецоперації не випадково пов'язаний з днем народження Ушакова 24 лютого. Тому   пам’ятник Ушакову біля академії був для окупантів доволі символічним та знаковим. І не біда, що на постаменті замість зарахованого до святих адмірала стояла постать з обличчям актора Івана Перевєрзєва, який свого часу зіграв флотоводця у кіно. Тут скульптори, як то кажуть, виконуючи важливе державне замовлення, схалтурили. Бо не було жодного прижиттєвого портрета Федора Ушакова. А розтиражоване на іконах обличчя “святого праведного воїна Ушакова” теж створено невибагливою фантазією невідомого церковного маляра.

Але хай там як, одного дня першої половини березня до морської академії припхалося  кілька десятків снайперів. За ними одразу ж заїхала ворожа  військова техніка з нашвидкуруч намальованими кривими “зетками”, і територію по всьому периметру заблокували.

Загарбники, вважає Олександр Шумей, напевно ж, планували, що затримаються в Херсоні щонайбільше на кілька тижнів. А далі сподівалися  йти переможним маршем на Миколаїв та Одесу. Тож інтерес до  навчальних закладів мали доволі поверховий. Академія їм була потрібна лише для картинки.

Їм був потрібен пам'ятник: мерія навпроти, логістика гарна, поряд – покинута  військова частина, де вони розмістилися. Наскільки я розумію, вони вважали, що це їхній центр прийняття рішень, – розповідає Олександр Шумей.

Олександр Шумей скрін з відео подкасту

На початку березня 22-го року в академії мав відбутися відбір курсантів на практику за участю Міжнародної ради морських роботодавців. В екіпажі тоді перебувало майже 400 курсантів із різних куточків України. Переміщення людей від початку війни обмежили, але частину курсантів усе ж вдалося розвезти по домівках, а за кимось приїхали батьки. Під опікою академії залишилися самі маріупольці.

- Це діти, ми за них відповідали. Ми залишалися з курсантами, забезпечували їхнє проживання, харчування. Все це вдавалося виконувати ціною неймовірних зусиль, – згадує Олександр Шумей.

В окупованому  Херсоні, здавалося, навіть повітря було просякнуте небезпекою. Окупанти безупинно полювали на українських військових, правоохоронців, громадських активістів і нескорених людей, які не боялися виходили на протестні мітинги.

У березні з академії раптом зник курсант – неповнолітній хлопчина з Донеччини, що вступив до закладу за програмою “Донбас Україна”. Він виходив на мітинги разом із херсонцями. Там його й затримали. Розшукати хлопця не вдавалося, але через півтора місяця стало відомо, що він живий, а невдовзі курсант повернувся.

За надуманим обвинуваченням був ув'язнений окупантами й один із командирів екіпажу.

За словами Олександра Шумея, окупанти викликали на допити викладачів та курсантів, навіть тих, які перебували в області. На його думку, це відбувалося тому, що академія – один із символів міста – не була проросійською.

-Білборд з портретом Тараса Шевченка у нас висів. Просто цитата Шевченка про моряків. То цей білборд зник. Росіяни в ньому побачили, напевно, якусь загрозу їхньому концепту історії й розуміння Південної України, – згадує Олександр Шумей.

Білборд з цитатою Т. Шевченка про моряків зі сторінки академії у фейсбук

Окупанти марно заманювали курсантів безплатним навчанням і забезпеченням

Коли росіяни створили в Херсоні окупаційну псевдоакадемію, деякі співробітники ХДМА погодилися на співпрацю.

-Так, серед нас теж були зрадники. І не якась прибиральниця чи вахтер. Ми це відстежували. Сам факт, що хтось приходить туди, коли ми це вже заборонили, засвідчував: людина  погодилася на співробітництво, – говорить Олександр Шумей.

Водночас він наголошує, що серед справжніх науковців, управлінців і моряків-практиків, які не мали вати в голові, зрадників не було.

У псевдоакадемію активно набирали людей, зокрема, й з інших вишів.  Хтось приходив працювати сам і тягнув із собою своїх дітей та й навіть батьків заради отримання чужих паспортів та пенсій. Олександр припускає, що були в списках співробітників окупаційного закладу й “мертві душі”. Попри це, кількість колаборантів сягала кількох десятків, хоча в штаті всіх структурних підрозділів  справжньої академії було близько тисячі співробітників.  

-Зараз вже відомо з відкритих джерел, що просто мішки грошей завозили та роздавали. Так вони намагалися підкупити людей.. Зарплатня прибиральниці у них була встановлена на рівні 20 тисяч рублів, коли середня зарплата викладача по Росії складала всього 15 тисяч, – пояснює Олександр Шумей.

Колаборанти використовували репутацію ХДМА та академічну базу для  створення ілюзії, що нічого не змінилось. Мовляв, у Херсоні є академія, є Ушаков, вступайте. Утім, за словами проректора, не було жодного випадку навчання в окупаційному закладі курсантів, які здобували освіту в академії до війни. Хлопців заманювали безплатним навчанням, безплатним забезпеченням. намагалися впливати на населення Лівобережжя, але в окупантів нічого не вийшло, курсантів вони не набрали.

-Це була дута академія з дутим контингентом, – наголошує Олександр Шумей. Спочатку вони перемістилися до Лазурного. Там проводились якісь вчені ради в незрозумілих нам приміщеннях, а зараз псевдоакадемія і псевдоколедж – у Ростові та в Новоросійську

Подвійні дипломи – у Херсоні та Литві

У квітні 2022 року ХДМА перемістили до Одеси, відтоді вона функціонує на базі тамтешнього Аграрного університету. Навчання – онлайн. Система дистанційного навчання в академії добре налагоджена, бо працює вже близько п’яти років.

Олександр Шумей пояснює, що морська освіта нагадує дуальну. Велику частину знань і навичок курсанти отримують під час практики.

Для другого курсу тренажерна підготовка проводиться офлайн. А діти, які опинилися під час рейсів за кордоном, можуть навчатися на базі Литовської морської академії. За словами Олександра, таку можливість зараз мають понад 300 курсантів, а 75  вже отримали подвійні дипломи бакалаврів у Херсоні та в Литві.

А нинішнього жовтня в ХДМА презентували новий проєкт, за яким 10 найкращих курсантів першокурсників поїдуть навчатися на рік до Клайпеди. Навчальні програми, погоджені з клайпедським вишем, фінансує Міжнародна федерація транспортників – Трастовий фонд ITF за підтримкою Профспілки працівників морського транспорту України.

-Ми намагаємося забезпечити той рівень знань для курсантів, якими славилася академія, завдяки чому випускники ХДМА завжди вважалися професіоналами, – запевняє проректор.

Курсанти, які успішно пройшли відбір, завітали до офісу Профспілки. (зі сторінки профспілки у фейсбук)

Щодо цьогорічної вступної кампанії, то, попри загальну тенденцію зменшення кількості абітурієнтів у всіх вишах, яка триває ще з 2000-х років, і попри скорочення, викликане війною, критичного зменшення кількості вступників не спостерігається.

-Ми втратили Крим. У нас щороку  на різних курсах навчалося більше ніж сто кримчан. Ми дещо втратили іноземців. У нас на  початку війни навчалося 120 іноземців, то зараз – близько 50. На початок лютого 22-го року наш контингент складав десь 4500, а на сьогодні – 3994. Це коледж, академія, ліцей. Але вступна кампанія ще триває, – розповідає Олександр Шумей.

За його словами, найболючіше для закладу відчувається втрата Лівобережжя. З Голої Пристані та Олешок завжди було багато вступників. Торік в Україні з'явилася можливість подавати документи на вступ онлайн. Але через терор окупантів хлопці та дівчата з лівого берега не мають можливості доєднатися до навчання.

Зняття символіки псевдоакадемії зі сторінки ХДМА у фейсбук

Пограбовані, але готові відновити роботу

Немає в Херсоні таких навчальних закладів і закладів культури, які б не пограбували окупанти. Після звільнення міста та розмінування академії там влаштували ревізію майна. Виявилося, окупанти навіть прихопили особисті речі викладачів – від чашок до ременів. Що ж тоді говорити про оргтехніку. Спробували вони викрасти обладнання навчальних кабінетів. Але налякані стрімким просуванням наших військ знімали обладнання поспіхом і хаотично, тож втрати виявилися не суттєвими.

-Можливо, 30% від того майна, яке використовувалося в навчальному процесі, пошкоджене або втрачене, – уточнює Олександр Шумей.

Він переконаний, що після повернення академії до Херсона міжнародні партнери дуже швидко все відновлять. Вже сьогодні з ними ведуть багатонадійні перемовини.

Наслідки обстрілів фото Олександра Корнякова

На питання, як швидко академія зможе відновити навчання на рівні, який був до початку вторгнення, Олександр Шумей відповідає: чимало навчальних процесів вже віртуалізовано й переведено в формат онлайн. І  щоб відновити навчальний процес, потрібно лише звичайне технічне оснащення. Щодо відновлення роботи тренажерного центру, то його, ймовірно, можна буде запустити вже через місяць.

Проректор запевняє: кожен викладач, кожен завідувач лабораторії розуміє проблеми у відновленні навчання і бачить, як їх подолати. Ясна річ,  повернення вишу до Херсона можливе лише тоді, коли місто перестануть обстрілювати.

Щодо пам’ятника Ушакову, який окупанти, втікаючи, прихопили з собою, то за ним ніхто не жалкує. У майбутньому на його місці може з’явитися фонтан. Такі зміни були заплановані ще до війни. Особисто Олександрові Шумею хочеться, аби діти мали вільний простір для відпочинку і так  краще налаштовувалися на навчання.

Сьогодні він з оптимізмом дивиться у майбутнє й упевнено прогнозує:

-Буде мир, будуть нові проєкти. Думаю що академія залишиться візитівкою міста, як це було раніше.

Посвята моряків фото Олександра Корнякова

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.