Утім, поліція не завжди приїжджає на місце злочину, а коли і прибуває, то часто-густо лише фіксує події. Тож криміногенна ситуація в селах загострюється.
Про це розповідали команді проекту «Шерифи для нових громад» і Громадські радники, і відвідувачі 7 Форуму організаційного розвитку громадянського суспільства.
Громадські радники - це волонтери з невеликих міст та селищ країни. Вони допомагають землякам, які потрапили в складну життєву, психологічну, соціальну та навіть кримінальну ситуацію. Їх іще називають параюристами, тобто людьми, обізнаними в юридичній/правовій галузі. Вони не мають фахового юридичного диплома, працюють хто продавцем, хто вчителем, хто бібліотекарем, хто в громадській організації чи на станції юних натуралістів. Але пройшли спеціалізоване навчання з основ прав людини, адвокації та комунікації, практик ефективного діалогу, бюджетування та питань безпеки в громаді. А тепер у вільний від роботи час допомагають землякам добитися справедливості.
Іноді людям достатньо простої консультації, що треба зробити. А іноді - долають проблему разом із фахівцями. Тобто, волонтери працюють як фельдшери «швидкої»: встановлюють діагноз, надають першу допомогу та доправляють «хворого» до потрібної «лікарні».
І це може бути не тільки персональна допомога, наприклад, сусідці, яку лупцює «коханий», чи старшокласникам, від яких вимагають не скласти, а «скластися» на екзамен. Це може бути будь-яка проблема, що хвилює земляків. Наприклад, мешканці одного з райцентрів за допомогою Громадського радника так «натиснули» на місцеве керівництво, що змусили закрити одну незаконну та небезпечну заправку. Та справа була настільки резонансною, що після цього незаконні АЗС закрилися по всьому району.
Минулого тижня, 26-27 листопада, під Черніговом проходив перший Форум Громадських радників, куди команду проекту запросили розповісти, чому в деяких селах та громадах Херсонської, Харківської та Полтавської областей зовсім немає тяжких злочинів, а кількість правопорушень можна «перерахувати по пальцях». Хоча поліція туди теж не доїжджає. Але там є, наприклад, «шерифи» - цивільні інспектори з охорони правопорядку. Тобто місцеві мешканці, які займаються профілактикою правопорушень, мають право складати деякі адмінпротоколи, отримують зарплатню з місцевого бюджету та звітують перед громадою. До них навіть поліцейські часто звертаються за допомогою з проханням поїхати на місце й розібратися, що відбулося.
Під час першого Форуму Громадські радники не тільки ділилися досвідом, а й підвищували кваліфікацію – дізнавалися, чим в їх роботі можуть допомогти інші організації, та брали участь у квесті.
Спілкування під час квесту на першому Форумі Громадських радників.
Було 6 команд, котрі отримали різні завдання. Наприклад, дізнатися, що можна зробити, аби забезпечити в громаді правопорядок, адже через конфлікт голови ОТГ з районним начальником поліції правоохоронці «оминають» громаду, і криміногенна ситуація загострюється. Або - інша реальна історія. Підліток украв велосипед, хотів покататися. Тепер йому загрожує кримінальне покарання. Але ж він навіть не розумів, що скоює злочин - ні в сім’ї, ні в школі на ці теми не говорили. Тож його мати звернулася до Громадського радника з проханням якось допомогти, щоб дитині не зіпсувати життя, щоб судимості не було.
Отже, команди радників намагалися вирішити завдання квесту за допомогою партнерів Форуму, серед яких були, наприклад, Інститут миру і порозуміння, представники Уповноваженого з прав людини, Мережа правового розвитку, Благодійної організації «Фонд Милосердя та здоров’я» й інші.
За програмою Форуму презентацію нашого дослідження ми ще не робили. Це була спланована «інтрига». Але виявилося, що одна з команд уже знала доволі багато про проект «Шерифи для нових громад». Бо серед них був Громадський радник з Нововодолазської ОТГ. Із громади, де теж є дуже цікавий досвід забезпечення правопорядку. В одному з сіл ОТГ, в Одринці, було дуже багато крадіжок. Проте поліцію навіть викликати неможливо, бо село розташоване в низині, відсутній мобільний зв’язок. Тож староста вирішив боротися з крадіжками «своїми» силами. Порадившись із селянами та з головою ОТГ, взяв у травні цього року на роботу одразу двох охоронців правопорядку - місцевих чоловіків, один раніше працював охоронцем у приватній фірмі, інший служив в АТО. Вони зловили «на гарячому» декілька злодіїв, після цього в Одринці - жодної крадіжки.
Утім, питань все одне було багато. Волонтери хотіли дізнатися, як на практиці застосувати в своїх громадах інші варіанти забезпечення правопорядку, які в них є переваги та недоліки, як це регламентується законодавством.
А інша команда зовсім нічого не знала про проект. Тим не менш, перше, що ми почули, це була фраза: «Дайте нам шерифа, бо він дуже потрібний нашій громаді!»
Тож довелося пояснювати, що ніяка чужа людина не наведе лад у селі краще, ніж це зробить місцевий. Що шерифом може стати сам Громадський радник, або його безробітний сусід, чи будь-який інший порядний мешканець села. Але спочатку громада має сама вирішити, чи потрібен їй свій цивільний страж правопорядку. А якщо потрібен, то який. Бо у нас в країні немає єдиного «стандарту шерифа», немає єдиної форми забезпечення правопорядку. У кожному селі, у кожній громаді - свої нюанси, своє ноу-хау. Зокрема, ми виявили вже 7 різних форм успішних практик. Але що обрати, що буде краще в тій чи іншій місцевості - залежить від потреб конкретної громади.
Ми ж можемо надати, наприклад, зразки документів, щоб не треба було «винаходити велосипед», проконсультувати, як та чи інша діяльність регламентується законодавством, як забезпечується та працює, тобто надати всю інформацію, що вже зібрали та збираємо.
Наступного дня, 28 листопада, команду проекту запросили також на Міжнародну конференцію Громадських радників у Києві. Туди приїхали параюристи з Канади, Македонії, Молдови, США, Сьерра-Леоне та інші.
Міжнародна конференція Громадських радників у Києві.
Пані Нан Норман з Онтаріо, ділячись досвідом, підкреслила:
«У маленьких громадах - чесність більша, можна достукатися до більшості людей. Коли працюєш у громаді, то до тебе приходять навіть додому вночі. Та поки ми здорові душею й підтримуємо один одного, можна сподіватися на справедливість».
А ще команда проекту презентувала дослідження про «шерифів» на 7 Форумі організаційного розвитку громадянського суспільства, який відбувся в Києві 29 листопада. Це найбільша національна платформа для навчання, спілкування, обміну досвідом благодійних та громадських організацій. Вперше «Форум з організаційного розвитку» відбувся у 2012 році, торік учасниками стали 1700 представників організацій України та 11 інших країн світу, цього року - вже понад 2 тисячі.
«Цукерня» під час 7 Форуму організаційного розвитку громадянського суспільства.
Формат зустрічей був зовсім іншим. У кожної команди були свої намети, а також окремий стіл, куди можна підійти, поїсти цукерок та поспілкуватися. До нас підходило багато дуже цікавих людей, але питали вони майже одне й те саме: «А де в Україні є «шерифи»? А чому про них у міністерствах нічого не знають? Чому на законодавчому рівні нічого такого не прийняли?» Адже в селах зараз, дійсно, поліції немає, а це дуже гарна можливість самим забезпечити у себе порядок та спокій.
Після такої шаленої кількості людей, з якими ми спілкувалися майже увесь минулий тиждень, після безлічі запитань та обміну досвідом, ми зрозуміли головне - потреба в шерифах у громадах дуже велика.
