Сергій Дмитрієв прослужив священником у херсонському Храмі Святої Варвари 12 років - до захоплення Криму російськими окупантами. Після того дев’ять років був капеланом  30-ї механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Там  і отримав  позивний "Падре". А нинішнього року став головним капеланом Командування Сил територіальної оборони ЗСУ. Там він має розбудовувати капеланську службу. 

Капелан - місток між бійцем і Богом

“Підрозділ без капелана – не є боєздатним”. Цю цитату одного з американських генералів Сергій Дмитрієв наводить одразу на початку нашої розмови. Щоби пояснити, що капелан на війні – це не просто священник, це людина – місток між бійцем, психологом, командиром і Богом.

“Для мене війна – найгірше, що може робити людина. Це смерть. Це гірше, ніж хвороби, пандемії. Капелан на війні не бере до рук зброї, ми не беремо участь у штурмах. Місія священника на фронті – підвищувати мотивацію бійця”, – розповідає “Падре”.

Сергій Дмитрієв, військовий капелан.

Сергій Дмитрієв був і в Бахмуті, і в Авдіївці, і під Кремінною. На всіх напрямках фронту. Його храми – це військові намети, опорні пункти, донецькі та луганські степи, де хлопці несуть службу. І з капеланами, каже, дійсно дефіцит – потреба у фронтових священниках велика.

“З ухваленням “Закону про капеланство” до кандидатів значно підвищилися вимоги. Не всі можуть потрапити до війська. Має значення і вік, і військовий вишкіл, і офіцерське звання”, – каже Сергій Дмитрієв.

Храм – це військові намети, опорні пункти, донецькі та луганські степи.

Капеланська служба веде набір та навчання капеланів. І цю роботу Сергій Дмитрієв тепер посилить на новій посаді – головного капелана Тероборони.

“Сили тероборони формуються за територіальним принципом, тож тут буде дуже важливою роль священників місцевих громад. Це робота не лише з військовими, це робота і з їхніми родинами, з родинами полонених, зниклих безвісти, загиблих. Ми будемо брати досвід, здобутий капеланами впродовж дев’яти років війни, поєднувати це із західним досвідом. Будемо брати найкраще”, – зазначає капелан.

Свята вечеря бійців із капеланом.

До роботи, каже Сергій Дмитрієв, запрошують капеланів або священників різних релігійних об'єднань. Якщо в підрозділі більшість мусульмани, то шукають капелана мусульманина. Якщо юдеї — рабина.

“Потрібні дуже гнучкі капелани будь-якої конфесії. Це важливо, щоби бійці бачили капеланом представника їхньої культури, традиції. Ми не забороняємо в щось вірити. Виняток – московський патріархат. Капеланів із московського патріархату в нас не буде".

Капелан – це місток між бійцем та Богом

Рейдери з московського патріархату

До священників московського патріархату в Сергія Дмитрієва – особливе ставлення. Хоча 18 років сам прослужив у цьому патріархаті. Та після анексії Криму – більше не зміг. Перейшов до УПЦ Київського патріархату та перевів до нього свою парафію в Херсоні. Під час окупації міста його Церкву святої великомучениці Варвари, у якій Сергій Дмитрієв служив настоятелем 12 років, захопив представник московського патріархату. 

“Він прийшов з окупаційною владою в Храм, зі зброєю і намагався проводити там Богослужіння. Парафіянам він розказував, що документи України тут не діють. І перереєстрував Храм за російським законодавством. Але після звільнення Херсона ми відновили справедливість та повернули церкву в Україну”, – каже капелан.

Церква святої великомучениці Варвари в Херсоні (архів).

У притулку Святої Ольги проходять реабілітацію жінки та дівчата, що постраждали під час війни

Окрім того, Сергій Дмитрієв опікується соціальними проєктами Синодального управління соціального служіння Православної Церкви України “Елеос – Україна”. Мова про реабілітаційний притулок для жінок та дівчат, що постраждали під час війни від насильства та тортур росіян. Центр перенесли з Херсона до одного з гірських сіл на Франківщині. Для безпеки.

“У шелтері гарантують постраждалим жінкам анонімність та повну конфіденційність. З постраждалими працюють медики, психологи. У разі потреби жінкам безоплатно надають ліки, проводять операції”, – каже Сергій Дмитрієв.

Також організація забезпечує евакуацію жінок з дітьми зі звільнених від окупантів територій і гарантує комфортне проживання в шелтері.

Сергій Дмитрієв, військовий капелан

Ми всі віримо у вічне життя, але до перемоги, каже капелан, доживуть не всі. І як би це скорботно не звучало, це треба розуміти й головне – не опускати руки. Робити все, щоби наблизити перемогу: казати добрі слова один одному, радіти кожній хвилині. Бо перемагають ті, хто сильний духом, каже Дмитрієв. Бог все бачить! Українці обов’язково побачать світло перемоги!

Фото Сергія Дмитрієва з його сторінки у Фейсбук

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.