Історик, дослідник, науковий співробітник Національного військово-історичного музею України Євген Шатілов — один із тих волонтерів, кому вдалося поєднати свою професійну діяльність з активною громадянською позицією. Початок повномасштабного вторгнення застав Євгена в потязі “Київ — Херсон”. До херсонських волонтерів він долучився одразу. Після виїзду на підконтрольну територію разом із командою LEGIO Historica запустив благодійний аукціон для допомоги землякам. А восени й сам історичний фестиваль, співзасновником та координатором якого є Євген, переформатувався, став благодійним і також долучився до збору коштів для херсонців. І це далеко не повний список справ, якими займався та займається волонтер.

Ліки для поранених

Волонтерити історик став уже з другого дня повномасштабної війни. Зробити щось корисне намагався й у перший, хотів разом із другом здати кров, але виявилося, що її вже не приймали. На другий день гештальт із кров’ю закрили: здали, встигли.

25 лютого в Центр крові.

Потім долучилися до збору їжі, одягу та ліків для поранених — купили необхідне в супермаркеті, насамперед їжу, познаходили речі для гуманітарної допомоги, яку збирала міська рада. Надвечір, коли привезли все до міськради, запропонували свою допомогу журналістці та волонтерці Ірині Саліховій, яка стала збирати кошти та закуповувати медикаменти для лікарень. Але не гроші були найгострішою проблемою — назбирали тоді вже достатньо донатів. Але через величезні черги в аптеках ліки було важко купити. Тож із самого ранку наступного дня основним заняттям стало вистоювання в чергах і намагання придбати ліки для поранених за списком. Євген також кинув клич у соцмережах — і одразу отримав 5 тисяч гривень. Куплені на ці гроші ліки, перш за все знеболювальні препарати та перев’язувальні матеріали, вони з другом привезли до гуманітарного штабу. Вже наступного дня вони стали частиною координаційного чату команди волонтерів, яка потім отримала назву “Котики-патріотики”.

Люди щедро переказували гроші, і це дозволяло закуповувати дуже багато дорогих ліків — чек на 30-40 тисяч грн сприймався вже буденно. Одразу звітували у Фейсбуці, описували ситуацію, просили кошти, отримували — і вранці виходили на нове “полювання” до аптек.

«Любив грати в настільну гру «Kolejka» (про те, як стояли в чергах за соціалізму). А тепер я в неї граю в реальному житті. Дякуючи «асвабадітєлям»…» З фейсбуку Євгена Шатілова.

Багато хто долучився до цієї роботи — невеличка бригада людей змогла охопити аптеки в різних районах міста. Мотивував діяти далі потужний відгук від друзів із різних регіонів — намагалися і добрим словом підтримати, і коштами. У березні, коли місто опинилося в окупації, багато організацій, у проєктах яких Євген брав участь, пропонували оплачувати ліки безготівково. За окупації ряд нюансів змінився, але загалом механізм залишився незмінним: треба зайняти чергу, вистояти її та купити ліки. З кожним днем препаратів ставало все менше. І якщо спочатку можна було “затаритися” в одній-двох аптеках, то потім доводилося обходити десяток — і все одно всього потрібного не знаходили.

Адресна допомога

За кілька днів після окупації волонтерська команда почала переорієнтовуватися від допомоги пораненим до адресної допомоги людям, які фізично не могли вистояти довжелезні черги в аптеку або залишилися без грошей — їм ліки та продовольство привозили адресно. І чи не кожна така історія западала в серце. Та найбільше вразила смерть бабусі, якій вони так і не встигли допомогти. Ввечері дізналися, що їй потрібні ліки, їх знайшли, але на ранок аптека не відкрилася, бо біля неї блок-постом став російський бронетранспортер. Тож працівники аптеки вирішили не виходити на роботу, щоби не контактувати з окупантами. Врешті-решт, ліки купили, і один із волонтерів на велосипеді повіз їх за адресою. До всього, ще й був день, коли вперше росіяни на кілька годин вимкнули зв'язок, довелося кричати під вікнами, щоби відчинили під’їзд. І коли хлопець нарешті дістався до потрібної квартири, йому сказали: бабуся померла годину тому. Не дочекалася ліків, які до окупації дефіцитом не були та продавалися в будь-якій аптеці.

Було дуже багато ситуацій, коли люди, які виїхали з Херсона по роботі або давно жили в інших містах, не могли допомогти своїм родичам — зверталися до волонтерів.

“Взагалі, це історія про довіру, — вважає Євген, — бо життя дуже дорогої тобі людини ти фактично вкладаєш у руки абсолютно незнайомих людей. Не знаючи, що вони будуть робити, ти довіряєш все одно, бо варіантів немає. Або навпаки — ти довіряєш, що ці люди не підведуть. І було приємно, що люди дійсно довіряють тобі, і ми допомагали максимально”.

Багатьох адресатів допомоги волонтер взагалі не бачив. Адже працювала команда, збирали ліки для всіх і по всіх усюдах: одні закуповували та звозили, інші сортували, треті забирали чи передавали.

Згодом ще й продовольчі набори стали возити, активно взаємодіяли і з небайдужими бізнесменами, і з Червоним Хрестом. По мірі того, як у людей закінчувалися гроші, продуктові набори починали набувати особливої актуальності. Був тут і позитивний досвід, і негативний. Обмінюючись інформацією, команда виявляла тих, хто не потребує допомоги першочергово, та намагалася зосередити свої ресурси та сили, на тих, хто без їхньої допомоги може не вижити.

Благодійний аукціон та історичний фестиваль

Виїхавши з окупованого Херсона, Євген Шатілов не полишив волонтерської справи. Щобільше, вдало поєднав волонтерство зі своїм фахом і разом із командою LEGIO Historica організував благодійний аукціон для допомоги херсонцям. Насправді ідея такого аукціону зріла дуже довго, хоча відбувається все дуже просто: збирають якусь кількість лотів, які організація продає на своїй платформі, а здобуті кошти вона точково перераховує на певну цільову потребу або в певний фонд. З ідеєю Євген звернувся до своїх колег, з якими вже кілька років опікується історичним проєктом LEGIO, — це перший в Україні історичний науково-популярний оффлайн-фестиваль, він упродовж 4 років проводився і в Херсоні.

“Багато наших колег і волонтерів з інших міст за цей час відвідали Херсон, — розповідає Євген, — познайомилися з ним. У багатьох дуже-дуже “боліла” ситуація в місті та області, і були люди, готові допомагати. Я запропонував: давайте ми спробуємо аукціон зробити, спробуємо зібрати лоти й зберемо кошти, скільки буде”.

Спочатку колеги поставилися до ідеї доволі скептично, але потім пропрацювали специфіку: оскільки сам проєкт історичний, то й лоти мають бути навколоісторичними, гуманітарними — книжки, артефакти, майстер-класи, екскурсії. Саме те, що могло бути цікавим для аудиторії LEGIO. А ще дуже важливо було знайти свою нішу: тоді більшість великих і маленьких волонтерських організацій збирали кошти переважно на ЗСУ, на допомогу конкретним підрозділам або конкретним людям, а на потреби жителів окупованих територій — не так багато. Можливо, тому, що це зробити складніше. Не допомагав популяризації ідеї й наратив на кшталт: “А чого всі не виїхали, чого вони там сидять?” Переконати, що жителям окупованих територій теж потрібна допомога, складніше, ніж донести необхідність закупити бронежилети чи турнікети — це об’єктивна потреба для воїнів.

“Це дуже важливо, — наголошує волонтер, — бо людям на окупованій території справді складно. Вони втрапили в ситуацію, коли в них все менше ресурсів, все меншає коштів, продуктів, роботи немає, і якщо ти хочеш принципово відмовлятися від того, що роздають окупанти, то єдина можливість для цього — допомога від українських волонтерів”.

Тож Женя і запропонував зробити специфікою аукціону збір коштів на потреби жителів окупованої Херсонщини та адресно переказувати або на конкретний кейс, або перевіреним волонтерам — яким довіряють і які справді допомагають. А ще залишили опцію точкової допомоги колегам-історикам, які перебувають зараз у війську.

Бестселер Тімоті Снайдера "Криваві землі" стартував на аукціоні з 200 грн, проданий за 750 грн.

Влітку аукціон працював доволі ефективно. Щодня на сторінці LEGIO Historica у Фейсбуці викладали по 3-5 лотів, у коментарях робили ставки, перемагала найвища, зроблена до моменту завершення торгів.

А восени й фестиваль LEGIO Historica став благодійним, він пройшов спочатку в Києві, потім у Кропивницькому. Науково-популярні лекції, документальні фільми, що спонукають до роздумів, дискусії про Південь України, його історичний досвід.

Перший Благодійний історичний фестиваль LEGIO Historica Кропивницький

А тепер волонтеру-історику є чим похвалитися: за весь час аукціону та фестивалю сумарно зібрали трохи понад 93 тис. грн. Понад 2000 грн зібрали на благодійному заході, який проводила Медіаплатформа "Вгору" –  це майже половина тих коштів, які були спрямовані на розкладачки для наших воїнів на херсонському напрямку. І переказали тим, хто або сам потребує допомоги, або волонтерам, які її надають. Зокрема, Ірині Мєзєнцевій та її команді, яка розвозить продуктові набору по громадах Херсонської області; Андрію Селецькому, який продовжує активно допомагати своїй рідній Нововоронцовщині; ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» на доставлення гуманітарних вантажів у Херсонську область; сім‘ї Василя Довбні, історика і вояка, який загинув на Херсонському напрямку; також поповнили збір на рації для підрозділу, де служать родичі представників “істфаківської” спільноти, який організувала волонтерка Yana Verega.

І попри те, що війна триває, а волонтерська діяльність не обмежується Херсоном, Євгена Шатілова не відпускає думка про те, що у 2023-му фестиваль LEGIO Historica відбудеться у Херсоні.

Всі фото зі сторінки у соціальних мережах Євгена Шатілова.

Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.