Як херсонці живуть та гуртуються під обстрілами, відновлюють свої зруйновані будинки та допомагають одне одному, розповідає голова правління ОСББ Оксана Д'якова.

Від окупації до обстрілів

Херсонка Оксана Д'якова з 2006 року очолює ОСББ “Фенікс”. Раніше вона опікувалася лише одним будинком на вулиці Кримській у Дніпровському районі міста. Але війна створила нові виклики.

Коли Херсон захопили окупанти, Оксана не залишила місто й продовжила виконувати свої обов'язки, попри те, що відчувала страх, біль, безпорадність і невизначеність завтрашнього дня.

У часи окупації голови ОСББ входили в групу ризику. Окупанти час від часу навідувалися до багатоповерхівок – розшукували  родини  військових та поліціянтів, цікавилися порожніми квартирами.

Оксана розповідає, що до неї приходили 6 разів і двічі проводили обшуки.

Я втекла з дому посеред ночі й ховалася майже 3 місяці. До самого звільнення.

Коли ЗСУ звільнили Херсон, радість від довгоочікуваної свободи затьмарилася цілодобовими обстрілами. Через це багато людей евакуювалося, зокрема, й деякі колеги Оксани по ОСББ. Тоді вона взялася опікуватися одним будинком на проспекті Текстильників, а через деякий час почала піклуватися про мешканців чотирьох сусідніх будинків на Кримській. Роботи значно побільшало.

Воронка від вибуху. Пошкоджено водогін.

Воєнний досвід мирних людей

Через відчуття власної відповідальності перед своїми підопічними Оксана досі не залишає місто. А в Херсоні тепер дуже страшно. Місто обстрілюють щодня – вдень і вночі.

Погано, що ми до цього вже звикаємо. Звикаємо до обстрілів, до того, що кожен день гинуть люди, руйнують будинки, – із сумом і гіркотою говорить Оксана про наболіле.

Кожен день у неї починається з обдзвону близьких, які залишилися в місті. 

Вона розповідає, що її друзі живуть у різних районах Херсона й у передмісті. Вони щодня телефонують одне одному з'ясувати обставини та пересвідчитися, що всі живі. А вже після цього ті, хто мають можливість хоча б частково працювати, планують свій робочий день.

Вона ж дбає насамперед про забезпечення мешканців гуманітарною допомогою: формує списки нужденних та намагається організувати адресне доставлення, щоби люди не наражалися на небезпеку, стоячи в чергах. Зокрема, голови ОСББ допомагають волонтерами фасувати продуктові набори. За словами Оксани, робота з гуманітарною допомогою займає багато часу, але водночас відволікає її від обстрілів.

Вона констатує: будинки зараз вести складно через брак коштів, адже переважна більшість жителів виїхала. Уже у перші тижні після звільнення, коли розпочалися обстріли, у будинках залишилося близько сорока відсотків мешканців, а нині – не більше двадцяти. Не виїхали здебільшого люди похилого віку, через стан здоров'я вони не могли зважитися на таку поїздку або не хотіли полишати своїх осель. Оксана говорить: вони не кинуті напризволяще, а просто відпустили своїх дітей та онуків, аби ті могли зберегти свої життя.

Такі маломобільні люди, а деяким з них понад вісімдесят років, стоять на спеціальному обліку. Оксана та її колеги дбають про них, телефонують, дізнаються про потреби стареньких, доставляють допомогу по квартирах. Крім того, у місті тепер уже працює соціальна служба. Голови ОСББ домовляються про соціальний супровід людей, які цього потребують, і до них направляють соціальних працівників.

В січні Оксана Д'якова отримала гуманітарну допомогу від литовської організації “AID for Southern Ukraine”, у тому числі медикаменти.

Наприкінці дня Оксана знову зідзвонюється зі своїми друзями та колегами, щоби дізнатися, чи не було в них протягом дня прильотів. Якщо таке трапляється, то спільними зусиллями вони шукають варіанти допомоги.

 Ми ділимося одне з одним своїм воєнним досвідом про те, де що можна дістати, і як допомогти в тій чи іншій ситуації.

Оксана розповідає, що вже десять років перебуває в складі найстаршої асоціації голів ОСББ у Херсоні "Пліч-о-пліч". І всі нагальні питання вони з колегами розв'язують разом. Підтримує телефонний зв'язок і з колегами, які виїхали з Херсона.

Якщо десь прилетіло, перший запит про допомогу голови ОСББ спрямовують до районних у місті рад. Від Дніпровської ради Оксана Д'якова отримувала плити, плівку, штапики та буржуйки.

Коли виникає нагальна потреба, очільники ОСББ, можна сказати, усім загалом шукають відновлювальні матеріали та робітників, які погоджуються виконати ремонтні роботи. Гуманітарну допомогу теж доставляють разом. Шукають транспорт, вантажників, і розвозять одразу по декількох будинках.

Допомагають мешканцям багатоповерхівок і волонтерські організації, зокрема, “Херсонській ХАБ”, створений Романом Головнею, Червоний хрест, “Культурний центр Україна-Литва” на чолі з Наталею Бімбірайте. Організація WORD Central Kitchen забезпечує мешканців харчовими наборами.

Надають допомогу й колеги з ОСББ інших міст: Дніпра, Кам'янця-Подільського, Миколаєва, Павлограда. Допомога звідти надходила великими обсягами, і херсонці ділилися з військовими.

Допомога від “Культурного центру Україна-Литва” на чолі з Наталею Бімбірайте.

Заради виживання в умовах війни, самі мешканці гуртуються і підтримують одне одного. Оксана згадує, коли в місті були проблеми з водопостачанням, мешканці перших поверхів пускали до себе людей із верхніх, щоби ті могли запастися водою.

А ті, хто виїхав, регулярно телефонували, щоби дізнатися, як живуть їхні сусіди та надсилали якусь посильну допомогу. Ті ж самі медикаменти.

Попри всі складнощі, життя під вогнем, руйнування і втрати, люди підтримують одне одного та не втрачають віри в перемогу.

Дуже тяжко кожен день дивитися, як вбивають наше місто та людей. Але ми чекаємо Перемоги, а тому витримаємо все, – переконана Оксана Д'якова.

Всі фото з архіву Оксани Д'якової.

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.