Порядок призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника прописаний у Розділі V закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсію по втраті годувальника мають право отримувати непрацездатні члени сім'ї, які були на утриманні померлого, за умови, що ця людина мала страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по III групі інвалідності – від 1 до 14 років стажу (детальніше про параметри страхового стажу можна прочитати в 32 статті цього Закону).
Незалежно від страхового стажу пенсію призначають, якщо померлий був:
Непрацездатні члени сім’ї зниклого безвісти, які були на його утриманні, теж мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника незалежно від тривалості страхового стажу людини.
Як зазначалося вище, право на пенсію по втраті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї, які були на утриманні померлого – на повному утриманні або отримували допомогу, яка була постійним та основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї, для яких допомога померлого була постійним та основним джерелом засобів до існування, але які й самі отримували пенсію, мають право перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Батьки й чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, якщо втратили джерело засобів до існування.
Дітям пенсію призначають незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого.
Отже, на пенсію по втраті годувальника мають право діти до 18 років. А також від 18 до 23 років, які навчаються на стаціонарі. Раніше учні училищ та студенти вищих навчальних закладів мали надавати органам Пенсійному фонду довідку про навчання. Під час воєнного стану та протягом одного місяця після його завершення пенсію з втрати годувальника призначають, а виплату раніше призначеної продовжують без довідки з навчального закладу. Ці дані Пенсійний фонд отримує з Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Право на пенсію на рівні з рідними мають усиновлені діти. А також пасинок чи падчерка, якщо вони не отримували аліментів від батьків.
Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право в разі їх усиновлення.
Якщо годувальником був військовослужбовець строкової служби, тоді до заяви додається документ із військової частини або військкомату. У ньому вказують дату та причину смерті. Або – документ про визнання військовослужбовця зниклим безвісти чи оголошення його померлим.
Якщо смерть настала після звільнення зі служби, подають свідоцтво про смерть, довідку з військкомату, де вказують дату призову, дату й підставу звільнення зі служби та висновок медичної комісії, що смерть військовослужбовця пов’язана зі службою.
Пенсію у зв'язку з втратою годувальника призначають у розмірі:
Пенсію у зв'язку з втратою годувальника призначають на весь період, поки людина вважається непрацездатною. А членам сім'ї пенсійного віку – довічно.
Подати заяву на отримання пенсії можна особисто або через законного представника, відправити документи рекомендованим листом поштою або заповнити заяву онлайн через портал електронних послуг Пенсійного фонду та портал Дія.
Заяву про призначення пенсії особам, які працюють, подають до Пенсійного фонду через посадову особу підприємства, установи, організації за місцем розташування підприємства. За бажанням людина може подати заяву сама за місцем проживання (реєстрації) або через свого законного представника, який діє за довіреністю.
Заяву про призначення пенсії подають за формою.
Отримати безоплатну правову або юридичну консультацію фахівців громадської приймальні благодійної організації «Фонд милосердя та здоров’я» можна за телефонами: +38 (066) 790 90 21 (Телеграм, Viber, Signal, WhatsApp) щодня з понеділка по п’ятницю з 9:00 до 17:00.
Електронна адреса: FMZ_pravo@ukr.net або чат-бот на сайті.
Внутрішньо переміщені особи з Херсонської області в місті Вінниці можуть звернутися за безоплатною правовою допомогою за номерами: +38 (066) 945 65 60 (Viber. Telegram), +38 (050) 535 54 06.
Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.
Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.