Історія скульптора Павла Жебровського
13 — 12 — 2023
/Херсон
384
Анна Щидловська
Анна Щидловська
Автор
всі статті автора

Перетворити звичайне захоплення на мистецьку справу й відточити майстерність з аматорського до професійного рівня вдалося скульптору-самоучці Павлові Жебровському. В окупації він не покинув улюблену справу, а після звільнення свого села, створив скульптурну композицію, яка зображує чотири покоління українських воїнів. 


Павло Жеброський

Від монтажника – до скульптора

Павло Жебровський народився у Вінниці. Коли йому було три роки, сім’я переїхала до Херсонщини. Відтоді мешкає в одному мальовничому селі й цілком природно вважає себе місцевим.

З дитинства Павло мав схильність до творчості. Як сам про себе розповідає:

“Не любив малювати, а любив ліпити з пластиліну. Звідти все й пішло”.

Спочатку Павло ліпив якісь маленькі фігурки, але, набивши руку, почав зважуватися на якісь монументальні речі. З пластиліну зумів виліпити навіть фортецю Київської Русі з воротами, церквами, складами для зброї. За його словами, фортеця вийшла досить великою, майже метр на метр. На її виготовлення він витратив кілограми пластиліну.

Все так, як дитина грається в гру. Зараз Лего, а в мене тоді був пластилін, – пояснює Павло.

У дорослому віці на якийсь час інтерес до цього в нього згас.

Чим Павло тільки не займався. Відслужив у армії. Був монтажником-висотником і будував вежі мобільного зв’язку. Працював верхолазом – утеплював фасади висотних багатоквартирних будинків у Херсоні. Тепер зізнається, що в нього серце обливається кров’ю через руйнування по всій Херсонщині.

У доволі зрілому віці, років з п'ять тому, Павла знову навернуло до творчості. Тільки на цей раз він вирішив спробувати сили в створенні скульптур з каменю.


Перша робота

Без професійної освіти працювати з такими важкими й твердими матеріалами, як граніт, він не міг, і спочатку пробував різьбити на черепашнику. Однак у процесі роботи зрозумів: для цього все ж потрібне спеціальне обладнання, бо камінь то сильно кришився, то був надто твердим.

Після низки спроб і помилок матеріалом для роботи Павло вибрав газобетон.

Це матеріал, який я шукав, він легкий, крихкий, зручний в обробці. Я можу зробити з ним все, що завгодно, – захоплено розповідає майстер.

Він згадує, що поштовхом до різьбярства стала маленька скульптура лева, яку чоловік придбав для дому. Той лев дуже йому сподобався, але був замалим, а Павлові кортіло мати більшу скульптуру. Щоб не витрачати кошти, вирішив зробити її самотужки. Але спочатку довелося потренуватися.


Скульптура лева, створена Павлом

Першою він зробив скульптуру мавпочки. І хоча з початку виходило не дуже вдало, як він каже, грубо, але чоловік захопився й зупинитися вже не міг. Поступово вдосконалювався і ще до війни почав робити античні скульптури. Особливо йому подобалися колони. Він розрізняв три види колон. Зробив усі три, а тоді почав різьбити античні вази.


У дворі майстра

Найважче майстру-самоучці давалися скульптури людей. Без певних знань і навичок відтворювати риси людини було важко. Але Павла й це не зупинило. Спочатку він різьбив лицарів, обличчя яких були приховані під забралами. Їх робити було простіше. А тоді вже спробував сили у створенні жіночих фігур. Працював не тільки для душі, а й на замовлення. Хоча заробити на цьому не виходило, бо всі кошти вкладав у матеріали. Зізнається, що кам’яний пил негативно вплинув на його зір, але він готовий жертвувати власним здоров’ям заради мистецтва.


За роботою

Улюблена справа замість ліків

Незадовго до війни в Павла вже зібралася ціла колекція різноманітних скульптур: тварини, садові фонтани, козак з гарматою, Венера, медуза Горгона, та інші. Горгону Павлові замовив один хлопець у подарунок для своєї дівчини до дня її народження й відкриття салону краси. Та невдовзі почалася війна…

Вже ніякого салону ніхто не відкривав. День народження ніхто не святкував. Так воно і залишилось у мене, – згадує Павло.

Залишився в колекції майстра й фонтан, який він робив взимку на замовлення жінки з села Миколаївської області. Вона планувала весною забрати замовлення, але почалась війна, і їхнє село розбомбили. Павло якийсь час підтримував з тією жінкою зв’язок, але згодом вона перестала відповідати. Тож наразі не знає чи вона жива.

А вже квітні 2022 року до села прийшли окупанти… Вони ходили по хатах з перевірками, питали, чи немає в селі чужих, перевіряли мобільні телефони. Однак такого шаленого тиску на місцевих, як в інших селах і в Херсоні, не було.

Нам пощастило. Якщо чесно, нам дуже пощастило. Я не знаю, з чим це пов'язано. Може, зачаровано наше село. Я б так хотів, щоб воно було таким і надалі, – зізнається Павло.

Навідувались окупанти й до Павлового подвір’я, яке за великої кількості кам’яних статуй нагадувало музей просто неба. Скульптури їх зацікавили. З деякими вони навіть фотографувалися. Але, на щастя, нічого не прихопили, тікаючи з села. 


Двір-музей 

Павло продовжував працювати й під час окупації. Вирізьбив дві скульптури в японському стилі Нецке та сліпого янгола. За його словами, улюблена справа стала для нього ліками для нервів і допомагала пережити нелегкі часи окупації.

Кацапи укріплюють район, риють бліндажі, рови. А я собі майструю і дивлюсь на них. Сльози навертаються. Бо розумію, що це друга лінія оборони. А ми якраз на краю села, – згадує Павло.

Він розповідає, як одному з його родичів наснився сон, мовляв, село звільнять 10-го числа. Це було ще до 9-го травня минулого року. Відтоді чоловік з хвилюванням очікував 10-й день кожного місяця. Коли 10 листопада звільнили Миролюбівку, він та його сусіди зібралися на краю села й виглядали. У них була заведена така традиція, коли стріляли наші, дивитися куди летять снаряди.

Стоїмо дивимося. Проводжаємо поглядами ті снаряди. Знаємо, наші ніколи не битимуть по селу. Тому сміливо стояли й дивилися, – пояснює Павло.

 А тоді 10 листопада всі вже шуміли про звільнення сусіднього села й нетерпляче чекали, коли ж звільнять їхнє село.

Ну, думаю, сьогодні вже не прийдуть. Бо вже темно. Стою, дивлюся в далечінь, хоча трішки підсліпуватий вже, вдивляюся й бачу – у балочку спускається три коробочки. Я гукаю: Наші! І побіг, – згадує Павло з радісною усмішкою.

Після звільнення він продовжував творити й невдовзі вирізьбив символічну скульптуру Єнота, що тримає в лапах херсонський кавун. 


Єнот

А пізніше на прохання військових зробив скульптурну композицію, яка уособлює чотири покоління українських воїнів, що в різні часи боронили нашу землю. Ця композиція прикрашає в’їзд до села.

Найбільшою мрією для Павла сьогодні є перемога. А у мирному житті він і надалі створюватиме красу, яка, на його переконання, і рятує світ.

Фото Олександра Корнякова

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Немає коментарів
Тут поки немає коментарів. Ви можите бути першим
Залишити коментар згорнути
Залишити коментар
Читайте також
Як постраждало від російських обстрілів подружжя пенсіонерів на Херсонщині
24 — 02 — 2024
/Херсон
948
Як постраждало від російських обстрілів подружжя пенсіонерів на Херсонщині
Ольга та Анатолій Бородавченки – мешканці одного з сіл на півночі Херсонщини, подружжя пенсіонерів. Їхнє життя  докорінно…
докладніше
Проблеми та виклики Нововоронцовської громади
24 — 02 — 2024
/Херсон
879
Проблеми та виклики Нововоронцовської громади
Нововоронцовська територіальна громада розташована в Бериславському районі Херсонської області на березі вже колишнього Каховського…
докладніше
Пів року у трьох російських катівнях і 9 місяців на лівобережжі
23 — 02 — 2024
/Херсон
844
Пів року у трьох російських катівнях і 9 місяців на лівобережжі
Він перетнув кордон України ще в грудні 2023 року, але лише на початку 2024-го заявив про своє повернення постом у фейсбуці: «Нарешті…
докладніше
Як живуть мешканці одного із сіл у Бериславському районі на Херсонщині
23 — 02 — 2024
/Херсон
863
Як живуть мешканці одного із сіл у Бериславському районі на Херсонщині
Попри окупацію, мешканці одного із сіл у Бериславському районі на Херсонщині очі в очі з окупантами майже не зустрічалися. Олександр…
докладніше
Як живе Дар’ївська громада
22 — 02 — 2024
/Херсон
1190
Як живе Дар’ївська громада
До громади входить 15 населених пунктів: Дар’ївка, Інгулець, Зарічне, Ясна Поляна, Микільське, Понятівка, Токарівка, Іванівка,…
докладніше
Про життя та подвиг Владислава Українця
22 — 02 — 2024
/Херсон
1114
Про життя та подвиг Владислава Українця
Лейтенант ЗСУ Владислав Українець родом з Вінниччини. У перший день повномасштабної війни він, у складі 59 окремої мотопіхотної бригади,…
докладніше
Історія полону Олексія Барчука та його родини
21 — 02 — 2024
/Херсон
1291
Історія полону Олексія Барчука та його родини
Олексій Барчук – один із тих херсонців, хто на собі відчув всі «принади» «руського міра», перш за все тотальне беззаконня…
докладніше
Мешканці Бериславщини розповідають про життя в сірій зон
21 — 02 — 2024
/Херсон
915
Мешканці Бериславщини розповідають про життя в сірій зон
Одне з сіл Великоолександрівської громади на Бериславщині, хоч і не перебувало в окупації, але з початку війни опинилося в сірій зоні,…
докладніше
“Мене врятував будинок сусіда”
20 — 02 — 2024
/Херсон
1132
“Мене врятував будинок сусіда”
Олександр Гречко мешкає в селищі Велетенське Білозерської громади Херсонщини з 60-го року минулого століття, все життя працював…
докладніше
всі новини
youtube facebook