Історія волонтерки з Одеси
04 — 01 — 2023
/Херсон
169
Анна Щидловська
Анна Щидловська
Автор
всі статті автора

Про те, як передавала ліки з Одеси – до Херсона, розповідає волонтерка Галина Єгорова. 

Війна. Окупація. Допомога близьким

Галина – херсонка, лише кілька років тому переїхала до Одеси разом зі своїм коханим Валерієм.

Незадовго до війни молоді люди завітали до рідного міста відсвяткувати в колі близьких щасливу подію – заручини. Планували погостювати в батьків до 28 лютого, але їм пощастило виїхати до того, як почалася війна й херсонці опинилися в довготривалому полоні окупантів. 

У наші плани втрутилася доля. Можна сказати, нас врятував ковід. Тоді якраз почалася чергова хвиля епідемії, один з наших родичів захворів, і ми поспішили повернутися до Одеси, щоби не заразитися. Виїхали того ж дня, як і приїхали, – 23-го лютого. А вже о четвертій ранку 24-го прокинулися від вибухів. Згодом зателефонував мій батько й повідомив, що бачив у місті російську військову техніку. Ми всі були шоковані, – розповідає Галина.

Відтоді ж як точно стало відомо, що Херсонщина окупована, Галина та Валерій жили від новин до новин. 

Найбільше гнітило їх обох те, що не можуть допомогти близькими в окупації. Зелених коридорів з Херсонщини не було, продовольство й медикаменти не підвозили, і місту загрожувала гуманітарна катастрофа.

Ми щодня з острахом передивлялися новини в інтернеті та зідзвонювалися з рідними. А їх у нас в окупації залишалося чимало: мої батьки, бабуся з дідусем і рідня чоловіка. Хтось – у  Херсоні – хтось в Олешках. Дуже переживали за них. Я змогла бодай трохи видихнути, коли на початку квітня мама з сестрою все ж зуміли виїхати до підконтрольної території. 

Зустрічаючи рідних на вокзалі, Галя стала розпитувати перевізника, з якими мама та сестра приїхали до Одеси, чи не можна щось передати в Херсон. Водій погодився безкоштовно доставити ліки та деякі речі, але сконтактувати з ним пізніше не вдалося. 

Однак саме тоді Галина та Валерій вирішили підтримувати рідних, передаючи їм посилки через перевізників, які вивозять людей із Херсона та повертаються. 

Спочатку збирали пакунки лише для своїх, а потім, на прохання знайомих і незнайомих херсонців, почали шукати й передавати те, в чому люди мали найбільшу потребу.  Здебільшого – медикаменти. Щось інше перевозити було ризиковано, адже окупанти на блокпостах дуже прискіпливо оглядали багаж і могли не тільки не пропустити чи відібрати передане, а й затримати водія. 

Домовлятися з перевізниками теж було не просто, адже не кожному можна довіряти, та й не всі погоджувалися допомагати безкоштовно. А зайвих грошей у Валерія та Галини не було.  

Вперше вони передали лише одну коробку з ліками для родичів. Тоді вдалося познайомитися з перевізником, він був священиком і членом однієї з благодійних організації. Коробку з медикаментами Галина передала наприкінці квітня, а дійшла вона до адресата аж десь у середині травня. Два тижні водій був у дорозі, зв'язку з ним не було. Але, на щастя, він дістався до міста й довіз дорогоцінний багаж цілим і неушкодженим.

 “Сьогодні ми передали ліки. Чекаємо і молимося”

Про те, що змогла нарешті передати ліки рідним, Галя розповіла в інстаграмі. Цей допис побачили знайомі та друзі й почали звертатися з проханнями допомогти медикаментами і їхнім близьким. Адже більшість ліків у Херсоні щезли з аптечних полиць у перший місяць війни. Тоді звернулося по допомогу близько двадцяти осіб.

Галина і Валерій розшукували необхідні препарати по всій Одесі. Дещо купували за кошти замовників, а частину за власні гроші. Придбаних ліків виявилося чимало, щоб доправити їх до місця призначення, волонтери-новачки звернулися по допомогу до громадської організації "Жива". Однак все одно передати все за один раз виявилося неможливим, довелося спакувати меншу коробку, її й передали водіям організації.

На жаль, ця поїздка виявилася смертельно небезпечною. Колона машин, серед якої були й перевізники організації "Жива", потрапила під обстріл. Один з водіїв загинув. А той, хто вцілів, забрав його багаж і доправив медикаменти в Херсон. Про що Галя одразу ж повідомила у своєму інстаграмі. І знову посипалися замовлення. 

Цього разу ще більше людей звернулися по допомогу. 

Галя підкреслює, зважаючи на те, в яких умовах, фактично ризикуючи життям, водії доставляють передачі, вона починала збирати нові посилки лише після того, як попередня дійде до Херсона.

Я обов'язково робила допис в інстаграм, коли щось відправляємо:

 “Сьогодні ми передали ліки. Чекаємо і молимося”.

А коли посилка доставлена – оголошую: Посилка в Херсоні, чекайте на повідомлення, щоби забрати ваші ліки”.

Все, що ми робимо, це лише завдяки багатьом людям

Коли другу посилку з ліками доставили, допис про це побачила херсонська подруга Галі – Юлія Покидько. До війни ця дівчина жила досить активним громадським життям, зокрема, була організаторкою різних заходів у Херсоні. А з початку війни почала волонтерити. Збирала гроші, на які купувала й передавала всім нужденним херсонцям ліки, харчі, засоби гігієни. Люди могли отримати потрібне абсолютно безкоштовно. Організувати збір коштів і закупівлю всього необхідного вдавалося Ользі завдяки знайомству з багатьма людьми, які радо долучалися до доброї справи. Не припинила вона допомагати херсонцям й після виїзду за кордон. Волонтерила дистанційно – з командою із трьох своїх подруг. Одна дівчина на момент написання статті перебувала в Херсоні, інша – в Одесі, і ще одна – за кордоном.

Дізнавшись, що Галина теж займається волонтерством, Ольга запропонувала об'єднати зусилля.

Так вони стали працювати вшістьох, а точніше – всімох: Галя з чоловіком Валерієм, три її подруги -однодумиці - Ольга Михайлова, Юліана Ларієнчук та Дар'я Плахотня, а також водій, знайомий однієї з дівчат. Ім'я цього чоловіка не розгологошуємо, бо наразі він служить у лавах ЗСУ. Тоді ж він вивозив з Херсона людей, а на зворотному шляху брав посилки та робив це безкоштовно. Чоловік також є членом однієї благодійної організації. Так склалося, що він став для дівчат не тільки добрим помічником і довіреною особою, а й справжнім другом. Всі шість місяців він самовіддано співпрацював з командою.

Командна робота була значно ефективнішою. Дівчата з-за кордону відправляли до Одеси посилки з медикаментами та деякими речами першої потреби. А якось, на прохання знайомого лікаря, їм вдалося навіть доставити медичне обладнання до одного з медзакладів міста.

Волонтерки постійно розповідали про свою доброчинну діяльність у соцмережах, тому їхні контакти поступово стали відомі багатьом.

Якось у водія не вистачило грошей на пальне. А його на таку поїздку потрібно чимало. Дівчата на той момент не мали потрібної суми, тож Галя дала оголошення в соцмережі про збір коштів на бензин. Коли їх зібрали, деякі люди якийсь час ще продовжували переказувати гроші. Галина з Валерієм вирішили залишок використати на ліки для тих, хто не може їх оплатити. 

Після збору коштів на бензин люди з різних міст почали долучатися до допомоги. Дехто купував і передавав ліки, а хтось переказував гроші. Суми були різними – хтось 10-20 гривень, а хтось – тисячу. З миру по нитці – отак назбиралося 15 тисяч гривень. 

За ці кошти, крім медикаментів, волонтери купували дитяче харчування та засоби гігієни. Їжу та особисті речі передавати було заборонено. На блокпостах кожну коробку, кожен пакунок ретельно переглядали. Тому дуже часто посилки доставляли вже розпакованими. Інколи окупанти не пропускали якийсь багаж, а інколи забирали потрібні їм ліки. Тому Галина завжди попереджала: немає гарантій, що посилка дійде.

Дівчина жаліється, що не всі усвідомлювали відповідальність їхньої волонтерської роботи й ускладнювали її тим, що вкладали до пакунків заборонені речі. 

Кожну посилку з сюрпризом доводилося перепаковувати, і десятки разів пояснювати відправникам, чому не можна передавати те чи інше. Наприклад, ми побачили в посилці, крім ліків, ще й солодощі та пиво з горішками. На іронічне запитання, чи то, бува, не для нас частування, отримали відповідь: Ні, то для тата, він дуже любить пиво, а воно в Херсоні аж 75 гривень коштує. 

Виникали й ситуації, коли комусь допомогти було неможливо через брак коштів. Так до Галі звернулася жінка з проханням купити препарат для онкохворої людини, одна упаковка його коштувала понад три тисячі гривень. А на курс лікування потрібно кілька таких упаковок. Замовниця оплатити ліки не могла. Тоді на рахунку в дівчат грошей не вистачало, до того ж було чимало інших людей, які чекали черги на доставлення ліків. Галя пояснила жінці, що зараз не може витратити всі зібрані кошти лише на її замовлення. І порадила або зачекати, або пошукати інших волонтерів. На що у відповідь отримала обурливе: “Тю, ви що не хочете допомогти?”.

Я просто людина, я ж не якась організація з кількома рахунками. У мене немає ніякого фінансування. Все, що ми робимо, це лише завдяки багатьом людям, які йдуть нам назустріч і допомагають чим можуть, – наголошує Галина.

На жаль, наприкінці серпня команда була змушена припинити свою волонтерську діяльність.

Ситуація на блокпостах у той час вже значно погіршилася. Окупанти почали забирати з машин людей. З середини серпня деякі водії, переважно чоловіки, а є й перевізниці, – почали просто зникати.

Через високу небезпеку для перевізників ми припинили передавати ліки. Наш водій більше не погоджувався їхати, побоювався потрапити в полон. Тому останню коробку передали в кінці серпня знову ж таки через організацію “Жива”. Та потім і ця організація перестала возити ліки в Херсон. А коли окупанти змінили правила в'їзду й почали вимагати від людей звітів і підтверджень – куди, навіщо й до кого вони їдуть, перевозити щось стало практично неможливо. 

Однак крім доставлення тієї останньої коробки волонтерам все ж таки вдалося зробити ще одну добру справу. Через соцмережі, за участю багатьох людей, які з готовністю відгукнулися, зібрали 70 тисяч гривень на купівлю машини для наших вояків на херсонському напрямку. Допомогти їм попросив водій, який мав контакти хлопців із цієї бригади. Машину доставили у військову частину, про що є звіти та світлини, але військові попросили не оприлюднювати їх в інтернеті.

Після припинення волонтерської діяльності, Галина стала більше уваги приділяти роботі. До війни в неї було два основних джерела доходів – музична творчість, вона вокалістка, і викладання англійської мови. Уроки Галина давала індивідуально й дистанційно. Навчала не тільки одеситів, а й жителів інших міст України та закордону. За її розповіддю, коли почалася війна, якийсь час роботи не було зовсім. А десь у квітні-травні вона частково відновилася. З урахуванням складної фінансової ситуації у багатьох людей вартість занять дівчина знизила наполовину. 

І лише останнім часом, у зв'язку з тим, що чимало українських біженців отримали прихисток за кордоном, зріс попит на уроки англійської. Зараз у Галини вже є черга охочих брати уроки.

Фото з окупованого Херсона Ірини Ухваріної та Олександра Корнякова

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Немає коментарів
Тут поки немає коментарів. Ви можите бути першим
Залишити коментар згорнути
Залишити коментар
Читайте також
На захисті найвразливіших. Як працювало відділення дитячої гематології в окупованому Херсоні
31 — 01 — 2023
/Херсон
36
На захисті найвразливіших. Як працювало відділення дитячої гематології в…
Жахів окупаційного режиму довелося зазнати багатьом херсонцям і мешканцям області. З перших днів захоплення міста стала відчутною…
докладніше
Які грошові допомоги отримують українці в Польщі. Інфографіка
30 — 01 — 2023
/Херсон
13
Які грошові допомоги отримують українці в Польщі. Інфографіка
Українські біженці, які знайшли притулок у Польщі, можуть розраховувати на фінансову допомогу батькам та дітям. Виплати передбачає…
докладніше
росія несе руйнування, каліцтво та смерть – правовий підсумок 304 днів війни на Херсонщині
28 — 01 — 2023
/Аналітичні статті
154
росія несе руйнування, каліцтво та смерть – правовий підсумок 304 днів війни…
"Пережити день – це лотерея". Так написало британське видання The Times про Херсон – місто, яке перебуває під постійними обстрілами…
докладніше
Як оформити українську пенсію за кордоном
27 — 01 — 2023
/Херсон
42
Як оформити українську пенсію за кордоном
Українці, які виїхали за кордон та досягли там пенсійного віку, можуть оформити пенсію дистанційно. Для цього потрібно зайти…
докладніше
Порядок дій при знищенні або пошкодженні транспортного засобу. Інфографіка
25 — 01 — 2023
/Херсон
33
Порядок дій при знищенні або пошкодженні транспортного засобу. Інфографіка
Якщо під час війни ваш автомобіль знищили або він став непридатним для використання, його треба зняти з реєстрації – вибракувати.…
докладніше
Мистецтво як спротив, або Шляхами виставки «Херсон inside/outside»
16 — 01 — 2023
/Херсон
86
Мистецтво як спротив, або Шляхами виставки «Херсон inside/outside»
Від Львова до Києва з «зупинками» у Вінниці та Одесі — так у вересні-грудні проліг маршрут виставки «Херсон inside/outside»,…
докладніше
Наталя Шатілова-Погасій про деокупований Херсон
13 — 01 — 2023
/Херсон
105
Наталя Шатілова-Погасій про деокупований Херсон
Відома херсонська громадська діячка та волонтерка Наталя Шатілова-Погасій сьогодні виконує обов’язки голови Дніпровської…
докладніше
Штрафи за цькування на роботі. Інфографіка
05 — 01 — 2023
/Херсон
66
Штрафи за цькування на роботі. Інфографіка
За системні цькування чи приниження працівника на роботі тепер передбачена адміністративну відповідальність. Парламент 1 грудня…
докладніше
Історія волонтерки з Одеси
04 — 01 — 2023
/Херсон
169
Історія волонтерки з Одеси
Про те, як передавала ліки з Одеси – до Херсона, розповідає волонтерка Галина Єгорова.  Війна. Окупація. Допомога близьким Галина…
докладніше
всі новини
youtube facebook