Додзвонитися до квартальної Суворовського району Херсона Любові Шевченко – справжній квест. По той бік слухавки – весь час короткі гудки. Абонент зайнятий. І лише коли вдається поговорити, розумієш, Любов Шевченко – харизматична жінка, в якої все під контролем. Вона здатна розв'язати чимало проблем, які хвилюють її підопічних.

Квартальна суворовського району

Любов два роки працює квартальною в Суворовському районі Херсона. Під її опікою 372 будинки. У них мешкає майже тисяча херсонців, які зі всіма питаннями йдуть до неї.

Любов Шевченко – квартальна Суворівського району Херсона

І якщо в мирні часи це було отримання довідок про склад сім'ї або негаразди з сусідами. То зараз – з війною – обсяг роботи дещо змінився. Любов Григорівна допомагає хворим, маломобільним, самотнім та й усім, хто цього потребує.

Серед херсонців, які залишаються в місті, переважно літні та маломобільні люди

24 лютого 2022 року: початок війни

До війни ніхто не був готовий, але й часу на істерики не було, каже Любов. І згадує, як тоді російським військовим колонам кілька днів відважно протистояли херсонці.

"Люди в місті вийшли на вулиці, кожне село тоді виходило на дороги, люди не давали проїхати ворожим колонам. Тероборона тримала Антонівський міст кілька днів. Херсонці не дали окупантам одразу рушити на Миколаїв".

Окупацію Любов зустріла вдома. 24 лютого готувалася з родиною святкувати день народження онука. Та все пішло шкереберть. Свята не вийшло. Дочка з онуком вирішили виїжджати. Вона залишилася.

"Я не могла залишити все напризволяще. Це моє життя і бігти від нього – не хотіла", – вирішила Любов.

Квартальна тримає зв’язок з усіма жителями району

У пошуках гуманітарної допомоги

А далі каже, стало зрозуміло, що відповідальність на ній – шалена. Представники міської влади вимушені були виїжджати з міста, щоби не потрапити в полон. На місцях залишилися одиниці. І квартальні районів – серед них. Вони в курсі того, що відбувається на їхній ділянці, та знають усіх своїх людей.

"Треба було взяти на себе відповідальність і допомагати херсонцям", – каже Любов Шевченко

За тиждень після окупації волонтери почали діставати зі складів продукцію й роздавати людям.

"Я одразу включилася в роботу. За моєю спиною було з десяток маломобільних і хворих мешканців та людей віком 80+. Їм потрібна була допомога, опіка та догляд.”

З квітня по вересень, каже квартальна, співпрацювала з Червоним Хрестом України. Вони забезпечували херсонців продуктовими наборами. За це Любов дякує керівникам і працівникам організації Червоного Хреста, що були в цей час поруч. Також дуже допомагали харчами та ліками волонтери, серед них – група компаній "Тепло Техніка" під керівництвом Олександра Скорохода та волонтерки Людмили Петрової.

"Херсонці так згуртувалися під час окупації, що стали ще більш незламними та, головне, людянішими. Сусіди, які раніше сварилися, почали допомагати одне одному. Ті, хто мали велосипеди, залюбки розвозили допомогу", – згадує квартальна.

І навіть зараз, коли Херсон – вільний і український, роботи у квартальних дуже багато.

"Немає вільної хвилини. Навіть поїсти собі я готую десь о пів на десяту вечора. Це мій сніданок, і обід, і вечеря".

Квартальні роздають гуманітарну допомогу жителям своїх районів

Всі жителі району мають бути нагодованими та доглянутими

Допомагають Любові Шевченко члени квартального комітету, які відповідають за кожну вулицю. Вони звітують, що кому з херсонців потрібно на цей час. І тоді квартальна береться за пошуки необхідного.

"Я знайшла штаби міжнародних європейських організацій. В одному дають пакунок – 16 кг на одне домоволодіння. В іншому – по 10 кг на кожного члена сім'ї. Дають продукти, гігієнічні засоби".

А на новорічні свята для маленьких херсонців вдалося отримати чудові подарунки від американських, іспанських та словацьких дітей.

"Американські, іспанські та словацькі діти писали листи українським дітям і самі наповнювали коробки зі всілякими подарунками. Коробки були різні, а подарунки – індивідуальні. Від 0 до 9 років. Від 5 до 9 років. Від 9 до 14. Хлопчики, дівчатка. Усе було поділено".

Херсонські діти отримали подарунки від однолітків з Іспанії, США та Словакії

Чого зараз найбільше потребують херсонці? Любов Шевченко відповідає: засобів гігієни, ліхтарів та спальних мішків. Бо люди ховаються від обстрілів у підвалах, а там волого та зимно. Потреби великі.

"Скільки разів я хотіла кинути все! І такі думки в мене час від часу з'являються. Але потім розумію, це моє життя. І без цієї роботи я просто не зможу" – каже Любов.

Та опікується жінка не тільки жителями свого кварталу. А ще й котами, собаками, курками, їх залишилися на неї сусіди, що виїхали з Херсона.

Любов Шевченко, як і кожен із нас, прагне найшвидшої перемоги України, щоби загарбники пішли з нашої землі. Бо попереду ще стільки планів на життя. І вони неодмінно здійсняться.

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.