Обстріли російської армії не вщухають, попри це, в прибережних районах Херсонщини досі залишаються родини з дітьми. Як відбувається обов’язкова евакуація з примусом, і чим держава допомагає сім’ям із дітьми, які змушені залишати рідні домівки, рятуючись від війни у матеріалі.

Проведення роз’яснювальної роботи. Фото зі сторінки поліції Херсонської області у фейсбуці

“Треба розуміти, що ми живемо в стані війни”

Через погіршення безпекової ситуації на Херсонщині ХОВА ще у вересні оголосила обов’язкову евакуацію родин із дітьми з 34 населених пунктів. А з 24 жовтня у районах, що найбільше потерпають від обстрілів, впровадили евакуацію з примусом. За уточненням начальника управління внутрішньої та інформаційної політики Херсонської ОВА Олександра Толоконнікова,   примусова евакуація передбачає примус одного з батьків виїхати з дітьми в безпечне місце. У перелік населених пунктів, де діє евакуація такого формату, увійшли Дудчани, Качкарівка, Милове, Новокаїри, Золота Балка, Михайлівка, Осокорівка, місто Берислав, Зміївка, Новоберислав, Тягинка, Бургунка, Львове, Миколаївка, Одрадокам’янка, Ольгівка, Червоний Маяк, Веселе, Козацьке, Антонівка, Комишани, Садове, Приозерне.

Наслідки обстрілів одного з населених пунктів Херсонщини зі сторінки поліції Херсонської області у фейсбуці

На початку листопада в ефірі телемарафону Олександр Толоконніков розповів про зміни в проведенні примусової евакуації. Наприклад, відтоді намагаються  сім’ї з дітьми з одного населеного пункту розміщувати в одному місці тимчасового прихистку. Так люди не втрачають зв’язок з односельцями й почуваються не так самотньо. Після такого рішення більше родин погоджуються  евакуюватися. 

За словами Олександра Толоконнікова, евакуацію організовує районне керівництво, селищні ради, старостати. З мешканцями перелічених населених пунктів працюють представники місцевої влади, фахівці Служби у справах дітей, співробітники поліції, зокрема і ювенальної. Людям пояснюють про необхідність вивезення дітей із зони обстрілів. Пропонують різні адреси тимчасового прихистку. Розповідають про умови евакуації та перебування на новому місці, залишають пам’ятки з контактними номерами.

Олександр Толоконніков зазначає, в перелічених населених пунктах справді високий рівень небезпеки. Він згадує, як сам став свідком прильоту трьох керованих авіабомб і кількох дронів із вибухівкою в одному з населених пунктів. Попри це, дехто відмовляється від евакуації.

Мовляв, я не хочу кидати господарство, в мене тут коза, кури. Це мама чотирьох дітей каже, – наводить приклад відмови від евакуації Олександр.

На пропозицію виїхати до Яремчі, дати дітям трохи перепочити й оздоровитися, а на господарстві залишити чоловіка, жінка не погоджується. Каже, що раніше було гучно, а зараз ніби нормально.

Та як нормально, якщо бомби прилітають, – обурюється Олександр.

Він розповідає, що сім’ям із Херсонщини допомагають у різних областях України. Тобто, люди можуть вибирати, куди їхати. Найбільше наших земляків прихистили в Одеській, Хмельницькій, Дніпропетровській, Львівській та Івано-Франківській областях.

Евакуйованих зустрічають місцеві волонтери й відвозять у місця тимчасового перебування, де батьки з дітьми можуть жити від одного до трьох місяців залежно від умов сторони, яка приймає. Тим часом волонтери допомагають їм із пошуком житла.

Зрозуміло, в якомусь обласному центрі важко знайти безплатне житло. А в навколишніх селах – цілком реально, адже є програми, за якими держава компенсує оплату оренди житла господарям, це 850 гривень на людину, і ці програми працюють по всій Україні, – наголошує Олександр Толоконніков.

Є й варіанти безстрокового проживання. Наприклад, у Київській області евакуйовані можуть жити в модульних будиночках і не сплачувати за комунальні послуги. Як внутрішньо переміщені особи, на новому місці люди отримують державні виплати й гуманітарну допомогу від місцевих організацій. Однак, якщо не шукати роботу, прожити на самі тільки державні виплати буде важко.

Олександр Толоконніков зазначає:

Треба розуміти, що живемо в стані війни, і було б класно, щоб усіх повністю хтось забезпечував, і не треба було б працювати. Але це не так. Маємо працювати. Є чимало історій, коли люди виїжджають і влаштовуються на роботу, починають свою справу, або заводять на новому місці якесь господарство.

“Ми не лякаємо людей відповідальністю – нам потрібно вивезти дітей”

Про особливості евакуації родин із дітьми розповідає начальник відділу комунікації Головного управління Національної поліції в Херсонській області Андрій Кований.

За його словами, поліціянти з представниками місцевої влади обходять сім'ї, в яких є діти, і вмовляють евакуюватися. Розповідають про місця, куди можна поїхати, про те, які там створені для них умови. Цю інформацію поліція отримує від обласної та міської військових адміністрацій.

Отримавши згоду на евакуацію, поліціянти приїжджають на спеціалізованому броньованому транспорті, вивозять людей із небезпечної зони й передають їх представникам влади або волонтерам, які вже доправляють евакуйованих  до місця подальшого перебування.

На дітей обов'язково одягають індивідуальні засоби захисту – бронежилети, шоломи, що мають маркування “діти” і яскравий помаранчевий колір.

Евакуація дітей. Фото зі сторінки поліції Херсонської області у фейсбуці

Андрій Кований звертає увагу, що дітей вивозять у супроводі когось із батьків, або опікуна, якщо батьків немає. Якщо люди хочуть виїхати кудись конкретно, наприклад, до родичів, просять доставити їх на вокзал, їх довозять. Але основне завдання поліції – вивезти дітей із небезпечної зони.

Ми не веземо їх в табір, де вони житимуть, чи в пансіонат, чи прямо до батьків, куди-небудь у Кривий Ріг. Ми цього не робимо. Ми вивозимо з небезпечної зони й передаємо їх волонтерам та владі, – уточнює Андрій Кований.

За його словами, евакуацією дітей займається не тільки поліція, а й волонтери. Виїжджають люди й самостійно. Хоча є й ті, хто поки відмовляється від евакуації.

Ми не лякаємо людей відповідальністю взагалі. Наше завдання –  пояснити, що діти мають виїхати для безпеки. Нам потрібно убезпечити дітей, це найголовніше, – підкреслює Андрій.

Яку функцію в евакуації виконує Служба у справах дітей

Роль служби у справах дітей в евакуації пояснив заступник начальника ХОВА Ярослав Шанько.

За словами Ярослава, фахівці служби насамперед опікуються дітьми,  позбавленими батьківського піклування та сиротами, але у випадку обов'язкової евакуації, зокрема, й в примусовий спосіб, працюють з усіма родинами. Інформують мешканців кожної громади, де введена обов’язкова евакуація й евакуація в примусовий спосіб.

Намагаємося конкретніше розповідати, куди людина буде евакуюватися, надавати вибір, показувати фотографії, пояснювати, чим люди будуть забезпечені, як, щоб вони не боялися виїжджати й не нехтували життям та здоров'ям дітей та своїм, – говорить Ярослав.

Волонтери вивозять людей з Бериславщини фото зі сторінки Бериславської міської ради у фейсбуці

Він підкреслює, що в інформуванні населення про евакуацію бере участь не тільки Служба у справах дітей, а й працівники Департаменту соціального розвитку та інші фахівці соціальної роботи. Кого краще включити в групу, яка проводить роз'яснювальну роботу, вирішує місцева влада. Безпосередньо в самій евакуації соціальні служби участі не беруть.

Щодо відмови людей від евакуації, Ярослав підтверджує: такі випадки є, але після впровадження обов’язкової евакуації в примусовий спосіб батьки почали усвідомлювати серйозність ситуації. Оскільки обстріли посилюються, проводиться роз'яснювальна робота, до якої, за словами Ярослава Шанька, за  необхідності долучаються й психологи.

Якщо безпекова ситуація більш-менш дозволяє це робити, і бачимо, що ситуація потребує втручання психолога, ми можемо це зробити. Якщо в громаді є психолог, можемо його залучити. Якщо немає, то шукаємо й залучаємо.

Кілька слів про контроль за умовами, в яких перебувають діти за межами області. За словами Ярослава Шанька, ним займається переважно Департамент соціального розвитку. Служба у справах дітей піклується про те, щоб діти та їхні батьки отримували всі необхідні виплати й були забезпечені соціальним супроводом.

Ми поіменно знаємо, кого і куди  евакуйовуємо. Знаємо всі контакти, підтримуємо з ними зв’язок. Якщо їм не подобається, можемо запропонувати інше місце, інші умови, – зазначає Ярослав.

Евакуйовані з села Веселого, зі сторінки поліції Херсонської області у фейсбуці 

Евакуація в окремих населених пунктах:

Зміївка

У різних населених пунктах евакуація відбувається неоднаково.

За словами старости села Зміївки Миколи Куривчака, з початку примусової евакуації, 24 жовтня, буквально впродовж кількох днів із села виїхали всі родини з дітьми. Щоправда, ще у вересні тут залишалося лише семеро дітей, а на кінець жовтня – п’ятеро дітей у трьох сім’ях. Ці родини перебралися в інші села Херсонщини, де більш безпечно, і де вони мають родичів чи знайомих. Там їх прихистили місцеві мешканці, які й надали їм безплатне житло.

Вони самі знайшли житлові будинки й там проживають. Зараз я планую, забезпечити їх паливом і брикетами, – каже Микола Куривчак.

Комишани

Зовсім інша ситуація в Комишанах, де на початку евакуації перебувало 600 дітей. На питання, як саме людей інформують про те, куди вони можуть поїхати, староста Комишан Катерина Рогова говорить: така інформація розміщена в групах комишанських квартальних у телеграмі й у фейсбуці, а ще є гаряча лінія ХОВА, куди може звернутися кожен.

За словами старости, працює з родинами й поліція Корабельного району, до якого належать Комишани. Поліціянти телефонують і обходять людей адресно. У першу чергу обійшли родини, які є на обліку соціальних служб. Щодо залучення до роботи з населенням Служби у справах дітей Катерина каже, що представники служби один раз приїздили, але результати їхньої взаємодії їй невідомі, бо вони їй не підпорядковуються.

За словами Катерини Рогової, з родинами, які поки що відмовляються від евакуації, ведуться перемовини. Спілкується зі своїми односельцями й  староста. Як вона стверджує, деякі з людей, що виїхали після вмовлянь, навіть телефонували й дякували.

Я ще не чула, щоб хтось пожалів, що виїхав. Діти дзвонять родичам, розповідають: Тут стільки людей, тут в АТБ стільки всього, тут працює Сільпо, діти на дитячих майданчиках граються. У дітей емоції, розумієте, – розповідає Катерина.

Діти з Антонівки та Комишан у Яремче. Фото з фейсбук-сторінки антонівського старости Сергія Іващенка

Вона підказує, що окрім державної допомоги в розмірі 2 тисячі гривень на дорослого й 3 тисячі на дитину, ті, хто є в списках евакуйованих, можуть отримати ще грошову допомогу від Міжнародного фонду.

Як приклад усвідомленого батьківства, Катерина розповідає про жінку, що виїхала з маленькою дитиною, влаштувалася на дві роботи онлайн, і зараз забезпечена навіть краще, ніж до війни.

Згадує Катерина й багатодітну родину, яка переїхала до Посад-Покровського. Раніше ці люди в Комишанах орендували житло, а з самого початку війни почали активно вирощувати птицю, торгували й на зібрані кошти купили в Посад-Покровському будиночок, де і мешкають тепер.

Звісно, ​​тут (у Комишанах – ред.) хата, тут люди, тут рідне місце. Я все це розумію. Але діти тут не повинні бути в жодному разі, – наголошує Катерина Рогова.

Садове

Про теперішню ситуацію в Садовому розповідає староста Олена Семеніхіна

У нашому селі на сьогодні залишається 5 сімей із дітьми, з ними постійно проводиться робота щодо необхідності евакуації. Але, на жаль, не всі сім'ї з дітьми готові евакуюватися.

Як повідомила Олена, на початку обов’язкової евакуації в Садовому перебувало 16 сімей з дітьми. Усього 21 дитина. А вже під час примусової евакуації 9 сімей із чотирнадцятьма дітьми виїхали.

Є люди, які самі евакуювалися. Просто вони то виїжджають, то приїжджають, – говорить Олена.

За її словами, інформування населення проходило у засобах масової інформації й у Телеграм-каналах. Приїздили до села й працівники поліції, у старостаті їм надавали списки родин, в котрих є діти, і вони по кожній родині відпрацювали. А соціальна служба працювала з родинами в телефонному режимі.

У нас там була одна дитина під опікою. Вони довго не хотіли виїжджати, це я точно знаю, бо вони мені самі про це говорили, що їм постійно дзвонить представник Служби у справах дітей і наполегливо рекомендує виїхати. І вони виїхали самі.

На питання, що ви знаєте про тих, кого евакуювала поліція, староста відповідає, що люди почали виїжджати самі ще після першого візиту поліціянтів.

Вони (поліціянти – ред.) давали їм термін – день, три дні, по-різному, провели з ними роз'яснювальну роботу, якщо вони самі не виїжджають, то буде примусово.

Староста розповідає, що в телефонному режимі спілкується з п’ятьма родинами, які відмовляються виїздити, але вони щоразу відповідають: їм немає куди їхати, кажуть, що вже виїздили й повернулися. Олена думає, що з відмовниками взаємодіє й поліція, адже вона щодня надсилає звіт, хто залишився в селі, хто вже виїхав

Тобто, пропозиції є, ну, чого б там не вивезти тих дітей у санаторій до Яремча, там такі умови, чого б не поїхати, я не знаю. Ви ж розумієте, що я не можу їх вигнати. Батьки, якщо  ризикують своїми дітьми, то це вже їхня відповідальність.

По іншому бачить ситуацію в Садовому місцева мешканка, яка попросила не називати її ім’я.

Жінка стверджує, що не бачила жодного евакуаційного автобуса чи машини. Хіба що під час повені приїздив один автобус. Вона згадує, що місцева влада обіцяла діток із села вивозити, але, за її словами, цього не відбулося.

Кілька місяців тому, я точно не пам'ятаю, приїжджали до моєї мами, я живу окремо, питали про мене з дитиною, казали, що зателефонують, але ніхто так і не подзвонив, – каже селянка.

Свого сина жінка разом з бабусею відправила у більш безпечне місце ще у вересні. Ніхто їм в цьому не допомагав. На її думку, хто міг, вже виїхав самостійно.

Садове, наслідки обстрілів. Фото зі сторінки Херсонської обласної прокуратури

Щоб поговорити з кимось з евакуйованих, журналісти “Вгору” зв’язалися з представниками громадської організації, яка займалася розміщенням переселенців з Херсонщини в Одеській області. Відповідь була такою: “На жаль, ми не виявили охочих дати вам інтерв'ю серед наших бенефіціарів”.

За статистикою, наданою Олександром Толоконніковим, на 7 листопада 2022 року з Херсонщини евакуювали 365 дітей, 420 залишається в небезпеці. 

Варто зазначити, що в Херсоні, який щодня й цілодобово потерпає від обстрілів армії РФ, теж залишається чимало дітей. І в багатотисячному місті їх навіть більше, ніж в напівпорожніх селах. Наприкінці вересня в засобах масової інформації повідомляли, що голова Херсонської Обласної військової адміністрації Олександр Прокудін допускає можливість введення обов’язкової евакуації у Херсоні, якщо обстріли посилюватимуться. Однак, попри значне посилення обстрілів, обов’язкову евакуацію досі не оголосили…

Зрозуміло, що за життя дітей відповідають батьки. Але, щоб люди не боялися виїжджати, і робили це добровільно, вони мають отримувати зрозумілу для них, вичерпну й переконливу інформацію. Інформацію, яка переважатиме недовіру до влади. 

Дізнатися про евакуацію можна, зателефонувавши за номером 0800-101-102.

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.