Тож земляки отоварюються у бабусі Мусі доволі часто. А потім на п’яному ґрунті в сім’ях відбуваються чвари, скандали, навіть бійки. І це - головний біль старозбур’ївських шерифів.
Інспектор сільради з охорони правопорядку Віктор Кривобородько розповідає: втручатись у такі конфлікти ні він, ні його напарник Володимир Рудковський, формально не мають права – бо нема таких повноважень. Як немає повноважень скласти протокол на дебошира чи за хуліганство, чи за сімейне насилля. Старозбур’ївчани про це знають, тому в таких випадках телефонують на «102». Черговий обласного управління передає повідомлення в Голу Пристань, а поліцейські Голої Пристані телефонують… шерифам Старої Збур’ївки. Питають, чи треба їм на виклик приїжджати, чи п’яничка вже вгамувався/вгамувалася.
Інспектор сільради з охорони правопорядку Віктор Кривобородько.
- Ми ж усіх тут знаємо, - пояснює Віктор Кривобородько. - Є такі, коли нап’ються, то починають просто «шуміти», наприклад, Василь. Його краще не чіпати, він хвилин двадцять-тридцять покричить, потім «видихається» та сам спокійно вкладається спати. Його емоційні вибухи треба просто перечекати. Але є й такі, що можуть руки розпустити. У такому випадку кажу хлопцям з поліції, що краще їм приїхати, аби лиха не сталося. І сам до тієї родини теж біжу.
П’яні сімейні скандали в селі зараз - найболючіша проблема. Хоча ще декілька років тому найчастішими були крадіжки металевих виробів. Тоді з’явилося безліч незаконних пунктів прийому металобрухту і туди волокли все, що можна було знайти на сусідніх подвір’ях: від старої каструлі до труб систем зрошення чи сітки-рабиці. Розкривати крадіжки та повертати майно господарям було нескладно, адже у Віктора Кривобородька, міліціонера у відставці за вислугою років, великий досвід оперативної роботи. Складніше було побороти саме явище - прибрати з села незаконні пункти прийому металобрухту, адже їх «кришували зверху». Міліція найчастіше навіть не реагувала на заяви сільських інспекторів, та якщо й реагувала, то надсилали відписки, що «інформація не підтвердилася». Тільки коли влада помінялася, ці пункти щезли й крадіжки припинилися. Проте бабуся Муся зі своїм самогонним виробництвом пережила всі місцеві незаконні бізнеси.
Викликати до неї поліцію - немає сенсу. По-перше, с точки зору як законодавства, так і здорового глузду, це не такий вже й тяжкий злочин, щоб на нього виїжджала слідчо-оперативна група. По-друге, робити обшук та вилучати речові докази можна тільки з дозволу суду. А щоб отримати дозвіл - треба довести, що бабуся Муся - правопорушниця. Та навіть якщо все це зроблено, то потім ту брагу або самогон треба направити на експертизу, на це теж має бути окрема ухвала суду. В результаті - мине кілька місяців, поки бабу Мусю оштрафують. А за цей час вона ще декілька разів може самогон вигнати та з лихвою компенсувати той штраф.
- От якби нам з Рудковським, як добровільним помічникам дільничного офіцера поліції, надали б такі повноваження - штрафувати за самогоноваріння, ми б швидко навели в селі порядок, - мріє Віктор Кривобородько. - Це дуже просто. Застукали «на гарячому» - признавайся, що це таке, самогон? Якщо визнає вину, виписуємо при свідках протокол. Наша адмінкомісія його розглядає, призначає штраф і гроші йдуть у громаду. Не визнає - то посилаємо на експертизу, через суд. Тоді штраф, правда, піде не в село, а в державний бюджет, проте баба Муся заплатить ще й за експертизу. Раз заплатить, другий, а на третій вже порахує - чи прибутковий її бізнес.
Крім того, як вважають старозбур’ївські шерифи, доречним було б передати «на місця» ще й право складати протоколи на «лісорубів». Адже село оточують ліси, і деякі мешканці села, особливо взимку, тишком-нишком пиляють та рубають сосни на дрова. І ситуація з такими браконьєрами, - як з бабусею Мусею. Тобто ефекту від звернення до поліції дуже мало, а явище набирає обертів. Тому поки що шерифи борються своїми силами, як можуть: вимагають від порушників здати дрова до сільського дитячого садочка (ще ніхто не проявив непослуху і завдяки цьому, до речі, всю минулу зиму садочок опалювали), а потім викликають до сільради та разом з депутатами їх «пропісочують».
А ще кмітливі Віктор Кривобородько та Володимир Рудковський розповіли, як отримали статус добровільних помічників поліції. Адже коли реформували міліцію в поліцію, то частина нормативних актів втратила свою чинність. Тепер добровільними помічниками дільничних можуть бути виключно члени громадського формування, а в Старій Збур’ївки такої організації - немає. Тож «шерифи» стали членами громадського формування в іншому селі району, в Рибальчому.
- Щоправда, спочатку звернулися до сусідів, до Нової Збур’ївки, - каже Володимир Рудковський. - Там є осередок українського реєстрового козацтва, це також громадське формування. Але вони нам відмовили. Тоді ми попитали людей, дізналися, що при сільраді в Рибальчому теж є громадське формування. Поїхали до них, поговорили, розповіли про свою ситуацію, домовилися, що за потреби, вони завжди можуть розраховувати на нашу допомогу. І нас без проблем прийняли. Тепер у нас по два посвідчення - члена громадського формування в Рибальчому та добровільного помічника дільничного в Старій Збур’ївці.
