У період дії воєнного стану законодавець запровадив зміни у сфері взаємовідносин роботодавець – працівник. Вони стосуються й звільнення працівників.

Якщо підприємство, установа чи організація розташовані в районі, де тривають бойові дії, і є загроза для життя та здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві. Таку норму передбачає стаття 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». 

Працівник у такому випадку не зобов’язаний відпрацьовувати два тижні після подання заяви. Виняток – коли його примусово залучили до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану або до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Роботодавець має право звільнити працівника, який перебуває на лікарняному чи у відпустці. Крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Це прописано в статті 5 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».  

Тож перебування працівника у відпустці чи на лікарняному не є перепоною для його звільнення. Датою звільнення в такому випадку буде дата закінчення хвороби чи перший день після відпустки.

Частина 2 статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також передбачає звуження захисту працівників з боку профспілок у випадку звільнення. 

Раніше, до цих змін, роботодавець у разі звільнення працівника з власної ініціативи був зобов’язаний отримати згоду профспілки, членом якої є працівник. Під час воєнного стану це правило не застосовують, крім випадків, коли  звільняють працівника, обраного до профспілкових органів.

З’явилися також нові підстави для припинення трудового договору:

– смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим. Це передбачено пунктом 8-2 статті 36 Кодексу законів про працю України.  

– смерть роботодавця – фізичної особи або визнання її судом безвісно відсутньою чи оголошення померлою. Ця норма прописана в пункті 8-1 статті 36 Кодексу законів про працю. 

Для припинення трудового договору з цієї підстави працівник подає в електронній або паперовій формі до будь-якого районного, міськрайонного, міського центру зайнятості заяву про припинення трудового договору з викладенням відповідної інформації та за наявності – копії документів, що підтверджують обставини. Датою припинення трудового договору вважають день подання заяви.

–  відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль. Таку норму містить пункт 8-3 статті 36 Кодексу законів про працю України. 

Для її застосування важливі певні моменти. Звільнення можливе тільки у випадку, якщо протягом чотирьох місяців працівник і відсутній, і про нього немає відомостей. Якщо ж, наприклад, працівник відсутній, але повідомив керівникові, чому він не може бути на роботі, електронною поштою чи повідомленням у месенджерах, тоді така підстава не може бути застосована для звільнення.

Стаття 41 Кодексу законів про працю України була доповнена пунктом 6, який дає право роботодавцю звільнити працівника, якщо компанія не може забезпечити його роботою, бо через бойові дії немає виробничих, організаційних та технічних умов для праці, були знищені засоби виробництва або майно.

Цю норму застосовують, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Отримати безоплатну правову або юридичну консультацію фахівців громадської приймальні благодійної організації «Фонд милосердя та здоров’я» можна за телефонами: +38 (066) 790 90 21 (Телеграм, Viber, Signal, WhatsApp) щодня з понеділка по п’ятницю з 9:00 до 17:00.

Електронна адреса: FMZ_pravo@ukr.net  або чат-бот на сайті.

Внутрішньо переміщені особи з Херсонської області в місті Вінниці можуть звернутися за безоплатною правовою допомогою за номерами: +38 (066) 945 65 60 (Viber. Telegram).

Особистий прийом у місті Херсоні – тільки за попереднім записом +38 (066) 945 65 60. 

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.