Відома херсонська громадська діячка та волонтерка Наталя Шатілова-Погасій сьогодні виконує обов’язки голови Дніпровської районної адміністрації товариства Червоного Хреста. Увесь час окупації вона перебувала в Херсоні й допомагала тим, хто потребував допомоги найбільше. Наталя поділилася спостереженнями, побоюваннями та наболілими питаннями, які виникли в неї після звільнення міста.

Евакуація маломобільних: не вистачає пристосованих автівок

Постійні обстріли не тільки пригнічують херсонців, а й змушують їх виїжджати. Найбільшою проблемою залишається евакуація маломобільних і тяжко хворих людей. Саме цим зараз і займається Товариство Червоного Хреста разом із Миколаївським загоном швидкого реагування. Уже евакуйовані Комишанський геріатричний пансіонат, хоспіс, Херсонський обласний шпиталь ветеранів війни. Але це далеко не всі, хто чекає на допомогу.

«До нас звертається дуже багато людей з-за кордону, чиї родичі в Херсоні потребують евакуації, бо вони безпорадні й не можуть виїхати самостійно. А в Херсоні, на жаль, немає служб, які могли б їх супроводжувати. Це найболючіша проблема», — ділиться  активістка.

5 грудня 2022 року. Маломобільних, інвалідів, лежачих хворих і в мирний час перевозити було складно, для евакуації таких людей потрібно чимало спеціальної техніки та людей

Заявки від таких людей приймаються, але, на жаль, не вистачає автівок, пристосованих для перевезення маломобільних і лежачих хворих. Оперативно розв'язувати це питання насилу вдається за допомогою  інших волонтерів.

Гуманітарна допомога: отримують не ті, хто потребує більше

Багато фондів і міжнародних місій почали привозити гуманітарну допомогу в Херсон із перших днів деокупації. Але волонтери, які працювали в окупованому місті, одразу виявили кілька проблем.

4 листопада 2022 року. Черга за гуманітарною допомогою, яку привезли волонтери Червоного Хреста.

Перша стосується розподілу цієї допомоги: усе, що прибуває до Херсона, роздають  «килимовим» методом. Пакунки отримують ті, хто приходить до місця роздачі, часто це одні й ті самі люди, які можуть ходити та стояти в чергах. З часом ситуація трохи змінилася, фонди, які привозили продуктові набори або засоби гігієни, уже не роздавали їх на майданах, але й не йшли на співпрацю з волонтерами, які пропонували розвозити гуманітарну допомогу адресно — лежачим, маломобільним, тим, хто не може приходити самостійно, писати заявку і стояти в чергах.

Перш за все, волонтери Червоного Хреста намагаються підтримати літніх, хронічно хворих людей з інвалідністю, родини з дітьми...

«На жаль, є визначені точки видачі, з яких видають гуманітарну допомогу по всіх проєктах, — уточнює Наталя Шатілова-Погасій. — Наразі, якщо я не помиляюсь, діє 16 пунктів видачі гуманітарної допомоги, уся допомога надсилається туди.  Ми намагаємося домовлятися з фондами, пояснювали, що  працюємо з головами ОСББ і з квартальними, що ми знаємо потреби тих людей, які не будуть ходити та не будуть стояти в чергах, що саме вони найбільше потребують допомоги, але не отримують її. Ми пропонували організувати систему надання гуманітарної допомоги більш раціонально, адресно, але поки що нас не чують”.  

Інша проблема в тому, що волонтери Червоного Хреста допомагають соціально вразливим категоріям, які десь були вже на обліку — це люди з інвалідністю, пенсіонери. Але під час окупації соціально вразливими стали звичайні родини, які насправді не підпадають під цю категорію. Наприклад, є сім’ї, в яких є тато й мама, але вони зараз не мають роботи, відповідно, засобів для існування немає, соціальних виплат – теж, і гуманітарної допомоги вони, на жаль, теж замало отримують, бо не належать до соціально вразливих категорій. Виходить, знову допомогу не отримують ті, кому вона більше потрібна, і на це пані Наталя звертає особливу увагу:

«Цю ситуацію ми проговорювали ще під час коронавірусу — історія була така ж сама: люди, які просто не мають грошей, не мають права й на ту ж саму допомогу у вигляді продуктів або гігієнічних засобів».

4 листопада завдяки донатам вдалося придбати 300 літрів олії та 200 кг солі, розвезти 305 продуктових наборів.

Третя проблема полягає в тому, що зазвичай допомога надходить одноманітна. Усі одночасно везуть або їжу, або буржуйки, хоча немає нагальної потреби в такій кількості продуктів та буржуйок. Раніше були потрібні павербанки, ліхтарі, свічки, бо не було світла. Зараз — теплий одяг для людей. Опалення є не всюди, та й аварії трапляються. Таких «дрібниць», як шкарпетки, тепла білизна, потребують усі. Це саме те, що треба зараз везти в Херсон. Дуже потрібні генератори для лікарень, селищ, передмість — часто через відсутність електрики немає також і води, а генератори цю проблему можуть вирішити.

Відсутність ліків

Окремо варто сказати про ліки, і це зрозуміло: було холодно, люди перебували й перебувають зараз у непрогрітих приміщеннях, діти хворіють... Дуже потрібні елементарні медпрепарати: противірусні, жарознижувальні, знеболювальні, від тиску — але їх немає. Волонтерам казали, що в місті відкриють пункти надання безплатних медикаментів при лікарнях та поліклініках, туди будуть доставляти всі ліки.

26 грудня команда Медіаплатформи "Вгору" приїхала до Херсона й передала Червоному Хресту ліки та засоби гігієни. Усе це було придбано на кошти, зібрані під час благодійного аукціону, який проводився під час презентацій виставки фотокореспондента видання Олександра Корнякова "Нескорений Херсон". "Завдяки таким проєктам весь світ знає про незламний Херсон, а, дякуючи таким друзям, ми вистоїмо та переможемо!" – пише Наталя Шатілова-Погасій у Фейсбуці.

«Але до нас звертаються люди, — описує реальну ситуацію волонтерка, — які приходять до лікарень, а там ліків немає. Люди йдуть до Червоного Хреста, але, на жаль, ми теж ліків не отримуємо. Цікаво: медикаменти надходять і кудись щезають? Чи не приходять, їх взагалі не присилають? Це велике питання. Але ліків у людей немає. Може, нехай наша обласна військова адміністрація, нарешті, займеться цим питанням?».

Комунікація влади з волонтерами

Наталя Шатілова-Погасій розповідає, що друзі Червоного Хреста телефонують і питають про найпотрібніше в Херсоні. Але такої ж результативної комунікації з обласним і міським гуманітарними штабами волонтери не мають. Штаби більше займаються організаційними питаннями, як от облаштування пунктів видачі гуманітарної допомоги старлінками. Гуманітарку якусь теж привозять, але вкрай неорганізовано. Як приклад, волонтерка наводить одну з багатьох своїх розмов із благодійниками:

«Телефонує мені якось чоловік і каже: “Ми до вас веземо 5 тисяч наборів продуктових”. Я питаю: “Вибачте, а до мене — це куди?” — “Ну, до вас, ви замовляли”. — “Перепрошую, а коли ми замовляли? І хто конкретно замовляв?” — “Обласна військова адміністрація”. — “Добре, а вона знає, де ми будемо їх зберігати? За якими правилами ми їх роздаємо?” Отакі сюрпризи: вони замовили, ми про це не знаємо, і чи потрібні 5 тисяч на один район, теж невідомо. І знову-таки: ми будемо їх роздавати з точки видачі, в ОСББ не розвозимо, отже, найбільш нужденні ці продуктові набори не отримають. Така от комунікація...»

Один із Центрів надання гуманітарної допомоги

Під обстрілами

Пані Наталя зізнається, що обстріли ускладнюють роботу й це дуже страшно. Особливо, коли прилітає туди, де живуть друзі, де працюють інші волонтери. Повітряної тривоги, яка б попереджала про ці прильоти, немає, люди, які активно займаються волонтерством, часто виїжджають у справах, і кожен ризикує опинитися під обстрілом. Тому зараз діють жорсткі настанови: якщо є необхідність виїжджати по місту або за місто, волонтери обов’язково одягають бронежилети та шоломи (ці засоби безпеки їм видали).

“Вимушені носити броню – ще те задоволення) але в умовах відсутності опалення і мерзенної погоди, у “броніках” дійсно тепліше),” – Наталя Шатілова-Погасій вміє знайти переваги становища.

«Ми звикли з цим жити, це ризик, але, на жаль, іншого виходу немає, — підсумовує пані Наталя. — Коли перестане прилітати, я думаю, усім буде легше, а зараз залишається тільки молитися».

Труднощі роботи в окупації

Як Товариство Червоного Хреста України працювало в окупованому місті – велика загадка. Коли на блокпости виїжджали брендовані машини з написами великими літерами: «Червоний Хрест Україна», волонтери звертали увагу, що й окупанти дивувалися, як таке може бути.

6 листопада 2022 року. Херсон ще окупований, Волонтери Червоного Хреста привезли гуманітарну допомогу.

Першою проблемою активістка називає саму окупацію: будь-яка особа з автоматом може перевірити й не віддати твій телефон, допитати тебе, обшукати, забрати документи. Спочатку волонтери намагалися не їздити через блокпости і якомога ретельніше уникати спілкування з російськими військовими, але не завжди це було реально: блокпости мінялися, окупанти були всюди. Зрозуміло, що контролювали листування, чистили в телефонах усе, що могло викликати підозру, а потім взагалі «відкотитися» до технологій минулого та перейшли на старі кнопкові телефони, з яких можна було лише телефонувати. Цей вимушений засіб безпеки викликаний тим, що багатьох волонтерів у Херсоні окупанти затримували, довго тримали в ув’язненні, катували. Багатьом із тих, кого відпустили, довелося виїжджати, щоби не потрапити в катівню знову. Але є чимало людей, чия доля і досі невідома.

Колеги, які виїхали, не тільки молилися за тих, хто залишився в окупації, а й дуже допомагали та допомагають херсонцям — і інформаційно, і матеріально, особливо важливо це було в останній місяць окупації, коли всі гуманітарні коридори були перекриті, а фонди зовсім перестали фінансувати організацію.

«Тоді ми кинули заклик із проханням про допомогу та за 3 тижні зібрали 350 тисяч гривень, які допомогли вижити багатьом херсонцям. Я пишаюсь усіма, хто любить Херсон. Це для мене дуже цінно, дякую вам!»  — каже пані Наталя.

Сума, яку вдалося зібрати, на цей момент просто шалена – 144 тисячі гривень!!!!! Перекази на картки від 30 гривень до 30 тисяч гривень! Географія – усі куточки України, Данія, Польща, Німеччина, Канада тощо!!! Якби ви бачили сьогодні очі наших волонтерів і херсонців, що отримали перші 240 продуктових наборів! Особливо, коли люди розуміють рівень підтримки Херсона й турботи про його мешканців – просто сльози на очах! Дякуємо за Віру та Надію, що ми змогли спільними зусиллями подарувати людям! (Фейсбук Наталі Шатілової-Погасій. 26 жовтня 2022 р.)

Сьогодні ми придбали продуктів на 67000 гривень і, завдяки знижкам, які надають нам херсонські підприємці, їх вистачає вже на 750 гуманітарних наборів! Але і звернень із проханнями про допомогу теж з кожним днем більшає… Сьогодні наші друзі з Херсон Вело-волонтер та хлопці/дівчата на автівках доставили 207 пакетів! Взагалі майже 450 родин уже отримали привіт від тих, хто допомагає зібрати гроші для херсонців! На жаль, фонди та донори знову сказали, що не можуть працювати на непідконтрольних територіях – саме так називається зараз Херсонщина… Боляче, що виживати нам доводиться без допомоги потужних міжнародних організацій, але дуже приємно, що наші друзі та колеги не залишають нас у відчаї та скруті! (Фейсбук Наталі Шатілової-Погасій. 27 жовтня 2022 р.)

Зараз зникло світло, немає води та тепла... Ми вже звикли до всього й намагаємося не скиглити чи звинувачувати когось. Ми робимо все, щоби триматися самим та підтримувати херсонців, але ми не чарівники й не супергерої... Без вашої допомоги, на жаль, мало можливостей підтримати родини з дітьми, літніх людей, хронічно хворих людей з інвалідністю тощо... Кажуть, потерпіть ще трохи, тримайтеся – так і робимо, а ще молимося за всіх, хто дає нам цю надію!  (Фейсбук Наталі Шатілової-Погасій. 6 листопада 2022 р.).
До звільнення Херсона залишилось 5 днів. 

Допомагати тим, хто поряд

Наталя Шатілова-Погасій впевнена: не треба кудись бігти або далеко їхати, щоби «правильно обрати» об’єкт для допомоги. Варто звернути увагу на власних сусідів, тих, хто поряд, бо часто благодійні організації та фонди готові допомогти, але не мають інформації про всіх нужденних.

«Будь ласка, якщо ви знаєте людей, які потребують допомогу, підійдіть до них, спитайте, що їм потрібно, як вони себе почувають, чи їм потрібні харчі, чи їм треба виїхати. Не завжди ці люди можуть самі до нас звернутися. Це не якісь абстрактні «діти Африки, які недоїдають», це наші сусіди, наші родичі, ті, хто поряд. Допомогти їм дуже важливо», — закликає пані Наталя.

Для того, щоби знайти людей у біді, волонтери Червоного Хреста працюють зі списками разом із головами ОСББ та квартальними. Якщо голови та квартальні виїхали, виявити реальні потреби сусідів і повідомити про них волонтерам Товариства Червоного Хреста може кожен.

«Тоді ми будемо допомагати адресно, — запевняє активістка. — Ми зараз і говоримо про те, що треба допомагати адресно, а не роздавати будь-що всім без розбору. У нас є люди маломобільні, яким потрібні памперси для дорослих. До речі, до відома фондів і волонтерів, хто хоче дійсно допомогти: пелюшки й памперси для дорослих — це те, що потрібно завжди. Для людей, які живуть із маломобільними людьми, людьми з інвалідністю, це проблема, особливо, коли немає води. Потрібно їх багато й завжди. Це дуже дорого, але це завжди про добре діло».

Памперси для дорослих стали в Херсоні одними із тих засобів особистої гігієни, що мають найбільший попит, їх завжди очікують родичі лежачих хворих

Вудочка замість рибки

Не завжди допомога, яку надають волонтери людям, йде їм на користь. Ба навіть більше — пані Наталя часом бачить шкоду від тієї допомоги, якщо вона непродумана. І, розповідає про людей, які отримують усе, що тільки можна отримати, які, як на роботу, ходять по чергах та пунктах видачі.

Щоденна робота волонтерів Червоного Хреста – розподілити гуманітарну допомогу між волонтерськими центрами, розвезти  продуктові набори, передати допомогу тим, хто її потребує

Наталя вважає, що херсонцям уже зараз слід задуматися про майбутнє. У волонтерській спільноті активно обговорюються ідеї на завтра: що робити, коли ворога виб’ють із лівого берега й у Херсоні стане безпечніше? Уже зараз потрібно вирішувати, як розвивати регіон, якими будуть перші кроки з відбудови, щоби Херсонська область запрацювала, щоби були досягнення, щоби люди поверталися додому. На думку Наталі, уже настав час і міській, і обласній військовим адміністраціям сідати за стіл переговорів із громадськими організаціями та фондами й думати про плани дій на найближчі пів року, 2 місяці...

Де розташовані осередки Червоного Хреста в Херсоні

Херсонська обласна організація: вул. Московська, 30.

Дніпровська районна організація: вул. Кулика, 149.

Корабельна районна організація: просп. Будівельників 10, поліклініка №2.

Усі організації працюють щоденно, крім суботи та неділі, з 9.00 до 15.00 (приймання громадян до 14.00). Люди завжди готові допомогти, працюють індивідуально і приймають колективні заявки. До речі, ті, чиї домівки постраждали від обстрілів, можуть звертатися із заявками стосовно будівельних матеріалів – це плівка та все інше, що потрібно для ліквідації хоча б гострих наслідків. Одним словом, херсонські організації Червоного Хреста надають всю можливу допомогу, яка є на даний час.

Частина команди Червоного Хреста – волонтери, які допомагали людям в окупації, і зараз продовжують робити справжні дива

Червоний Хрест має свої осередки в Голій Пристані, Олешках, Каланчаку, Чаплинці, але, на жаль, поки Херсон був в окупації, передати туди волонтери нічого не могли, а зараз дістатися туди не можуть.

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.