З перших днів війни та окупації херсонці гуртувалися для виживання й активної  протидії ворогу. Люди виходили на мітинги протесту, долучалися до волонтерського та партизанського рухів. Активістам із благодійного фонду “Support Kherson” вдалося поєднати громадський спротив та підпільну діяльність із допомогою своїм землякам. Розповідаємо, як це було.

Бути разом

Коли ворог захопив Херсонщину, місто та область опинилися в ізоляції. Припинилося постачання продовольства та медикаментів. Гуманітарні вантажі до міста окупанти теж не пропускали. Не було й узгоджених “зелених коридорів” для евакуації. Тим часом загарбники поводили себе зухвало – забирали транспортні засоби, грабували магазини, захоплювали склади й адміністративні будівлі. Більшість закладів у Херсоні зачинилися. Менш захищені верстви населення одразу відчули на собі “радощі” окупаційного життя: неможливість заробляти, безгрошів’я, дефіцит продуктів та ліків.

З перших днів повномасштабного вторгнення деякі молоді херсонці та представники громад об'єдналися, щоби спільними зусиллями допомагати своїм землякам та організовано протистояти окупантам. Лідером молодої команди волонтерів став і херсонець Нісар Ахмад.

Нісар Ахмад

Етнічна приналежність Нісара – афганець. До України він приїхав навчатися в університет і залишився тут.

 «Все, що в мене є, – донька, родина, робота, освіта – усе це дала мені Україна. Як можу я її не любити? Як я можу за неї не боротися, якщо це і є мій дім?», –  ділиться Нісар Ахмад.

Найголовніший виклик в окупації – це продовжувати боротьбу та організовувати рух спротиву. Ми розповсюджували національну символіку та виходили на мітинги. Кожен окупант мав знати, що це наша земля і їм тут не місце, – говорить Нісар.

Він розповів, як йому вдалося організувати підпільне виробництво жовто-блакитних стрічок, їх вони з командою, та з допомогою інших сміливців, активно розповсюджували символіку в місті та області.

Окрім допомоги нужденним, акцій спротиву та підпільної діяльності, волонтери також допомагали евакуюватися тим, хто прагнув вирватися з окупації.

Після розгонів протестувальників і розгортання полювання на активістів, частина команди волонтерів теж змушена була переїхати до вільної України. Тоді стало зрозуміло, що допомоги потребують і переселенці з Херсонщини.

Влітку ми вирішили масштабуватися і збільшувати обсяги допомоги херсонцям  – і переселенцям, і людям, що залишилися в регіоні.

Саме так, за словами Нісара Ахмада, виникла ідея створення благодійного фонду “Support Kherson”. Після того, як фонд 29 липня запрацював, масштаби допомоги збільшилися в рази. Якщо спочатку діяльності волонтерам вдавалося роздавати по 20-30 продуктових наборів, то тепер рахунок йде на десятки тисяч.

Підтримка Херсона сьогодні

Після звільнення правобережної Херсонщини роботи у фонду не поменшало.

Волонтери сьогодні тоннами ввозять гуманітарну допомогу до деокупованого міста та області. Попри постійні обстріли, гуманітарні вантажі регулярно доставляються до місць призначення. Це і харчі, і гігієнічні засоби, а також медикаменти та питна вода. Розвозили волонтери й новорічні подарунки для малечі. Допомагали херсонським енергетикам, медикам і рятувальникам.

Зокрема, у Херсоні допомогу можна отримати в п’яти пунктах видачі: у Центрі, Житлоселищі, Таврійському, Шуменському та Східному мікрорайонах. Також у Херсоні фонд створив два пункти незламності з генераторами та всім необхідним.

Віднедавна для підтримки українського бізнесу “Support Kherson” почав формувати власні продуктові набори винятково з товарів вітчизняних виробників.

Допомагає фонд і нашим військовим на Херсонському напрямку.

Нещодавно вояки отримали автономну сонячну станцію для швидкої та зручної зарядки різноманітних пристроїв. Передавали волонтери військовим і медикаменти першої необхідності, перев’язувальні матеріали, сухпайки, маскувальні сітки, взуття, білизну, спальні мішки, газові балони та інші речі, необхідні для облаштування позицій.

Команда продовжує й підпільну діяльність. На території громад, які досі перебувають під контролем окупантів, і зараз можна побачити синьо-жовті стрічки. А на деокупованій території на замовлення фонду розмістили зовнішню рекламу на підтримку цих населених пунктів.

Коли наші партнери клеїли рекламу, то на частині білбордів вони здирали агітаційні матеріали ворога, – розповідає Нісар

Портрет “Support Kherson”

За словами лідера “Support Kherson”, абсолютно всі волонтери фонду є мешканцями  Херсонщини. Наразі їх близько вісімдесяти. Частина з них перебуває в Києві – допомагає тамтешнім переселенцям із Херсонщини. Є представники фонду й на заході України, вони дбають про земляків, які туди евакуювалися. Але більшість волонтерів перебувають на деокупованій території Херсонщини. Крім того, деякі представники організації лишилися в окупації та надалі чинять цивільний спротив ворогу.

“У нас є багато секретів, якими поділимося після перемоги. Мені страшно розвішувати стрічки, хоча, здавалося б, що тут такого? Але я розумію, що мене можуть узяти в полон або вбити. Я навчилася долати цей страх. Боюсь і роблю. Мабуть, це і є складові нашої сміливості – цивільних українців», – розповідає волонтерка “Support Kherson” в окупації.

Волонтер фонду Олександр Рибалка доставляв гуманітарну допомогу в шпиталі, де перебували поранені бійці ЗСУ, дитячі будинки, притулки для біженців. Переважно це  були медичні препарати. Чоловік зв‘язувався із завідувачками та власниками аптек, більшість з яких в окупації не працювали, і домовлявся, щоб їх відчиняли хоча б для волонтерів.

Олександр Рибалка

Кошти збирали, залучаючи знайомих, які живуть за кордоном», – розповідає Олександр.

Крім пошуку ліків, він розвозив овочі, долаючи силу-силенну ворожих блокпостів. Окупанти не раз зупиняли Олександра, прискіпувалися, але він продовжував робити свою справу й залишався в Херсоні, доки окупанти не почали цікавитися його батьком – атовцем, нині військовим ЗСУ.

За ініціативою волонтерки Support Kherson Олени Ігнатенко, на території Верхньорогачицької громади створили кризовий гуманітарний центр, яким вона потім і опікувалася. Як стверджує Олена, після приходу окупантів жителі громади опинилися на межі виживання, орки розграбовували все: магазини, аптеки, пошту й банки.

Олена Ігнатенко

У гуманітарному центрі люди ділилися домашніми продуктами та ліками. Однак запаси вичерпувалися, а доставляти гуманітарку було складно. Скрізь була окупаційні війська. Утім волонтерам “Support Kherson” вдавалося передавати громаді не тільки продукти, а й засоби гігієни, медичні препарати, дитячі суміші та підгузки.

Усю доставлену допомогу віддавали малозабезпеченим сім’ям, пенсіонерам та всім, хто опинився в складних життєвих обставинах, – розповідає волонтерка.

Чоловік Олени – поліціянт, з 24 лютого він захищає Україну. Понад 5 місяців волонтерка з сином перебувала в окупації, але, коли окупанти почали переслідувати родичів поліціянтів та військовослужбовців і навідалися до її знайомих, зважилася на виїзд. Сьогодні вона допомагає переселенцям із Херсона в Миколаєві.

Володимир Продченко – житель селища Велика Олександрівка. Він не лише підтримував своїх земляків у час окупації, а й інформував ЗСУ про розташування та переміщення ворожої військової техніки. Після кількох обшуків у Володимира вдома,  він змушений був переїхати на підконтрольну територію, щоби захистити свою родину.  Однак продовжував збирати інформацію про ворога й після виїзду. За що окупанти йому помстилися.

Володимир Продченко

«Військові рф, дізнавшись хто наводить на їхні позиції вогонь, прямим влучанням зруйнували вщент мій будинок.

Волонтер Юрій Бережний організовував збір та розвезення харчових наборів і ліків, збирав та передавав силам оборони інформацію про розташування, кількість та переміщення техніки ворога. А пізніше займався організацією вивезення людей з окупованого міста. 

У дорозі траплялося різне. Доводилося перевозити до семи осіб у звичайному легковику, долати сіру зону під час обстрілів, інколи машина виходила з ладу. Але Юрій запевняє: “Завдяки міцній згуртованості всіх, хто поряд, вдавалося викручуватися з будь-якої скрутної ситуації!”.

Юрій Бережний

Про згуртованість говорить і лідер команди. За його словами, фонд підтримувало чимало дружніх організацій.

У нас багато друзів. Ми співпрацювали з “Волонтерською сотнею”, з ініціативою “Music Saves UA” від Всеукраїнської асоціації музичних подій UAME, з продовольчою Асоціацією банків України, з веловолонтерами та іншими партнерами.

Сьогодні “Support Kherson” продовжує розвиватися. Команда налаштована на подальшу тривалу роботу. Нісар Ахмад каже: фонду ще потрібні талановиті та стійкі люди, які матимуть силу волі щодня боротися та допомагати постраждалим від  окупантів.

Він радить усім українцям тримати дух незламності, щоби бути непереможними.

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.