На фото зліва направо команда проекту: експертка Ольга Настіна, координаторка Ілона Коротіцина, юристка Олена Старюк, керівниця Наталя Бімбірайте, експерт Леонід Бондарчук, експертка Алла Тютюнник, експертка Світлана Рижкова, координаторка по Херсонській області Ірина Ухваріна. Фото з архіву «Шерифи для нових громад».

Про правопорядок та безпеку мають дбати не тільки поліція, а й мешканці громади. Це головний сенс реформи правоохоронних органів: замість міліції (озброєний чоловік) створити - community policing, тобто стражів правопорядку населеного пункту, які взаємодіють з населенням, працюють із врахуванням думки громади. Має бути спільна робота правоохоронців та цивільних людей задля безпечного середовища.

Але, на жаль, у результаті реформи ми втратили дуже важливу (особливо для невеличких сіл та селищ) можливість співпраці з правоохоронцями - особисту, індивідуальну. Бо зараз поліція може офіційно залучати до співпраці лише членів громадського формування, тобто передбачена лише колективна участь. А громадське формування утворюється тільки за погодженням з поліцією, коли є не менше 10 бажаючих стати членом ГФ.

Хоча, як показало дослідження команди проекту «Шерифи для нових громад», сільські ініціативи - набагато різноманітніші. Адже тільки на досвіді трьох областей (Херсонської, Полтавської, Харківської) виявлено 7 різних форм співпраці. Однак всі ці форми, крім громадських формувань, фактично опинилися поза законом. Отже, шерифи, які не є членами громадських формувань, не мають повноважень і того соціального захисту, який гарантовано законом для ГФ. Хоча результати їх роботи - більш вражаючі. Там, де є «шерифи», кількість правопорушень нижча у 8 - 14 разів, ніж в навколишніх містечках.

Про це говорили на круглому столі «Шерифи для нових громад», який відбувся в рамках правозахисної програми Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. На заході були експерти у галузі безпеки, керівництво об’єднаних територіальних громад, правозахисники, представники профільних державних установ, вишів, громадських формувань, та багато інших фахівців.

Презентуючи результати дослідження, керівниця проекту «Шерифи для нових громад» Наталя Бімбірайте вкотре підкреслила: все, що викладено на сайті https://sheriffua.org/ та у збірці «Успішні практики безпеки» - це не теоретичні розмірковування, як воно «десь» має бути. А реальне життя, досвід, ноу-хау сільських громад, невеликих містечок, та аналітика експертів-практиків.

За словами експертки проекту, модераторки секторальної платформи «Безпека у громаді» Асоціації ОТГ Ольги Настіної, попит на послугу організації в громадах інших форм дотримання правопорядку, ніж поліцейських, - дуже затребуваний, що теж можуть підтвердити присутні на зустрічі голови ОТГ. Бо громадський порядок, публічна безпека - це не лише функції поліції. Єдине, чого не вистачає - комплексних досліджень, уніфікованих матеріалів - яка форма найкраще підходить саме для конкретної громади. Адже саме громада визначає, скільки таких посад повинно бути, скільки грошей платити людям, які у них мають бути повноваження. Однак у цьому питанні ще дуже багато невідомих складників: є територіальна особливість, існують кадрові проблеми, розміри місцевого бюджету теж мають значення. Але досліджувати, яку форму краще обрати, селянам зазвичай не вистачає часу та досвіду. Тому всі форми організації правопорядку, які виникли залежно від території та потреб громад, треба ще вивчати, досліджувати, й розроблювати уніфікований безпековий паспорт. Але питання безпеки, на її думку, треба розглядати більш широко, враховувати й інші її аспекти, наприклад, - екологічну безпеку.

На ще один аспект результатів дослідження звернула увагу учасників круглого столу експертка проекту, старший викладач Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, майор поліції Світлана Рижкова:

- Це - унікальний досвід, як громадські інституції, громади виступають з безпековою ініціативою. Дослідження має не тільки практичну, а й наукову і навчальну цінність. Ми вже впроваджуємо збірку «Успішні практики безпеки» в навчальний процес Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Дослідження є своєрідним тестом того, що в нашій країні є проблема з безпеки. Це і проблема для співробітників поліції, що мають визначитися, на яких підставах вони можуть взаємодіяти з охоронцями правопорядку, які не є членами громадських формувань. Тобто, склалася «цікава» ситуація. Де-факто ми маємо систему шерифів, їх досвід підтверджується реальними справами, реальними людьми, що готові співпрацювати з поліцією. А де-юре ці громадяни не мають права виконувати правоохоронні функції.

Найбільше запитань до команди проекту стосувалися того, як мотивувати інші громади теж долучитися до охорони правопорядку в своїх населених пунктах, яку все ж таки форму краще застосовувати, хто має обирати «шерифа», та які у них стосунки з поліцією.

На фото експертка з прав людини, керівниця правозахисного департаменту Міжнародного фестивалю документального кіно з прав людини Docudays UA Алла Тютюнник.

Що стосується «болючих» питань взаємодії поліції та «шерифів» експертка проекту «Шерифи для нових громад», експертка з прав людини, керівниця правозахисного департаменту Міжнародного фестивалю документального кіно з прав людини Docudays UA Алла Тютюнник підкреслила:

- Я не впевнена, що дільничний має обирати свого помічника. Я займаюся цим проектом вже багато років і вважаю - помічника повинна обирати громада. Щоб помічник був підзвітний, у першу чергу, - громаді, а вже потім - дільничному офіцеру. Ми в Херсонській області дуже плідно співпрацюємо з дільничними, і вони дуже хочуть, щоб у селах у них були такі помічники. Не формування, а конкретні особи, з якими вони будуть працювати. Більше того, позаминулого року керівництво обласного управління поліції зверталося до МВС з проханням відновити наказ про роботу з добровільними помічниками дільничних. Але Міністерство досі не відреагувало.

На фото координаторка проектів Центру інформації про права людини Людмила Янкіна.

Тут ще питали, чому ми проводили дослідження в Херсонській, Полтавській та Харківській областях. Але перша область, яку ми досліджували, була Черкаська. Вона теж була серед областей, де проводився експеримент з залучення безробітних від Центрів зайнятості до охорони правопорядку. В Черкаській області у нас була гарна, фахова партнерська організація. Вона дуже ретельно, цілий рік, шукала на Черкащині «шерифів», але жодного не знайшла. Тому що керівник обласного управління поліції заявив: «Поки я тут, жодного «шерифа» - не буде». Це до того, що у дільничних офіцерів є потреба в добровільних помічниках, але чим «вище», тим менше бажання у керівників щось змінювати. І на це є певні причини. Як я це бачу: наше село безправне, люди там фактично живуть за феодального ладу, і розвивати активізми, сприяти правовій обізнаності, люди, причетні до створення такого становища - не бажають. У селах теж є активісти, є ініціативи. Але особам, причетним до рейдерських захоплень, відбиранню житла, браконьєрства, знищення лісів, незаконного використання надр, не вигідно, щоб селяни мали якийсь додатковий захист та й ще узаконений. Бо творити там беззаконня буде набагато складніше.

Після двохгодинної дискусії, учасники погодилися, що для більш ефективної співпраці поліції та громади необхідно повернути на законодавчому рівні особисту форму взаємодії громадян з правоохоронними органами та одноголосно підтримали наступну резолюцію круглого столу:

• Створити координаційну групу;
• розглянути історію становлення та розвитку інституту добровільних помічників правоохоронної спрямованості;
• визначити поняття та правову природу інституту добровільних помічників дільничних офіцерів поліції (ДОП);
• проаналізувати основні права та обов’язки громадських помічників ДОП;
• визначити нормативні критерії відбору, підготовки кадрів цієї ланки, та їх впливу на забезпечення охорони громадського порядку, дієву співпрацю з населенням на території поліцейських дільниць;
• з’ясувати сутність та розглянути форми соціально-правового захисту добровільних помічників ДОП;
• проаналізувати характеристику юридичної відповідальності добровільних помічників ДОП;
• виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правових засад діяльності добровільних помічників ДОП з охорони громадського порядку і державного кордону.
• сформулювати висновки та пропозиції про напрямки удосконалення інституту добровільних помічників ДОП;
• надати пропозиції щодо удосконалення існуючого механізму соціально-правового захисту добровільних помічників ДОП;
• розробити навчальну програму та тематичний план на базі вищих навчальних закладів МВС та або правових клубів «PRAVOKATOR» для інституту добровільних помічників ДОП

З урахуванням новітніх досягнень правової науки проблемних питань інституту громадських помічників дільничних офіцерів поліції з визначенням адміністративно-правого статусу індивідуальної форми участі громадян в охороні громадського порядку та безпеки та її законодавчого закріплення.

Маленький «шериф» теж вирішив долучись до події.