Зараз скарг до прокуратури вже майже немає. Найчастішими порушниками спокою у громаді залишаються п’янички, а «найсерйознішими» злочинцями - браконьєри. 

У лютому минулого року Тавричанська ОТГ затвердила нову штатну одиницю, свого інспектора з охорони правопорядку, і призначила на цю посаду Віталія Шевченка.

Як розповідає Віталій Шевченко, він у Тавричанці народився, виріс, навчався. Потім десять років працював міліціонером у Новій Каховці. Але коли одружився, вирішив залишити службу, бо «маленькі діти росли без мене, я їх не бачив». І повернувся на свою Батьківщину, упевнений, що в його рідному селі дітям теж буде краще: «Тому що тут і природа, і спілкування людей більш нормальне, і всі одне одного знають». Однак на той час якраз почалась четверта хвиля мобілізації в зону АТО, тому Віталій знову залишив свою сім’ю. А повернувшись з війни додому, одразу почав шукати роботу в Тавричанці, навіть звернувся до Центру зайнятості:

- Там приблизно півроку стояв на обліку. Пропонували працювати в охороні, але це - не моє. Прийшов за порадою до нашого голови ОТГ, до  Юрія Анатолійовича Гречки. Він теж місцевий, добре знає нашу родину: батько мій довгий час, до реформи міліції, теж працював у сільраді «шерифом» - помічником дільничного (потім цю посаду скоротили, але люди його досі поважають), і мене знає, бо перед міліцією я ще працював в місцевому радгоспі, а потім,  коли пішов на службу в органи, ми перетиналися з ним у судах, якщо хтось із села скоював правопорушення або злочин.  Отже, поговорили з Юрієм Анатолійовичем, він трохи мене «проекзаменував»: як би я вчинив у тій чи іншій ситуації. Після цього запропонував працювати інспектором з охорони правопорядку, а я - подивився посадову інструкцію (в основному - попередження та боротьба з порушенням Правил благоустрою: тобто сміття, його спалювання, бродячі собаки), та й погодився.

Проте перше, з чим зіткнувся інспектор ОТГ, були численні скарги на бездіяльність поліції. Цікаво, що попросили допомоги, тобто «розібратися», що насправді діється, саме правоохоронці.

Полювання на міфічних злочинців

На той час найбільша кількість листів до прокуратури надходила від мешканки Заозерного. Жіночка скаржилась, що хтось то її паркани намагається зламати, то стінку сараю розбирають, що вона викликає поліцію, але та чи просто «кришує» злочинців, чи взагалі, діє з ними у змові, тому що винних ніколи не знаходить. Прокуратура звернення реєструвала, розпочинала перевірку, але  ще та перевірка не закінчувалась, як приходила інша аналогічна скарга, та знову, уже інша перевірка починалася…

Отже, Віталій Шевченко поїхав до Заозерного. Постійною скаржницею виявилась жіночка поважного віку. Вона впевнено розповіла, що хтось дійсно постійно залазить до неї  у двір і намагається щось поцупити чи зламати, та поліція не в змозі нікого спіймати.  І після знайомства зі «своїм інспектором»,  вона стала майже щоночі викликати до себе не правоохоронців, а Віталія:

- Я спочатку теж неодноразово приїжджав. Спілкувався не тільки з нею, але й з її сусідами, з її дочкою. Та врешті припустив, що крадії старенькій  ввижаються. Однак, розумієте, направити людину на обстеження чи лікування в лікарню для душевнохворих зараз можна тільки або за її особистим проханням або за рішенням суду. Бабуся впевнена, що вона цілком при здоровому глузді. Звертатись до суду - не хочеться, бо для старенької людини це зайвий стрес, до того ж, для оточуючих вона цілком безпечна. Тому поговорив і з нею, і з її дочкою, та запропонував поставити навколо двору  відеокамери. Мовляв, так крадіїв буде легше зловити та довести їх провину. Вони встановили, і більш ніж півроку   була тиша. Проте зараз у бабусі з’явилась інша «фішка» - тепер їй здається, що хтось лазером в відеокамери світить і сліпить їх, тому на запису крадіїв немає, але ж вони - є!  А я тепер знов міркую, щоб таке вигадати, щоб старенька почувалася у безпеці.

Чому з’явились «Яструби»

Деякий час Віталій Шевченко працював по охороні правопорядку в ОТГ сам. І хоча в законодавстві досі «прогалина» в сенсі співпраці інспекторів громади з поліцією, правоохоронні питання все одно  вирішували разом. Допомагали й досвід служби в міліції, і дружні стосунки зі старими колегами, і взаємодопомога у роботі з новими поліцейськими. Але потім сталася подія, яка примусила шукати добровільних помічників серед мешканців сіл, що увійшли до складу громади.

- В одне із наших сіл заїхали сторонні люди: захопили пустуючий будинок і вселилися туди. Ми зверталися в поліцію, але вона нічим не змогла допомогти, тому що нібито власники продали той дім, що покупці «легальні», тому що, начебто, уже заплатили за нього певну суму завдатку. Хоча коли ми перевірили документи - виявилося: власник будинок не продавав, захоплення - протизаконне. Ми обміркували ситуацію з Юрієм Анатолійовичем і, разом із громадою, зі співробітниками охоронних фірм (у нас їх декілька, попросили допомогти, щоб себе убезпечити) - будинок звільнили. А після цього вирішили, що треба створити своє громадське формування, щоб підтримувати порядок у всіх селах ОТГ. Зараз в організації у нас 15 чоловік. Це хлопці, які працюють безкоштовно, на добровільних засадах. Адже вірять і хочуть, щоб зміни в ОТГ були на краще. І ще,  ми спеціально прописали в Статуті, що діємо тільки на території нашого ОТГ. Коли поліція буде слати листи й просити, щоб ми з ними попрацювали, то ми згодні, але - тільки в нашій громаді. Щоб нас не використовували «зайвий раз».

Спільна мета - безпека кожного

«Яструби» чергують кожного дня, по всій території. Про це обов’язково повідомляють у поліцію. І контролюють не тільки спокій у громаді, а й роботу правоохоронців: фіксують усі надзвичайні події на території й ці звіти направляють до прокуратури,  щоб відомості про якийсь злочин «не зникли випадково». Тим не менш, стосунки поліції і громадського формування Тавричанської громади можна назвати тісними й дружніми, мабуть, тому, що вони - однодумці,і  мета у них одна:

- Зараз домовилися з Васильовичем, начальником дільничних у нашому районі, щоб він інструктаж хлопцям провів, як протоколи складати. Я, звичайно, знаю, теж можу підказати, що та як. Але спочатку все одно має поліція проінструктувати. Не тільки на що слід звертати увагу, а й довести статті Закону, на які хлопці можуть і повинні посилатися. Це - щоб їх не тільки навчити, а ще й убезпечити. І ходимо завжди по парах, тому що по одному - не бажано. У нас люди начебто адекватні, але ситуації можуть бути різними, - пояснює Віталій Шевченко.

Ця інформація стала відома під час прес-туру «Каховські степи: третє дихання?», організованому Херсонським регіональним відділенням Асоціації міст України.