Під час літніх канікул у дітей більше вільного часу, а нагляду дорослих бракує. Фото з архіву vgoru.org.
У цьому році станом на 4 липня в області зникало 285 дітей. Хтось грався у пісочниці, посварився з іншими дітьми, образився й рушив у невідомому напрямку, хтось пішов по хліб і пропав, хтось не повернувся зі школи, а хтось просто «вирушив у велику подорож».
Майже всіх дітей, 97%, поліція знайшла протягом доби. Інших розшукали пізніше, але, на щастя, всі доставлені батькам живими та неушкодженими.
Про це у «живій бібліотеці» розповів керівник відділу ювенальної превенції Головного управління Нацполіції Херсонської області Ярослав Шанько.
У будь-який час доби виклик на «102», де фігурує дитина, одразу терміново передається Ярославу Шаньку. І співробітники служби, якщо є необхідність, негайно виїжджають на місце події. Особливо, коли йде мова про зникнення, особливо коли пропадає маленька дитина, до 14 років. Тоді по тривозі піднімається вся служба і одразу підключається до розшуку. Адже кожна упущена секунда погіршує ситуацію.
- Ми постійно пояснюємо, намагаємося брати участь у всіх радіопередачах, ефірах і знову й знову наголошуємо: не шукайте дитину самотужки, не втрачайте час, одразу звертайтеся до нас, довірте пошуки професіоналам, - каже керівник ювенальної превенції. - Але багато батьків цього не розуміють. Спочатку самі намагаються знайти дитину, а коли вдалося, звертаються до поліції. А за цей час дитина може виїхати кудись, або, не дай Боже, стати жертвою злочину. І постійно звертаємося до всіх с проханням: якщо бачите, що дитині може загрожувати якась небезпека, не проходьте мимо - одразу телефонуйте до поліції.
Якщо ситуація не вимагає негайного втручання, то співробітник ювенальної превенції підключається за потреби, на наступний день вранці, або пізніше. Але обов'язково - підключається.
Зараз на Херсонщині офіційно стоять на обліку 2,7 тисячі сімей, які опинилися в складних обставинах (а простіше - неблагополучні), в цих родинах виховується близько 4,5 тисяч дітей. Щотижня, у середу та четвер, ювенальні інспектори разом з працівниками служби у справах дітей їздять по тих сім’ях. І кожного разу визначають потреби, чи є якась небезпека для дитини, і чи є необхідність вилучити його з родини. На жаль, в цьому році траплялося, що життю і здоров'ю малечі була загроза. Тоді дітей вилучали і поміщали в лікарню, в центр соціально-психологічної реабілітації.
Окремо на обліку в ювенальній превенції стоять 70 неповнолітніх, схильних до правопорушень. Але цей контингент весь час змінюються. Бо ставлять на облік не «довічно», а поки дитина не виправиться. І кожен місяць цей облік має різні цифри. В середньому цифра коливається від 65 до 70. У кожному районі є ювенальний інспектор, у великих районах - по два. Саме вони ведуть профілактичну роботу з тими дітьми, які стоять на обліку.
Також інспектори працюють с дітьми, які стали свідками або навіть гірше, жертвами злочину.
- Діти вимагають своєрідного підходу, - пояснює Ярослав Шанько. - Є певні методики спілкування з дітьми і отримання від них інформації, у тому числі за допомогою родичів, психологів та різноманітних способів. Уявіть, якщо спілкуватися з дитиною доведеться співробітнику, який працював 10-20 років в розшуку, і який постійно спілкувався зі злодіями, вбивцями, бандитами? Ви ж розумієте, що це абсолютно різні речі.
Але найскладніше працювати, за словами Ярослава Шанька, з батьками дітей. Адже коли дитина стала жертвою злочину, особливо сексуального характеру, - батьки іноді «не хочуть виносити це «напоказ». Дитина може й хотіла б розповісти, але батьки своїм авторитетом, тиском цьому перешкоджають.
А ще дуже не вистачає психологів, щоб допомогти дитині подолати наслідки пережитої трагедії. Тому що працювати з дитиною, особливо якщо вона є жертвою злочину, без психолога - неможливо. Як по законодавству, так і практично. І соціальних працівників в новостворених громадах теж не вистачає.
- У нас є штатні психологи Головного управляння Нацполіції, які працюють зі співробітниками. Однак в ювенальної превенції їх немає. Просимо, домовляємося на особистих контактах. Але їх немає не те що в нашій структурі, щоб застосовувати до роботи з дітьми, в деяких районах їх навіть немає взагалі. І це - велика проблема, - ділиться керівник відділу.
Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.