Амбасадори просвіти, або Сила маленьких кроків: історія кіноклубу Docudays UA з Хмельницького
21 — 12 — 2023
/Хмельницький
279
Тетяна Познякова
Тетяна Познякова
Автор
всі статті автора

Розповідаємо про те, як кіноклуб Docudays UA “Право в об’єктиві” при Хмельницькій обласній бібліотеці допомагає громадам області гуртуватися і розв'язувати нагальні проблеми.

Чемеровецька громада на Хмельниччині потерпала від стихійних сміттєзвалищ. Прибирання не давали жодних результатів – смітники зростали, як гриби. Щоб якось запобігти, місцева влада навіть закупила контейнери для роздільного збору твердих відходів, але люди вперто їх ігнорували. Лише 2% мешканців сортували сміття, а решта не мали ні мотиву, ні бажання підтримувати цю ідею. Аж поки за розв'язання проблеми не взявся кіноклуб “Право в об’єктиві” при  обласній бібліотеці. Модераторка кіноклубу Зоя Філіпенко вирішила, що основні зусилля варто зосередити на просвітницькій діяльності.

Модераторка Кіноклубу Docudays UA при Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці Зоя Філіпенко

“Бережи довкілля сортуй сміття”

Таку назву отримала адвокаційна кампанія, яку ініціювала у Чемеровецькій громаді Зоя Філіпенко. З нею команда кіноклубу перемогла у конкурсі DOCU/ДІЯ, організованому Мережею DOCU/CLUB у 2021 році. Для місцевої влади навчити людей сортувати сміття виявилося, без перебільшення, завданням “із зірочкою”. З’ясувалося, що купити контейнери для роздільного збору твердих відходів недостатньо. Людям ще треба було пояснити, як це робити й навіщо. Втім, у програмі зі збереження навколишнього середовища Чемеровецької громади про це не було й слова.

“Я подивилась, а там тільки один розділ: висадити зелені насадження, почистити стихійні сміттєзвалища – і все. А інформаційно-просвітницького напрямку взагалі немає. Тож ми почали працювати саме над цим”, – розповідає Зоя Філіпенко. Спочатку провели організаційне зібрання зацікавлених сторін, запросивши й представників влади. Ті погодились, що в програму треба внести пункт про навчання й просвіту серед населення. Також спільними зусиллями розробили великий цикл заходів, до яких залучили і школи, і всі бібліотеки Чемеровеччини, й навіть ОСББ. Зрештою, спільно з мешканцями та активістами ініціювали розширення програми зі збереження навколишнього середовища, щоб питання сортування відходів було закріплене у планах розвитку громади й на це закладалися гроші в бюджеті.

Учасники адвокаційної кампанії прибирають стихійне сміттєзвалище

Амбасадори чистих узбіч

Переконати людей у необхідності сортування сміття допомогло документальне кіно. Кіноклуб “Право в об'єктиві” організував перегляди документальних фільмів з колекції Мережі DOCU/CLUB. “Я показувала “Край електросміття” австралійського режисера Девіда Феделя чи фільм нідерландської режисерки Ельс ван Дріль “Ґабріель повідомляє з чемпіонату світу”. Раніше люди не бачили таких стрічок. І коли ми почали показувати їх на теренах Чемеровеччини, люди сказали: ці фільми розповідають про такі ж проблеми, що і в нас. Виявляється, стихійні сміттєзвалища – це проблема не тільки Чемеровецької громади, а й світу. Тоді вже в нас з’явились амбасадори – не лише молодь, а й люди поважного віку, що говорили: ми на своїй вулиці будемо розповідати, як сортувати сміття. Тобто, робота пішла”, – згадує модераторка кіноклубу.

На місці справу підхопили активісти ГО “Ініціативні громадяни Чемеровеччини” та завідувачка Чемеровецької центральної бібліотеки Марія Кульпінська. Навіть більше, завдяки їхнім зусиллям адвокаційна кампанія фактично триває й досі. У бібліотеці  продовжує діяти екологічний майданчик: вчать відвідувачів сортувати сміття й робити з пластикових пляшок сувеніри.

Екокуточок у Чемеровецькій центральній бібліотеці

А ще в громаді почали розвивати ековиробництво: шиють екоторбинки, виготовляють екопродукти та вирощують овочі для ЗСУ. І найголовніше – в громаді забули, що таке стихійні  звалища. У місцевому бюджеті заклали гроші на придбання техніки, минулого року придбали машину для вивезення сміття.

Люди більше не чекають, поки хтось розв'язуватиме їхні проблеми, а наводять лад самі, і саме в цьому секрет успіху, – стверджує Зоя Філіпенко. “Пригадую, телефонує Марія Кульпінська й каже: знайшли стихійне сміттєзвалище, збираємо людей і йдемо прибирати. Влада їм сказала: ми ж там не планували нічого робити. На що люди відповіли: це ви не планували, а ми побачили й вже робимо. Я переконана, що найкращого результату можна досягти там, де є взаєморозуміння влади й громадськості. Громада тоді успішна, коли влада реагує на запити людей і шукає розв'язання проблеми”, – наголошує модераторка кіноклубу.

“Право в об'єктиві”

Кіноклуб при Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці працює вже 7 років. “Ми вирішили, що через об'єктив кінокамери можемо вивчати права людини. Назву для кіноклубу вигадували всі гуртом”, – згадує Зоя Філіпенко. А вже у 2020-му її дітище опинилося серед 15 найактивніших кіноклубів Docudays UA – і це в рік, коли пандемія коронавірусу поставила на паузу весь світ! Модераторка вирішила  глобальний виклик перетворити на можливість: кінопокази не просто не припинились, їх стало ще більше, просто в онлайні.

“Я одна з перших перейшла на онлайн-перегляди. Пам’ятаю, це було 1 червня. Я тоді залучила Лісовогринівецьку територіальну громаду й ми зустрілися на онлайн-обговоренні. Це був фільм “Трудний” режисерів Миколи Бондарчука і Дмитра Тяжлова про дитячий притулок і його вихованців. Ми дивилися фільм з учнями місцевої школи, вони дуже активно включилися в обговорення. І я зрозуміла, що онлайн-покази треба продовжувати. І виходити за межі міста в територіальні громади, а у нас в області їх було вже шістдесят. Я зрозуміла, що є потенціал для роботи – головне, щоб вистачало часу. До речі, у Волочиській і Чемеровецькій територіальних громадах вже створені свої кіноклуби”, – ділиться успіхами Зоя Філіпенко.

Засідання кіноклубу Docudays UA “Право в об'єктиві”

Право на життя? Ні, право на гідне життя

“Право в об'єктиві” тим часом продовжує свою правопросвітницьку місію. Тим більше, що завдяки онлайну кіноклуб розширив діяльність на всю область і зараз є майданчиком для обговорення й розв'язання проблем багатьох громад. Допитуюсь у Зої Філіпенко, на які фільми найбільший запит? Каже, учнівська молодь любить дивитися мотиваційне кіно про те, як йти до успіху. Хоча фільми на злобу дня, скажімо, про булінг чи інтернет-залежність, потрібні не менше. Глядачі просять показувати фільми про Євромайдан та війну, що триває. “Говоримо з ними про війну, про порушення рашистами наших прав, про волонтерство. Дивимося фільми й ділимося своїми історіями. “Літургію протитанкових перешкод” режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука про архітекторів, які роблять протитанкові “їжаки”, здається, протягом року я 10 разів показувала. Є велика цікавість аудиторії”, – розповідає Зоя Філіпенко.


З учасниками кіноклубу після обговорення фільму

Кожен перегляд – це дискусія, і не завжди передбачувана. Особливо коли йдеться про такі важливі теми, як громадянські права й свободи, – зізнається модераторка: “Часто буває, що під час обговорення фільмів говоримо про порушення права на життя. А з аудиторії відповідають, що і в нас порушується право на гідне життя, або на належну освіту, або на доступну медицину. Я переконую глядачів заявляти про порушення свого права на гідне життя. Не мовчати про це – перший і важливий крок”.

Як люди наважуються зробити свій перший крок до змін, Зоя Філіпенко не раз бачила після засідання кіноклубу. Каже, був випадок, коли дівчина з Волочиська після перегляду фільму “І кожна річка” Олесі Моргунець-Ісаєнко прийшла в громадську організацію й запропонувала розчистити місцеву річку. Або після перегляду вже згаданого фільму “Трудний” дитина ініціювала в громаді  вивчення потреб сімей, що перебувають у скрутних життєвих обставинах, щоб допомогти їм з одягом та опаленням. Зоя Філіпенко переконана: саме з таких маленьких кроків і починаються великі зміни й справді гідне життя.

Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.
Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Немає коментарів
Тут поки немає коментарів. Ви можите бути першим
Залишити коментар згорнути
Залишити коментар
Читайте також
Як постраждало від російських обстрілів подружжя пенсіонерів на Херсонщині
24 — 02 — 2024
/Херсон
331
Як постраждало від російських обстрілів подружжя пенсіонерів на Херсонщині
Ольга та Анатолій Бородавченки – мешканці одного з сіл на півночі Херсонщини, подружжя пенсіонерів. Їхнє життя  докорінно…
докладніше
Проблеми та виклики Нововоронцовської громади
24 — 02 — 2024
/Херсон
288
Проблеми та виклики Нововоронцовської громади
Нововоронцовська територіальна громада розташована в Бериславському районі Херсонської області на березі вже колишнього Каховського…
докладніше
Пів року у трьох російських катівнях і 9 місяців на лівобережжі
23 — 02 — 2024
/Херсон
307
Пів року у трьох російських катівнях і 9 місяців на лівобережжі
Він перетнув кордон України ще в грудні 2023 року, але лише на початку 2024-го заявив про своє повернення постом у фейсбуці: «Нарешті…
докладніше
Як живуть мешканці одного із сіл у Бериславському районі на Херсонщині
23 — 02 — 2024
/Херсон
383
Як живуть мешканці одного із сіл у Бериславському районі на Херсонщині
Попри окупацію, мешканці одного із сіл у Бериславському районі на Херсонщині очі в очі з окупантами майже не зустрічалися. Олександр…
докладніше
Як живе Дар’ївська громада
22 — 02 — 2024
/Херсон
289
Як живе Дар’ївська громада
До громади входить 15 населених пунктів: Дар’ївка, Інгулець, Зарічне, Ясна Поляна, Микільське, Понятівка, Токарівка, Іванівка,…
докладніше
Про життя та подвиг Владислава Українця
22 — 02 — 2024
/Херсон
334
Про життя та подвиг Владислава Українця
Лейтенант ЗСУ Владислав Українець родом з Вінниччини. У перший день повномасштабної війни він, у складі 59 окремої мотопіхотної бригади,…
докладніше
Історія полону Олексія Барчука та його родини
21 — 02 — 2024
/Херсон
417
Історія полону Олексія Барчука та його родини
Олексій Барчук – один із тих херсонців, хто на собі відчув всі «принади» «руського міра», перш за все тотальне беззаконня…
докладніше
Мешканці Бериславщини розповідають про життя в сірій зон
21 — 02 — 2024
/Херсон
314
Мешканці Бериславщини розповідають про життя в сірій зон
Одне з сіл Великоолександрівської громади на Бериславщині, хоч і не перебувало в окупації, але з початку війни опинилося в сірій зоні,…
докладніше
“Мене врятував будинок сусіда”
20 — 02 — 2024
/Херсон
366
“Мене врятував будинок сусіда”
Олександр Гречко мешкає в селищі Велетенське Білозерської громади Херсонщини з 60-го року минулого століття, все життя працював…
докладніше
всі новини
youtube facebook