Координаторка проєкту “Шерифи для нових громад” у Хмельницькій області, адвокатка Вікторія Ільчишена, ставши членом кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, поділилася, як відбувався процес співбесід «за кадром», в ході фінального етапу реформи прокуратури.

Вікторія Ільчишена

Для проведення співбесід для атестацій прокурорів регіональних прокуратур України було створено 16 комісій . Кожна комісія складалася з шести членів – по 3 представники від громадськості та від Офісу Генерального прокурора. Для переважної більшості прокурорів фінальний етап атестації – виконання практичного завдання та співбесіда з членами кадрових комісій, завершився вдало. Близько 2,5 тисяч прокурорів регіональних прокуратур тепер поступово будуть переведені в новоутворені обласні прокуратури. Невдалими співбесіди виявилися лише для 132 прокурорів, яких було звільнено. Але в судах у 90% випадках і досі оскаржуються рішення кадрових комісій та накази генерального прокурора про звільнення.

- Вікторіє, як Ви потрапили до складу комісії з атестації прокурорів?

- У своїй адвокатській діяльності мені постійно доводиться взаємодіяти з органами прокуратури, а іноді стикатися з їх бездіяльністю та непрофесійністю. Я впевнена, що легше за все когось критикувати, аніж взяти на себе відповідальність та вплинути на ситуацію. Тому, я без вагань подала заявку на участь у кадрових комісіях. В результаті чого, мене включили до складу однієї з таких комісій з атестації прокурорів, як члена комісії, делегованого міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародно-технічної допомоги та дипломатичними місіями. Знаю, що заявок на участь було досить багато, але принципи за якими обирались представники громадськості не розголошувалися.

- Чи були факти впливу кандидатів на результати відбору, членів комісії, в тому числі на Вас?

- Перш ніж потрапити на співбесіду, всі кандидати мали можливість ознайомитися зі складом їх комісій. По мені, наприклад, неодноразово робилися запити, щодо моїх статків, посади, професійної діяльності та особистого життя. Але безпосереднього впливу на мене для отримання позитивних результатів під час співбесіди не було.

Між іншим, кричущий випадок відбувся, коли виявили “злиття” в мережу Інтернет, завдань з правильними відповідями. Тоді ми з членами комісій об'єдналися для виправлення ситуації. Після цього були повністю замінені всі умови задач для подальшого проходження атестації прокурорів.

Клопотання до Генерального прокурора від членів кадрових комісій атестації прокурорів регіональних прокуратур

- Яким чином перевіряли діючих прокурорів на доброчесність і чи існують такі взагалі?

- Кожен член комісії, перш ніж долучитися до співбесіди, мав змогу ознайомитися з усіма матеріалами по кожному кандидату, підготовленими робочими групами заздалегідь. Були зібрані досьє прокурорів. Але часто, окрім біографії та декларації більш нічого не було. Я особисто, завжди зверталася за інформацією з відкритих джерел. Інколи, ті чи інші особи фігурували в резонансних справах, або були учасниками журналістських розслідувань щодо приховування статків. Після опрацювання всіх матеріалів стосовно конкретного прокурора, відбувалася співбесіда з відеофіксацією. Прокурори, які не набрали достатню кількість голосів членів комісії, вважаються такими, що не пройшли атестацію та підлягають звільненню.

Була історія з жінкою-прокурором, де я, промоніторивши адміністративні правопорушення, виявила, що на неї було складено протокол по ст.130 КУпАП (керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів). Але у суді справу було закрито. Її дотичність до вирішення питання, звісно, довести було неможливо. За результатами атестації, вона продовжила службу, але враження залишилися неоднозначними.

На противагу, була й інша жінка-прокурор, яка почала свою кар’єру після інституту, і на момент атестації майже досягла пенсійного віку  Пропрацювавши в прокуратурі практично "все життя", власного житла немає, особливих статків теж. Все життя вона прожила з матір'ю, яка нещодавно померла, інших рідних немає взагалі. Тим і вразила членів комісії. На співбесіді показала себе гідно та професійно, комісія допустила її до подальшої роботи.

- Як же, все-таки, працівники прокуратури приховують свої статки? Чи виявляли Ви тих, хто живе «не по гаманцю»?

- Насправді, заробітні плати в них досить високі, щоб дозволяти собі придбання автомобілів чи поїздки за кордон. Але, часто знаходилися такі, в яких виявлялися казково заможні батьки, дружини, чи коханки. На одного з таких кандидатів надійшла довідка з НАБУ щодо високих статків близьких осіб. На іншого - офіційна дружина подала скаргу атестаційній комісії, про те, що утримує коханку більше, ніж родину. Але порушення в їх діях не виявили, тому атестацію обидва пройшли успішно.

Були також й анонімні звернення, інформація з яких обов’язково перевірялася. Так, один із кандидатів мав право користування яхтою, вартістю понад 1 мільйон доларів США та автомобілем, - понад 200 тисяч доларів США. Багато хто з них отримують подарунки від батьків-пенсіонерів чи друзів, що також не заборонено Законом. Але навіть, знаючи про різні розбіжності е-декларацій з реальністю, члени комісії приймали рішення згідно чинного законодавства та з успішності проходження атестації в цілому. Як правило, свої статки всі вміють офомлювати так, що юридично «не підкопатися». А хотілося б, щоб всі свої вміння, навички вони проявляли у професійній діяльності та шукали виключно законні способи у вирішеннях справ громади.

- Які ще «підводні каміння» чекали на членів атестаційних комісій регіональних прокурорів? Чи були резонансні події?

- Більшість працівників органів прокуратури мають посвідчення адвокатів. Через це у членів комісії виникали питання, чи не здійснюється у його робочий час паралельне адвокатське стажування у іншій області України. Прокурори, що мали адвокатські посвідчення - призупиняли їх дію одразу після отримання. Це законно. Після внутрішньої перевірки вони успішно склали кваліфікаційні іспити та були допущені до роботи.

Запам’яталася подія, коли, на одному з етапів атестації, за письмовим завданням з кримінального процесу, діючому прокурору вручили Підозру про вчинення злочину. Відбір він, звісно, не пройшов. Але результати оскаржував.

А на одного з кандидатів до членів нашої комісії надійшла групова анонімна скарга, щодо його недоброчесності та системних порушень у повсякденній діяльності. Як виявила внутрішня перевірка, скарга надійшла від його ж підлеглих, та інформація не підтвердилася. Таким чином його хотіли просто позбутися, але наклеп не вдався.

Як бачимо, загальні враження від процесу атестації досить неоднозначні. З одного боку, професійний рівень багатьох прокурорів приємно здивував. А з іншого боку, якщо говорити про доброчесність: незадеклароване майно, спосіб життя, що не відповідає офіційному доходу прокурора та членів його сім’ї, інші розбіжності: то слід віддати належне прокурорам за вміння “маскувати” свої статки, залишаючись у правовій площині.