Звичайна дівчинка Злата Семко з передмістя Івано-Франківська полюбляє читати, гратися з котиками та прогулянки з подружками… А у вільний від своїх звичайних дитячих справ час займається дорослою місією – плете та продає браслетики з бісеру й допомагає Збройним Силам України.

Злата Семко

Злата навчається в четвертому класі Черніївського ліцею Івано-Франківської громади, ходить до театрального гуртка – дуже полюбляє грати на сцені та мріє в майбутньому стати акторкою. 24 лютого життя маленької українки перевернулось, як і у всіх. Додалася ще одна мрія – найшвидша перемога України у війні. Кожен намагається допомогти їй стати реальністю – дівчинка теж придумала, як стати корисною.

«Мої подруги плели з бісеру, я вирішила також спробувати. Тато мені подарував набір, де було багато бісеру, я почала плести. Потім у мене виникла ідея продавати мої браслетики, щоби допомагати ЗСУ. Я поділилася намірами з батьками, вони мене підтримали. Продала браслетики, заробила гроші, потім про мене з соцмереж дізналося  багато людей», – каже дівчинка.

Злата Семко

З липня минулого року дівчинка сумлінно плете браслети, чокери, кільця, їй допомагає молодша сестричка, іноді долучається мама. А всі отримані з продажу кошти віддає на потреби ЗСУ. І так по колу. Матеріали для прикрас переважно купують батьки. Хоча буває, що хтось віддає, або навіть надсилає поштою свої запаси бісеру для потрібної справи.

Ціна її виробів не дуже висока – від 20 до 100 гривень, та деякі клієнти дають більше, адже абсолютно все зароблене йде на допомогу військовим.

Прикраси Злати

І творить, і продає

Жовто-блакитні браслетики задля зручності дівчинка набирає за допомогою голки. Усі вироби створює з любов’ю, а найбільше подобається виготовляти чокери з перлинок. Поки що найчастіше Злата робить прикраси простого плетіння, але мріє навчитися виготовляти гердани та інші речі з дрібного бісеру. Зі складного поки що пробувала плести брелок на спеціальному станку. Каже – переплетіння на прикрасах формуються в стежки, які ведуть до перемоги.

Як Злата виготовляє прикраси

Коли збирається достатня кількість браслетів, Злата разом із сестричкою та подружками беруть колонку, плакатики з написами про свою діяльність і йдуть продавати вироби біля двору. Дівчатка звертаються до всіх дорослих, пропонують купити те, що сподобається. Буває,  швидко розпродуються вироби, а буває, що зовсім трохи купують. Злату не спиняє ні мороз, ні спека – не торгує хіба у занадто погану погоду.

До прикладу, коли взимку відкривали нову церкву в селі, тоді Злата продала багато виробів. А зараз дівчинка радіє початку футбольного сезону, адже можна буде продавати браслетики на стадіоні під час гри місцевих команд. Тому активно готується радувати вболівальників патріотичними (і не тільки) виробами з бісеру. Також Злата продавала свої браслети від імені Черніївського ліцею на благодійному ярмарку в Івано-Франківську.

Батьки Злати та молодшої Евеліни захоплюються наполегливістю старшої дитини. 

«Ми із чоловіком періодично допомагаємо ЗСУ. Як приходить аванс, зарплатня, то частинку обов’язково переказуємо, а Златі купуємо бісер… Коли дівчата йдуть продавати прикраси, я займаюся хатніми справами, але біля вікна та наглядаю за ними – усе ж переживаю, щоби ніхто не скривдив. Раніше думала, що Злати надовго не вистачить, бо вона може взятися за щось, швидко кинути, бо стало нецікаво. Але в цій справі вона дуже наполеглива й кидати її не збирається» – каже мати Злати Ксеня Семко. 

Мама Злати

Злата волонтерить на вулиці 

Що кажуть волонтери та воїни

За цей час дівчинці вдалося зібрати близько 90 тисяч гривень, за які вона з батьками долучилися до придбання дрона, металошукача, розкладачок, приладів нічного бачення, передає кошти й на пальне військовим.

«Про  Златку можна говорити багато. Адже це маленька дівчинка з великим серцем і не дитячими цілями. Про дівчинку, яка, як і багато інших українських дітей, викликає захоплення і повагу.

Між собою ми її називаємо «бджілка-трудівничка». Вона зупиняє автівки, які їдуть повз неї, заходить в автобус на зупинці й пропонує людям щось у неї придбати, бере участь у ярмарках на підтримку ЗСУ.

Златка приклад для наслідування для багатьох дорослих. Для тих, хто здався чи призвичаївся до всього, що відбувається, для тих, хто говорить, що вже втомився. А ця маленька дівчинка не здалася, не втомилась, а продовжує цю велику справу. Вона справжня патріотка. Пишаюся тим, що знаю її батьків, які зуміли виховати таку дитину. Пишаюся тим, що теперішні діти саме такі, хоч у них орки забрали нормальне й спокійне дитинство, хоч їм доводиться знати, що таке війна не з підручників історії, а проживати  такий час особисто. Хоч вони змушені ховатися в укриттях і знати, що таке повітряна тривога, прокидатися вночі від сирен. Пишаюся з того, що зростає таке свідоме молоде покоління. За нами перемога, бо з нами ось такі діти й Бог!» – ділиться про діяльність Злати волонтер з Івано-Франківська Ростислав Мацьків.

Ростислав Мацьків, волонтер

Злата тішиться, що її допомога важлива та має потужний відгук у серцях людей. Якось один військовий приніс їй цукерки в знак подяки за допомогу. Згадує ще один випадок, як в інтернеті написала дівчина військовослужбовиця, зробила замовлення і надіслала у відповідь дуже гарний букетик квітів ручної роботи та чашку.

«Дуже надихає, коли наші військові публікують відгуки про отриману допомогу, коли вони звільняють наші території – це так мотивує, хочеться більше наплести, продати. Дати ті гроші їм, щоб вони закупили якоїсь зброї та швидше звільнили Україну», – ділиться Злата.

На стіні над ліжком дівчинки висять два прапори з підписами військових, грамота з подякою, шеврони – подарунок від воїнів – ще одне джерело натхнення для маленької волонтерки. А в телефоні Злата передивляється відеозвернення від військових зі сльозами на очах.

 «Ні Злату, ні її сім'ю я не знав, аж поки не зателефонував друг-волонтер, і не запитав, чи нам потрібен металодетектор, придбаний на кошти, які вторгувала Злата. На той час наша 102-а бригада вже пів року перебувала біля Запоріжжя.

Я попросив у Віталія контакти батьків дівчинки, щоби подякувати. Коли побачили у ФБ, якого віку Злата і її сестричка, усі дуже розчулилися, почали думати, як віддячити. Пропонували солодощі, м'які іграшки... Але мама Злати сказала, що вона хоче тільки прапор. Вони навіть не захотіли, щоби прапор, підписаний нами, і подяку від командира бригади  вручили урочисто, на камеру, а забрали в клубі тихенько. Пізніше  мої син із невісткою таки заїхали до них у гості та передали невеликі подарунки Златі та її сестричці. Тепер ми зі Златою друзі, вітаємо одне одного зі святами, вона мені розповідає про те, що робить, я їй щось смішне з нашої служби. За віком вона мені внучка, мене дуже тішить це спілкування, оскільки своїх онуків ще немає», – розповів офіцер 102 бригади ТрО ЗСУ Володимир Стецій.

Подяки Златі від військових та волонтерів

Дівчинка веде сторінку в Інстаграмі та Фейсбуці, де показує свої вироби, отримує замовлення та звітує про зароблені кошти.

«Нещодавно ми передали 40 патріотичних браслетів волонтерській спілці «Рибалка ІФ», яка збиралася брати участь у благодійному ярмарку в Бельгії. І їх теж уже продали, а кошти передали для ЗСУ», – тішиться мала.

Багато хто в школі Злати також займається волонтерством і допомагає армії. На День волонтера 36 діток і Злату нагороджували почесними грамотами від місцевого волонтерського фонду "Власними зусиллями". 

Злата не обмежується лише плетінням браслетів – передає книжки для біженців з України в Німеччині, знімає патріотичні відео. Усіма силами ця маленька дівчинка з великим серцем робить свій внесок у наближення Перемоги.

«Я хочу, щоби вже швидше закінчилася війна, перемогла Україна й щоби ми всією родиною поїхали на море до Криму!», – мріє дитина.

Злата Семко

Фото Юрій Валько та архів героїв

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.