Добровільна пожежна команда «Штурм» вже майже 10 років допомагає рятувати свою Бориспільську громаду від вогню. Вони, волонтери, працюють пліч-о-пліч із професійними пожежниками з ДСНС. І слово «хобі» у контексті своєї волонтерської діяльності керівник команди Андрій Макаров сприймає як належне, бо свого часу однодумці об’єдналися не тільки заради допомогти рідному місту, а й щоб реалізувати себе, мати корисний саморозвиток.
Андрій Макаров, керівник добровільної пожежної команди «Штурм» міста Бориспіль
Хто ж із хлопчиків у дитинстві не хоче стати пожежником! Була така мрія і в Андрія Макарова. Коли подорослішав – захоплення пожежними машинами «не відпустило». І може, забулася б дитяча мрія, якби не долучився він до волонтерського руху. Перші кроки були зроблені до і під час Майдану, а з початком війни у 2014 році він із друзями почав їздити на фронт.
«Бачили багато руйнувань та пожеж на Донбасі, тоді вирішили й собі готуватися: а раптом війна, і якісь обстріли сюди дістануть, – розповідає Андрій Макаров про те, як народжувалася пожежна команда «Штурм». – Потрошку різні тренінги проходили – і медичні, і військові. У нас сформувалося активне коло хлопців та дівчат. Спочатку ми не думали, що боротьба з пожежами стане нашою постійною діяльністю, а коли вже піднакопичили матеріальної бази, пожежного устаткування, зрозуміли: і в мирний час пожеж достатньо, і ми потрібні своєму місту».
Зараз їх вже півтора десятка, люди самі їх знаходять і долучаються. А починалося все з команди друзів-однодумців у 5-6 чоловіків. Пожежну справу опановували з нуля по роликах від американських пожежників в Ютубі – складнощі не зупиняли, головне, що було бажання. Потім дослухалися і порад від вогнеборців з ДСНС, і серйозні навчання проходили, навіть їздили на стажування до Америки. Та й серед своїх було в кого спитати – благо, кілька членів команди мали досвід військових пожежників. Андрій Макаров скромно каже, що нічого надзвичайно складного у цій справі немає, однак головним вважає саме досвід.
2017 рік. Команда «Штурм» у захисному одязі від пожежників з Канади.
Матеріальну базу «Штурм» збирав, як кажуть, з миру по нитці. Що хто приніс, що знайшли на пункті прийому металобрухту, що самі зварили. Однак найважче у цій справі з автопарком – проблеми були як на початку діяльності, так і зараз. Хіба що з обладнанням та захисним одягом скрути сьогодні команда не має. Якщо на початку гасили пожежі в радянських захисних костюмах, які намагалися якось модернізувати, то десь з 2016 року стали отримувати гуманітарну допомогу – з Німеччини, з Америки, з Канади. Бориспільську команду закордонні благодійники вже добре знають і надсилають потрібне, тож форм, касок, рукавів волонтери-вогнеборці мають вдосталь.
«У гуманітарці надходять такі речі, які ти тут і не купиш, навіть якщо маєш гроші, – розповідає Андрій Макаров. – За час повномасштабної війни ми отримали її не менше, а мабуть, навіть і більше, ніж за весь попередній час. За таку підтримку дякуємо всім нашим країнам-партнерам».
Наші побратими зі Сполучених Штатів Америки передали нам спорядження для боротьби із наслідками російських атак. Дякуємо волонтерам пожежної частини Нью Броктона (Алабама) та особисто Арнольду Вудхаму. Слава Україні! Фейсбук Андрія Макарова
Громада також не стоїть осторонь – фінансово підтримує діяльність, забезпечує пальне, мотопомпи, допомагала купувати обладнання, а також утримує пожежне депо команди. Приміщення – волонтерське, але вся комуналка повністю сплачується коштом бюджету громади. А головне – що, розуміючи важливість добровільних вогнеборців у питанні безпеки, назустріч їм йдуть прості люди. Нещодавно на пожежній машині пробили колесо, заїхали полагодити, а грошей з них за це не взяли, розповідає Андрій.
«З машинами поки трохи гірше, але торік ми зробили дві непоганих машини повністю з металобрухту, всі руки доклали. А одну, завдяки нашим медикам, отримали як гуманітарку з Польщі. Вона залучена як оперативна, це джип, але там теж є різне пожежне та рятувальне обладнання», – ділиться позитивними новинами керівник команди.
Волонтерство у пожежній команді Андрій Макаров називає хобі, але попри те, що хобі зазвичай вважається чимось необов’язковим, свою добровільну службу волонтери-пожежники несуть відповідально. Якщо людина прийшла в команду, вона знайде можливість поєднати цю справу зі своєю роботою, вважає керівник групи. У мирний час терміново зібрати команду і виїхати на пожежу взагалі проблем не викликало. Допомагає цьому вдале розташування їхнього пожежного депо – в центрі між житловими будинками, і 8 членів команди мешкають в радіусі 50-100 метрів від нього. Звісно, хтось живе далеко, хтось працює позмінно, але зібрати 6 людей за 3-5 хвилин і виїхати на пожежу – до повномасштабної війни це було нормою. До того ж багато серйозних пожеж виникають у нічний час, коли люди вдома.
Зараз, звісно, поєднувати важче: багато хто в Збройних Силах або воюють добровольцями. Але ті, хто служать поруч, і сьогодні намагаються долучатися до справ.
Андрій Макаров розповідає: пожежі – лихо непередбачуване. То вони виїздять за викликами по 3-5 разів за добу, то два тижні жодного. Однак пожежі – явище прогнозоване, і фахівці знають, в який період року до яких пожеж готуватися. Донедавна було затишшя – не настільки зимно, щоб хати горіли від пічного опалення, і достатньо прохолодно, аби люди інтенсивно не проводили якусь господарську діяльність – не палять стерню або сміття, не користуються електрозварювальними приладами. З початком перших морозів і десь до березня – час пожеж від пічного опалення або через перенавантаження електромереж. Як зовсім потеплішає – починає палати трава.
«Зараз в мене форма напоготові на батареї, бо перед виїздом треба одягати теплу, – каже вогнеборець. – Якщо це буде літо, ми в машини кладемо спеціальні засоби для гасіння трави, оприскувачі. На різні пори року – різні комплекти».
Звісно, є випадки, які не залежать від пори року або температури – коли електрика замикає і без перенавантаження, коли «стріляють» пауербанки або самокати... Але такі випадки, за словами Андрія, складають маленький відсоток.
Будь-яка людина може сповістити про пожежу, але відсотків 98-99% викликів команда отримує від диспетчера ДСНС.
«Якщо пожежа серйозна, в будь-якому випадку нас туди викличуть, а якщо якась людина зробила це на хвилину раніше, ніж дійшов виклик диспетчера, ми все одно вже збираємося і їдемо. Нещодавно балон газовий вибухнув, ми почули, бо це недалеко сталося. Почали вже збиратися – і миттєво кілька викликів і від знайомих, і від диспетчера – все одночасно працює», – розповідає Андрій Макаров.
А ще каже, що з сучасними засобами комунікації в якомусь сенсі легше, ніж пожежникам 20 років тому. Часом, поки їдуть на пожежу, той, хто не за кермом, відстежує, що і як горить, і це дає змогу заздалегідь спланувати дії.
Добровільній пожежній команді «Штурм» до снаги загасити будь-яку пожежу, окрім підземних, у метрополітені, у шахтах – то вже компетенція спеціалізованих служб. Згадуючи про різні складні випадки, Андрій Макаров зізнається: за ці роки чого вони тільки не гасили! Складно – коли горить хімія або бензовоз. Складно – коли палає приватний будинок за мінус двадцять, бо все замерзає. Інколи складно – коли трава горить, так набігаєшся! Згадує і пожежу в невеличкому лісі, коли через різкий порив вітру ледве сам із машиною не згорів.
Зараз і «прильоти» дістають до Борисполя – двічі вже їздили ліквідовувати наслідки, добре хоч минулося без серйозних загорянь. Загалом, керівник команди не вважає, що з початком повномасштабної війни роботи побільшало – навпаки, поменшало, бо через дрони, керувати якими вчаться наші військові, підпалювачі трави, сухостою, лісу принишкли, бояться. Тож кількість умисних підпалів скоротилося.
Здавалося б, створення подібних добровільних пожежних команд – справа не тільки благородна й корисна, а й вкрай потрібна. Однак на питання, що досвідчений волонтер-вогнеборець може порадити ентузіастам, у яких виникне бажання організувати подібну команду, виявилося, що Андрій Макаров ставиться до таких поривів скептично. Не через те, що люди не впораються – через те, що держава не має якогось алгоритму для цього. Та й сам він знає лише кілька добровільних структур, подібних до його «Штурму» – в Одесі та Києві. Каже, якщо на всю країну десяток набереться – то вже буде добре. А от у сусідній Польщі, яка має давні традиції таких добровольців-вогнеборців, є десятки тисяч команд з потужною технічною базою.
«Якби я міг сказати, що держава вам дасть соціальні гарантії або автомобіль, чи місцеве самоврядування там щось купить... Такого алгоритму нема, такого досвіду нема. Я тільки можу порадити: хочете щось зробити – розраховуйте тільки на свої сили, на друзів, знайомих», – зітхає волонтер.
А ще каже, що отримати гуманітарну допомогу від закордонних партнерів тим, хто починає з нуля, значно складніше, ніж тим, хто має досвід та ім’я, як «Штурм».
Також Андрій дивується, що держава часом здає застарілу, але робочу надлишкову техніку на метал, але чомусь не передає волонтерам. Розповідає, як його знайомий для своєї команди домовився і купив просто на пункті прийому металобрухту пожежні машини радянського зразка, їх держава на метал здавала. І вони були в такому стані, що команді Андрія, яка збирала свої автівки з різного залізяччя, навіть не снилося!
Або ж передати по селах, де немає свого пожежного депо.
«Поки ми доїжджаємо на пожежу до якогось села, – продовжує розповідь Андрій, – ми, там вже з 50 місцевих бачимо: хтось з відром, хтось з лопатою, хтось рятує речі, хтось щось робить. Село все одно зібралося і люди щось намагаються зробити. А якщо цьому селу дати замість відра й лопати пожежну машину, яка в них стоятиме в якомусь гаражі. Якщо в них трапиться така біда, хіба ж не знайдеться пару чоловіків, які сядуть за кермо і поїдуть гасити пожежу? Стовідсотково знайдеться».
Тому Андрій Макаров вважає: починати у рамках країни треба від технічного забезпечення, а вмотивовані люди знайдуться.
Але попри недосконалість системи розвиток йде на краще. Часом не завдяки, а всупереч, добровільні команди вогнеборців створюються і функціонують. Та й озираючись на пройдений шлях команди, керівник бачить позитивні зрушення:
«У нашому випадку розвиток є. Ми з якоїсь радянської мотопомпи починали, а зараз скільки у нас всього, скільки досвіду за спиною, скільки матеріально-технічного оснащення! Зараз ми навіть надлишковим з кимось стараємося поділитися, з сусідніми громадами, в кого немає».
Розповідає: ще півтора року тому мріяв, щоб у сільських пожежних командах була хоча б одна каска на машину, на чергову зміну – зараз там штат 40 чоловіків, у кожного своя особиста є, і є ще запасні. Те ж саме з формами – зараз вже половина вогнеборців має хоча б по дві (норма – три).
Тиждень з хороших новин! Дякуючи Перову Сергію та Асоціації добровільних пожежників України, кожен вогнеборець сільських пожежних команд Бориспільської МТГ отримав пожежний шолом німецького зразка. 3 квітня 2023 р. Фейсбук Андрія Макарова
Але головне, що є люди, які готові до цілодобового бою з вогнем – такі, які зібралися в добровільній пожежній команді «Штурм».
Фото Андрія Макарова
P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.
Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.