Розповідаємо, як Мережа кіноклубів документального кіно DOCU/CLUB заохочує людей в українських містах і селах самостійно розв’язувати локальні проблеми та яких результатів вдається досягти.

Місто, навички, трамваї

Галина Штогрин працює в проєкті «Психічне здоров'я для України», співочолює ГО для молоді з ментальною інвалідністю «Майстерня Мрії», а також є модераторкою кіноклубу документального кіно Docudays UA.

Галина Штогрин

«Майстерня Мрії» об’єднує людей, які прагнуть допомогти молоді з інтелектуальними та психосоціальними порушеннями здобути нові навички, соціалізуватися у суспільстві та знайти нових друзів. Адже кожна людина має право на підтримку та повагу до її гідності.  

Окрім центрів денного перебування людей з ментальними порушеннями, «Майстерня» відкрила для них у Львові два будинки підтриманого проживання.

«Проживання у таких оселях законодавчо гарантоване.  Люди літнього віку чи люди з інвалідністю, з дуже різними порушеннями мають жити в суспільстві. Але вони потребують підтримки. Є інвалідність такого типу, яка не дозволяє самостійно розв'язувати побутові питання. Багато людей з інвалідністю  можуть давати собі раду, але є і ті, кому потрібно більше підтримки», – ділиться Галина. 

У будинках підтриманого проживання переважно мешкають люди, які раніше були або в інтернатах (психоневрологічних чи молодіжних відділеннях так званих дитячих інтернатів), або ж люди, які жили в психіатричних лікарнях.

«Але за своїм діагнозом вони не мали там жити. В такі лікарні поміщають людей, щоб не викидати їх на вулицю. Вони не отримують лікування, а просто живуть там. Це створює проблему надмірного позаробочого навантаження для працівників лікарні. І це проблема для самої людини, яка дуже страждає від цього інституційного ув'язнення», – говорить Галина. 

«Майстерня Мрії» відкрила два будинки, де зараз мешкають 11 молодих людей в супроводі асистентів. Асистенти – це соціальні працівники, які супроводжують резидентів навіть у найпростіших речах. Наприклад, допомагають навчитися готувати їсти чи користуватися громадським транспортом. На перший погляд, це просто, але якщо ти 33 роки жив у закритих закладах і в житті не їздив тим трамваєм – це інша історія», – пояснює координаторка «Майстерні Мрії».  

Люди з ментальною інвалідністю опановують в “Майстерні” життєві навички

У будинку зараз живе хлопець, який все життя мріяв покататися на трамваї. «Він був такий щасливий, коли їхав у ньому вперше», – сміється Галина. 

«Майстерня» соціалізує та допомагає людям з ментальною інвалідністю  опанувати необхідні життєві навички. «Ми розуміємо, що хтось вийде на нижчий рівень підтримки в майбутньому, а хтось потребуватиме такої послуги ціле життя. Власне, в цьому і полягає суть підтриманого проживання», – пояснює Галина. 

«Майстерня Мрії» налаштована будувати нові центри для людей з ментальною інвалідністю та розвивати своїх резидентів – саме так називають мешканців будинків підтриманого проживання. А ще команда «Майстерні» намагається розбивати стигму та зводити мости між бульбашками за допомогою документального кіно.

Дозвілля у “Майстерні Мрії”

Кіно і масштаби

Про Мережу DOCU/CLUB і можливість стати модераторкою кіноклубу документального кіно Галина Штогрин почула від колеги та загорілася бажанням створити такий кіноклуб при «Майстерні Мрії».

«Ми були дуже невеличкою організацією. Це мало свої переваги – ми були гнучкіші в плані нашого вільного часу, тому активніше проводили покази. 

Але водночас, коли ти такий маленький, тобі важко говорити зі світом. Немає ні особливо великого бюджету на просування, ні достатньо великих охоплень. Коли ми дізнались про DOCU/CLUB, з’явилася думка, що буде прикольно мати якийсь засіб, через який  зможемо говорити до зовнішньої аудиторії», – розповіла Галина. 

Під час кінопоказу для соціальних працівників

Крок із «бульбашки»

До відкриття кіноклубу учасникам проєкту «Майстерня Мрії» вдавалося добре комунікувати зі спеціалістами, які вже працюють у темі супроводу людей з ментальними порушеннями. Проте Галині хотілося вийти за межі бульбашки – говорити до тієї аудиторії, яка раніше близько не стикалася з людьми із розладами аутичного спектра чи синдромом Дауна.

«Так ми почали працювати в контексті інформування про ментальні порушення. Переважно демонструємо фільми “Дорослі” чилійської режисерки Майте Альберді, норвезький фільм “Карла і Нордал” режисерки Елізабет Аспелін, “Нормальний аутичний фільм” чеського режисера Мірослава Янека, а ще фінський фільм “Синдром Панка” Юкки Карккайнена і Я-П Пассі», – розповідає модераторка кіноклубу.

Через документальні фільми кіноклуб при «Майстерні» взявся показувати внутрішній світ людини з ментальною інвалідністю.

«На дискусіях з глядачами вдається “вичепити” питання персонального характеру. Глядачі, можливо, вперше ставлять собі запитання – чому людина так поводиться?» – говорить Галина.

Всередині «бульбашки» кіноклуб співпрацював з організаціями Емаус та Лярш Ковчег, які опікуються людьми з розумовою інвалідністю. Для студентів Українського католицького університету та для соціальних працівників проводили заходи про побудову стосунків із людьми з ментальною інвалідністю.

Учасники показу для татусів

«В УКУ є ряд програм, які мають соціальну функцію. Університет католицький, в нього є духовна місія, окрім лише навчання. Ми проводили там покази. А якось проводили захід для татів. Там є, зокрема, програми, які дозволяють батькам повчитися, щоб стати більш компетентними у розумінні діагнозу своєї дитини. Захід для татів був особливо цінним, бо зазвичай в темі дітей з інвалідністю відповідальність у нашому суспільстві лежить тільки на мамі», – говорить Галина. 

«Чесний» відеокурс

За підтримки Мережі DOCU/CLUB «Майстерня Мрії» запустила особливий відеокурс «Чесно. Коректно. Просто». І у ньому чесно, коректно і просто розповідається глядачам, що таке інвалідність, синдром Дауна та розлади аутичного спектра; як коректно спілкуватися з людьми з ментальними порушеннями; яку лексику обирати, а якої уникати.

«Мені здається, нам вдається стукатись у двері за межами нашої бульбашки. Для широкого кола суспільства тема ментальної інвалідності є досі табуйованою і не до кінця зрозумілою. Завдяки нашому курсу нормотипові люди побачили: хтось із цією темою працює, і нічого – живий, здоровий», – посміхається Галина. 

Святкування у “Майстерні мрії”

«Майстерня Мрії» бореться зі стигматизацією у свій спосіб – вона стала місцем, яке допомагає молоді з ментальною інвалідністю соціалізуватися і розвивати свій потенціал.

«У нас кожна людина може бути собою – прийнятою, класною. Ми доводимо, що у суспільстві  є місце всім людям», – говорить Галина.  

Фото з архіву Галини Штогрин

Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France. 

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.