“Все почалося з фільму “Лізо, ходи додому”: історія адвокаційної кампанії на Сумщині
02 — 11 — 2023
/Суми
487
Ольга Бабчук
Ольга Бабчук
Автор
всі статті автора

Євгенія Котькало, директорка КЗ “Центр позашкільної освіти” в Миколаївці на Сумщині, багато років працює з дітьми: викладала у школі, була класною керівницею, тож добре знає проблеми та потреби учнівської молоді. Восени 2022-го року на молодіжному форумі, що відбувався на Сумщині, їй випала нагода долучитися до показу й обговорення фільму “Лізо, ходи додому” режисерки Оксани Бураї з колекції Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Враження від фільму та його обговорення спонукали Євгенію подати заявку на участь у конкурсі “DOCU ДІЄ 2.0” і відкрити у своїй громаді кіноклуб документального кіно при Центрі позашкільної освіти.  


Євгенія Котькало

Миколаївська громада на Сумщині розташована зовсім недалеко від кордону з росією. Мешканці громади часто потерпають від повітряних загроз та обстрілів. Але попри реалії воєнного життя, молодь громади потребує спілкування з однолітками, зустрічей, навчання і можливостей організувати цікаве і корисне дозвілля. Розуміючи ці потреби, у квітні 2023-го року Євгенія ініціювала адвокаційну кампанію, головне завдання якої – домогтися прийняття місцевою владою рішення про виділення у громаді окремого приміщення для молодіжного простору “МріЯ+МИ”. Миколаївські мрійники мріяли хоча б про одну кімнату для потреб молоді, але за підсумками адвокаційної кампанії отримали у своє розпорядження окреме 2-поверхове приміщення з укриттям. Результат значно перевищив очікування ініціаторів кампанії. Тепер молодь громади зможе активно долучатися до гуртків, майстер-класів, тренінгів і, звісно, до роботи кіноклубу документального кіно.

На наше прохання Євгенія Котькало розповіла про можливості, які з’явилися у громаді завдяки кіноклубу, і про (не)сподіваний результат її адвокаційної кампанії. 

Євгенія Котькало під час зустрічі з мешканцями громади

Ми просто хотіли отримати одну кімнату, щоб проводити там заходи для молоді. Центр позашкільної освіти не мав свого приміщення. Доводилося просити заклади освіти допомогти організувати заняття з лідерства, психологічної підтримки учнів, гуртків для молоді. Зрозуміло, що це складно, бо створювало додаткові навантаження на школу. Я дізналася, що в одному з будинків культури є вільна кімната. Її ми могли б використовувати, але місцевий відділ культури не пішов нам назустріч і відмовився надавати приміщення.

Ми зверталися до місцевих депутатів, виступали на виконкомі місцевої ради, пояснювали, чим будемо займатися і чому важливо залучати молодь до неформальної освіти, але у рішенні про безоплатне виділення кімнати для Центру нам відмовили.   

Показ фільму для освітян громади під час адвокаційного проєкту

Тож під час адвокаційної кампанії ми висунули ідею створити молодіжний простір при Центрі позашкільної освіти. Це дозволило б нам брати участь у різних грантових проєктах, орієнтованих на молодь. А при сільській раді запропонували створити дитячу дорадчу раду, яка об’єднає активну молодь і дасть їй можливість ініціювати втілення власних ідей.

Саме кіноклуб допоміг нам досягти своєї мети. По-перше, було важливо, що у нашій маленькій громаді з’явилося представництво всеукраїнської потужної мережі. Це вже спрацювало нам на користь. А по-друге, у громаді побачили, що документальне кіно може бути дієвим інструментом роботи з молоддю. 

В рамках адвокаційної кампанії кінопокази проходили навіть на природі

Звісно, під час адвокаційної кампанії ми акцентували на фільмах про молодь і для молоді. Наприклад, практично у кожному закладі освіти показали «Чемпіонку» угорського режисера Мате Барта і «Лізо, ходи додому» литовської режисерки Оксани Бураї. На перегляди цих фільмів запрошували і учнів, і батьків, і педагогічних працівників. Щоб показати, наскільки небезпечним може бути неконтрольоване перебування в інтернеті, дивилися французький фільм «Пранкнули» режисера ​​Ісмаеля Жоффруа Шандуті. Я хотіла пояснити, наскільки важливо мати простір, де діти та молодь будуть займатися у гуртках, спілкуватися з дорослими, які їх підтримують, розвивають. Тож фільм «Джованні і балет на воді», знятий нідерландською режисеркою Астрід Буссінк, допоміг пояснити, якими важливими постатями для дітей є керівники гуртків. Ми хотіли переконати, що молодіжний простір буде добре організований, що ми зможемо пропонувати громаді цікаві ідеї – знайомити з експертами, проводити майстеркласи та тренінги на теми, які в нас ще ніколи не обговорювалися. Вже плануємо провести тренінги з гендерної рівності, медіаграмотності – і це важливо для нашої молоді та розвитку її компетентностей.  

Показ і обговорення фільму "Лізо, ходи додому" зі старшокласниками

Такі заходи з переглядами та обговореннями фільмів допомогли досягти мети. Нам вдалося пояснити, чому громаді потрібен молодіжний центр і дитяча дорадча рада. Я підготувала звернення до селищної ради з проханням виділити приміщення для молодіжного центру і пропозицією створити при селищній раді дитячу дорадчу раду. І вже цього разу на сесії депутати проголосували за обидві пропозиції. Нам виділили під молодіжний простір навіть не кімнату, а окреме 2-поверхове приміщення з укриттям. Воно зручне у користуванні, зручне у доступі. Зараз у цьому приміщенні завершуються ремонтні роботи, а ми тим часом розробляємо план нашої діяльності, напрацьовуємо ідеї перших заходів, адже тепер маємо значно більші можливості й перспективи. А також вже оголосили набір кандидатів у дитячу дорадчу раду, розпочали роботу і в цьому напрямку. 

Учні школи дивляться документальний фільм

У нашій громаді складна безпекова ситуація. Через близькість до кордону ми не анонсуємо публічно наші заходи, не збираємо великі аудиторії. Часто прошу передати інформацію про покази з вуст в уста, щоб прийшли ті, кому цікаво долучитися. Але аудиторія зазвичай наповнюється. Дітям цікаво подивитися фільм, обговорити його з однолітками. А наприкінці я ще пропоную спробувати щось нове. Наприклад, після показу фільму «І кожна річка» Олесі Моргунець-Ісаєнко влаштувала майстер-клас з апсайклінгу, де діти вчилися, як можна повторно використовувати пластик, щоб він не потрапляв у річки. Їм було дуже цікаво. І я бачу, як вони чекали осені й початку нового сезону в кіноклубі, щоб мати можливість зустрічатися, спілкуватися з однолітками й дізнаватися щось нове.

Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France. Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Немає коментарів
Тут поки немає коментарів. Ви можите бути першим
Залишити коментар згорнути
Залишити коментар
Читайте також
Як постраждало від російських обстрілів подружжя пенсіонерів на Херсонщині
24 — 02 — 2024
/Херсон
584
Як постраждало від російських обстрілів подружжя пенсіонерів на Херсонщині
Ольга та Анатолій Бородавченки – мешканці одного з сіл на півночі Херсонщини, подружжя пенсіонерів. Їхнє життя  докорінно…
докладніше
Проблеми та виклики Нововоронцовської громади
24 — 02 — 2024
/Херсон
437
Проблеми та виклики Нововоронцовської громади
Нововоронцовська територіальна громада розташована в Бериславському районі Херсонської області на березі вже колишнього Каховського…
докладніше
Пів року у трьох російських катівнях і 9 місяців на лівобережжі
23 — 02 — 2024
/Херсон
442
Пів року у трьох російських катівнях і 9 місяців на лівобережжі
Він перетнув кордон України ще в грудні 2023 року, але лише на початку 2024-го заявив про своє повернення постом у фейсбуці: «Нарешті…
докладніше
Як живуть мешканці одного із сіл у Бериславському районі на Херсонщині
23 — 02 — 2024
/Херсон
524
Як живуть мешканці одного із сіл у Бериславському районі на Херсонщині
Попри окупацію, мешканці одного із сіл у Бериславському районі на Херсонщині очі в очі з окупантами майже не зустрічалися. Олександр…
докладніше
Як живе Дар’ївська громада
22 — 02 — 2024
/Херсон
670
Як живе Дар’ївська громада
До громади входить 15 населених пунктів: Дар’ївка, Інгулець, Зарічне, Ясна Поляна, Микільське, Понятівка, Токарівка, Іванівка,…
докладніше
Про життя та подвиг Владислава Українця
22 — 02 — 2024
/Херсон
507
Про життя та подвиг Владислава Українця
Лейтенант ЗСУ Владислав Українець родом з Вінниччини. У перший день повномасштабної війни він, у складі 59 окремої мотопіхотної бригади,…
докладніше
Історія полону Олексія Барчука та його родини
21 — 02 — 2024
/Херсон
560
Історія полону Олексія Барчука та його родини
Олексій Барчук – один із тих херсонців, хто на собі відчув всі «принади» «руського міра», перш за все тотальне беззаконня…
докладніше
Мешканці Бериславщини розповідають про життя в сірій зон
21 — 02 — 2024
/Херсон
547
Мешканці Бериславщини розповідають про життя в сірій зон
Одне з сіл Великоолександрівської громади на Бериславщині, хоч і не перебувало в окупації, але з початку війни опинилося в сірій зоні,…
докладніше
“Мене врятував будинок сусіда”
20 — 02 — 2024
/Херсон
507
“Мене врятував будинок сусіда”
Олександр Гречко мешкає в селищі Велетенське Білозерської громади Херсонщини з 60-го року минулого століття, все життя працював…
докладніше
всі новини
youtube facebook