Мережа кіноклубів документального кіно DOCU/CLUB заохочує людей в українських містах і селах самостійно розв'язувати локальні проблеми.

Democracy Defenders / Захисники демократії

В Івано-Франківську діє неурядова організація «СТАН», її завдання – підсилювати низові ініціативи та активність громадян через неформальну освіту. Зокрема, вона працює з вразливими та маргіналізованими групами населення.

«СТАН» заснували луганські активісти, але у 2014 році вони змушено переїхати до Івано-Франківська. Адже в Луганську «СТАН» зазнавав утисків від сепаратистів через проукраїнську позицію. Дещо пізніше, уже після релокації проєкту, до нього приєднався полтавець Андрій Волик. Саме з його ініціативи при «СТАНі» почав працювати кіноклуб документального кіно.

Андрій Волик

У 2018 році Волик став координатором Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA на Івано-Франківщині. А про Мережу кіноклубів DOCU/CLUB Андрій дізнався випадково і вирішив, що робота кіноклубу буде корисною для «СТАНу».

Фільми, які показує кіноклуб «Democracy Defenders» (так його назвала організація) переважно розповідають про протидію булінгу та мові ворожнечі. «Навіть нашій організації, яка свого часу переїхала до Франківська, не раз закидали, мовляв, організація не місцева. А значить, її працівники  сповідують якісь там проросійські чи «лівацькі» ідеології. Якщо таке закидали навіть нам, то уявіть, із чим можуть стикатися переселенці», – пояснює Андрій.

Координатор докуклубу «Democracy Defenders» підкреслює: розділення на свій/чужий впливає на суспільство особливо токсично.

«Ми працюємо і з темою прав людини. Кіноклуб – це майданчик, де   говоримо про те, що всі люди мають рівні права. Незалежно від  кольору шкіри, сексуальної орієнтації, етнічної приналежності чи місця народження», – пояснює Андрій.

Лютий змін

До повномасштабного вторгнення «СТАН» займався популяризацією неформальної освіти та підтримкою культурних проєктів. Проте з лютого 2022 року активістам довелося швидко вчитися працювати з гуманітарною допомогою.

«Коли почалася повномасштабна війна, завдяки нашим зв’язкам за кордоном ми почали отримувати багато підтримки – різні організації  самі на нас виходили та пропонували допомогу. У Франківську на залізничному вокзалі ми організували пункт підтримки: роздавали гаряче харчування та якісь речі на перший час. Спершу консультували щодо проживання та документів, а потім усе перейшло в більш системну роботу», – розповідає Андрій.

СТАН допомагає внутрішньо переміщеним особам

Завдяки допомозі з-за кордону, «СТАН» підтримував 10 шелтерів для переселенців у різних областях України, поки в цьому була потреба.

«Сплачували за комунальні послуги, робили ремонти, купували меблі. Усе залежало від конкретного шелтера та підтримки, яка була там потрібна. Роздавали гуманітарну допомогу: продукти та гігієнічні набори. А потім додали й напрямок психосоціальної підтримки», – розповів Андрій.

«СТАН» працював так: шукав найбільше скупчення людей, які евакуювалися, та пропонував допомогу в місцях їхнього проживання.

«Інформація дуже швидко шириться – знайти охочих було неважко. Ми  ставили за мету не виховувати в людях безпорадність. Намагалися робити так, щоб вони завжди відчували свою потрібність. Для них було дуже важливим відчуття повноправності в новій громаді, можливість робити щось корисне там, де вони перебувають. Зі свого боку ми зробили дві основні важливі речі – дали людям гідні умови проживання та відчуття самозарадності», – говорить громадський активіст.

Крім допомоги з оформленням документів та виплат, «СТАН» проводить психологічні заняття. Організація працює з дорослими і з дітьми. Їх навчають шукати в собі чи зовні  ресурси, щоб давати собі раду на новому місці й рухатися далі. Деяких переселенців «СТАН» зміг влаштувати на роботу в суміжні проєкти організації і дав їм можливість працювати.

Андрій Волик під час зустрічі у кіноклубі

Кіно як дім

«Покази кіноклубу «Democracy Defenders» влаштовують так, щоб приходили всі, хто живе в громаді. Психосоціальну допомогу також можуть отримати всі. Це важливо, щоб у громаді не виникало напруження – от нові люди переїхали та все тепер тільки для них робиться», – розповідає Андрій.

Переселенці змогли проявити себе й у рамках проєкту «Молоді амбасадор/-ки розмаїття», де молоді люди з різних областей України розробляли локальні ініціативи для своїх громад.

«Проєкт працює за такими напрямами, як гендерна рівність, екологічний активізм, культура. Ми дуже хотіли, щоби переселенці брали в ньому участь. Кожен і кожна могли вибрати собі свій напрям розвитку й навіть отримати допомогу для своєї ініціативи», – розповідає Андрій.

Хтось популяризував у своїй громаді сортування сміття, хтось займався питанням інклюзії, хтось – культурними проєктами.

«Проєкти ніби й локальні. Але вони є прикладом для всієї України, як можна в малій громаді робити такі важливі речі», – говорить модератор кіноклубу.

Показ фільму “Джованні і балет на воді” у Бурштині

Туга за домом

Андрій каже, що багатьом людям хочеться повернутися до себе додому.

«Звісно, що є туга за домом. Але попри їхнє велике бажання повернутися, багатьом повертатися просто нема куди – місто вже окуповане чи будинок зруйнований. Хтось із них уже налаштував життя на новому місці, а хтось і досі ніби перебуває в летаргічному сні», – пояснює модератор «Democracy Defenders».

Андрій розповідає про івано-франківську громадську організацію переселенців із Маріуполя: «Вони називаються “Хай щастить”. У Маріуполі займалися популяризацією спорту, те саме роблять тут – організовують змагання. Теж сумують за домом, але включаються в громадське життя. Зараз такий час, що для переселенців є дуже багато можливостей завдяки підтримці з-за кордону – грантів, навчання. Якщо хтось прагне змін, то він отримає таку нагоду».

Глядачі під час показу фільму “Безголосся” у Рогатині

У кіноклубі «Democracy Defenders» завжди намагаються побудувати дискусію після перегляду фільму так, щоб наштовхнути людей на роздуми: а що ми як громада можемо зробити? Якось у клубі дивилися фільм “Булер” американського режисера Лі Гірша. І  одна дівчинка заплакала на перегляді. Казала, що все, що бачить на екрані, переживала сама. Зараз вона вчиться на педагога, щоб не допустити проявів булінгу в житті інших дітей.

«Тому ми й працюємо – щоб змінювати життя людей на краще», – завершує Андрій Волик.

Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.