Дмитро Лобинцев – один із 39 поліцейських офіцерів громад у Запорізькій області. Точніше – він керівник мелітопольських ПОГів, начальник сектору взаємодії з громадами Мелітопольського районного управління поліції. До повномасштабного вторгнення Дмитро обслуговував Приазовську територіальну громаду. Після окупації  разом із головою Приазовської громади та його заступником півтори доби перебував у російському полоні. «Комунікація з місцевим самоврядуванням, завжди разом», – посміхається поліціянт.

Зараз Дмитро працює у Петро-Михайлівській громаді. Він і інші ПОГи, які виїхали із зони тимчасової окупації, допомагають поліцейським офіцерам громад на неокупованих територіях Запорізької області. Розмова з «шерифом» із Запоріжчини йшла про його роботу, про переваги та складнощі, про зміни та проблеми. Відчувалося, чоловік живе своєю роботою і вона йому подобається, і Дмитро це підтвердив:

«Простіше кажучи, я від неї в захваті. Я працюю просто з задоволенням».

Каже, що люди ставляться до нього з повагою, звертаються з питаннями та за консультаціями, телефонують і вдень, і вночі.

Для роботи є все

Дмитро Лобинцев стверджує, що складнощів у службі поліцейських офіцерів громад не бачить. Він багато років був старшим дільничним інспектором міліції, потім поліції. У 2020-му серед перших у Запорізькій області пішов на навчання, щоб стати поліцейським офіцером громади, і каже, що жодного разу не пожалкував про це:

«Це потрібно пройти багато років служби, а потім порівняти, тоді буде видно, що як було, як воно є. Ми як дільничні офіцери поліції, тільки у поліцейського офіцера громади все є для його роботи».

Служба ПОГів організована за прикладом американських шерифів. Регламентує проходження служби як дільничних офіцерів поліції, так поліцейських офіцерів громад один документ – Наказ МВС №650. Поліцейським офіцером може бути будь-який поліціянт, який пройде конкурсний відбір. Своєю чергою громади, які виявили бажання мати свого поліцейського офіцера, повністю забезпечують його всім необхідним для роботи: це транспортний засіб, кабінет, ноутбук або комп'ютер, канцелярія.

«Багато залежить і від самого поліцейського офіцера громади, – пояснює Дмитро Лобинцев. – Як у нього налагоджена взаємодія з органами місцевого самоврядування, так у нього буде і забезпечення. Тобто, на кожен рік  виділяється громадою субвенція – на паливно-мастильні матеріали, на ремонт транспортних засобів, на канцелярські вироби, на папір, на заправку принтерів, облаштування кабінету, роз'яснювальні листівки для населення».

Порівняння зі «старими часами», коли в дільничного то паперу немає, то немає де роздрукувати документи, то немає на чому поїхати, звісно, не на користь минулого. Зараз «шериф» каже, що фінансування вистачає сповна. 

Спільний захід ПОГ, ювенальної превенції та «Посмішка UA».

Порушень поменшало

На питання, яких правопорушень з початком повномасштабної війни на територіях, де діють ПОГи, побільшало, Дмитро Лобинцев  несподівано відповідає: не побільшало, а поменшало. І вбачає в цьому результат роботи українських «шерифів».

Наприклад, значно поменшало випадків домашнього насильства. Дмитро розповідає: якщо будь-яка особа скоює домашнє насильство, вона автоматично ставиться на облік, а поліцейський офіцер громади постійно контролює її. Щотижня перевіряють за місцем мешкання, проводять бесіди з дружинами, сусідами, опитують, як кривдник себе поводить. З ним теж проводять профілактичну бесіду, роз'яснюють наслідки, коли він вчинить домашнє насильство повторно. Якщо протягом року випадків домашнього насильства не повторюється, то людина знімається з обліку.

Більш суворе покарання набагато зменшило кількість крадіжок. До воєнного стану звичайна крадіжка (стаття 185 частина 1 Кримінального кодексу України) вважалася за легке кримінальне правопорушення, проступок. А зараз застосовується частина 4 цієї статті, що передбачає суворіше покарання.

За результатами другої половини минулого року, стало набагато менше і кримінальних правопорушень з боку «чорних лісорубів», які незаконно знищують ліси та лісосмуги. Це Дмитро Лобинцев також відносить на рахунок роботи поліцейських офіцерів громад, які постійно патрулюють території, лісосмуги та ліси.

Затримання «чорних лісорубів»

Правопорушення, пов’язані зі зброєю, які скоюють військовослужбовці, теж трапляються, але ними займається ДБР та військова служба правопорядку. Випадки поранень працівників теж були – але виключно з боку країни-агресора.

Широкий спектр обов’язків

Поліцейським офіцерам громади є справа до всього. І важко визначити, що не є сферою їхньої відповідальності. В їхні функціональні обов'язки входять, перш за все, взаємодія з органами місцевого самоврядування та населенням. Головне завдання – безпека на території громади. Це і патрулювання, і профілактичні бесіди зі схильними до правопорушень. Поліцейські офіцери несуть службу на блокпостах і займаються евакуацією населення з прифронтових районів, населених пунктів. Крім того – збір матеріалів єдиного обліку, продовжує Дмитро Лобинцев і пояснює:

«Коли люди звертаються щодо тієї чи іншої події на території громади, цим  займається поліцейський офіцер громади. Він збирає дані, матеріали та приділяє кожній особі максимум часу, щоб прояснити, наприклад, конфліктну ситуацію. Щоб її вирішити, потрібно знайти, з чого саме все почалося, і приділити цьому максимум уваги, щоб надалі такого не сталося».

Здати кров – допомогти пораненим воїнам ЗСУ.

Окремий пласт – роз’яснювальна робота для запобігання шахрайствам, домашньому насильству тощо. З останнього – поліцейські офіцери громад разом з ДСНС  інформували про мінну небезпеку: роздавали листівки, розвісили їх у магазинах, у селищній раді, у всіх адмінбудівлях. Висвітлюють проблему в соцмережах і телеграм-каналах.

«Крім того, в Запорізькій області для  дітей запроваджено проєкт «Мобільний клас безпеки». Це автомобіль, в якому можна побачити, які є міни, які є гранати, вибухівка. Все розписано, все показано. І дітям це дуже цікаво. Вони приходять, дивляться, і потім вже розуміють, чого робити не можна».

Найбільшою проблемою в роботі Дмитро вважає відмову мешканців прифронтових районів евакуюватися. Каже, знає родину, яку лише третій приліт, змусив виїхати, хоча щодня евакуаційні групи, до складу яких входять також поліцейські офіцери громад, проводять бесіди щодо евакуації. Дуже, дуже мало людей бажають виїздити.

Надання допомоги постраждалим

Допомога в усьому

Дмитро Лобинцев каже, що найголовніше в його роботі – це комунікація і здатність розв'язувати різні питання. Навіть нетривіальні. Якось до «шерифа» звернулася голова громади та запропонувала залишки коштів громади передати на допомогу ЗСУ, спитала, чи є кому конкретно переказати?

«Кажу, так, є, звичайно, – продовжує  Дмитро. – Набрав хлопців однієї з бригад на фронті, питаю: потрібна вам така допомога? – Так. Вони надіслали листа, було багато бюрократії, але все погодили та все вийшло. Довелось навіть залучити свої знайомства».

Спілкування з благодійними організаціями також дає результат. Хлопцю, який через поранення на фронті переніс ампутацію, родичі не могли знайти інвалідний візок з управлінням – і це питання Дмитро вирішив, завдяки благодійникам візок отримали з Львівської області.

Інвалідний візок доставлений

А нещодавно відвідували одиноких осіб похилого віку, привезли їм «теплі» гуманітарні набори – ковдра, теплі капці, рукавички, ліхтарики.

«Пороздавали їх бабусям, дідусям. Задоволення в них було – ой, як би ви бачили!»

«Тепла» гуманітарка 

З керівництвом, яке виїхало на підконтрольні Україні території, «шериф» також постійно підтримує зв'язок. Їхня робоча група з командою Програми розвитку ООН виграла грант для школи, придбали ноутбуки та все інше необхідне обладнання і впевнені, що після деокупації вчителям буде легше й краще працювати з учнями.

Про майбутнє

Звичайно, мріє Дмитро про мирні часи, про деокупацію. Каже, найважче переживає розлуку з родиною. Його сім’я зараз за кордоном, і чоловік не дозволяє дружині з дітьми повертатися в Україну, тож зустрічаються раз на пів року.

Дмитро Лобинцев зі своєю родиною

Мріє і про те, як всі повернуться на свої робочі місця у Мелітопольському районі. Дмитро Лобинцев вважає: кількість поліцейських офіцерів громад буде збільшуватися, бо громади побачили роботу «шерифів» і хочуть, щоб у них вони також були. Та й сам він бажає, щоб кожна громада мала свого поліцейського офіцера:

«Поліцейський офіцер громади повністю організовує безпекову ситуацію в громаді, він може виходити до селищної або сільської ради, до голови громади, до депутатів з пропозиціями щодо безпекового середовища. Наприклад, щодо встановлення камер відеоспостереження на тій чи іншій ділянці автодороги або біля магазину, кафе. Це вже профілактичні заходи, коли особи, схильні до правопорушення, бачать, що є відеонагляд. Або щодо встановлення сферичних дзеркал на аварійних перехрестях автодоріг – це теж частина безпекового середовища. Є пропозиції, є можливості розв'язати проблему, звичайно, якщо у громаді є фінансування».

Фото надані Дмитром Лобинцевим

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.