Один із чинників саме те, що офіцерів громад неможливо залучити до виконання інших завдань, не пов’язаних з їх прямими обов’язками.

Справа у тому, що у райвідділах катастрофічно не вистачає «робочих рук». Робота у поліції понаднормова, пов’язана з великими ризиками та відповідальністю, забезпечення «кульгає», - на бензин, папери, на оплату Інтернету, «заправку» планшетів та інші «дрібниці» співпрацівники часто витрачають свої власні кошти. А зарплатня – менше, ніж у «звичайних» охоронців приватних фірм, де є і повне забезпечення, і чергування твердо регламентовано, тобто відпрацював від «сих до сих», й відпочиваєш спокійно.

Йде реформа, тож вимоги, нормативи, повноваження та пріоритети постійно змінюються, стабільності та впевненості у перспективах – ніяких. Керівництво держави декларує, що головне у роботі – завоювати довіри населення, та профілактика злочинів. Але від підлеглих, як і раніше,  вимагають «показників»: скільки того чи іншого неправомірного зафіксовано, та що виявлено.

Досвідчені поліцейські чекають-не дочекаються, коли можна звільнитися за вислугою років, щоб отримувати пенсію. І як тільки терміни добігають кінця, - йдуть зі служби. А молоді, навчені, натхненні,  приходять, стикаються «з буднями», й теж звільняються – знаходять більш спокійне та прибуткове місце, або взагалі їдуть на заробітки за кордон.

В результаті правоохоронні органи втрачають кадри, багато посад пустує.

І це одночасно з тим, що криміногенна ситуація стає все більш напруженою: повернулися із в’язниць рекетири, розбійники та бандити, які відбули покарання за злочини у буремні дев’яності. В країні п’ятий рік йде війна, тож у населення накопичується багато нелегальної зброї. І це вже не колишні обрізи чи самостріли, а кулемети, гранати, вибухівка та інші сучасні військові засоби  масового ураження.  А безпорадність поліції, корупція у судах, провокує ще більш тяжкі наслідки.

Тому останній час райвідділки працюють «аврально»: якщо десь щось трапилося, або де треба підкріплення, чи необхідна охорона правопорядку на масових заходах – туди стягують усі сили, викликають увесь особовий склад, незалежно від функціональних обов’язків.

Але поліцейських офіцерів громад викликати вже неможливо. Бо згідно з умовами проєкту «Поліцейський офіцер громади» («ПОГ»), ініційованому Національною поліцією України за підтримки Посольства США та ICITAP,  та Меморандумом, який підписують ограни внутрішніх справ з керівництвом об’єднаних територіальних громад, офіцери увесь свій робочий час мають працювати саме на території ОТГ, та не відволікатися на інші виклики.

Тобто фактично, найкращі (бо відбір кандидатів на ПОГ дуже жорсткий) співробітники райвідділку йдуть в громади, а замінити їх нікому: нових штатних одиниць не додають, та і на існуючих службовців не вистачає.

Мабуть тому, як зізналися у відвертій бесіді експертам громадської організації «ЛАРП» офіцери Новоолександрівської громади Сергій Шлома та Юрій Сармін - співпраця з райвідділком складна:

«Райвідділки живуть ще старим принципом – в них протокольна система. В них критерії оцінювання їхньої роботи – по протоколу. Вони не розуміють, для чого ми тут. І намагаються нас завалити, як звичайних дільничних, як це було раніше, всіма матеріалами. Наприклад, вимагають доопрацювати всі матеріали, які мали бути повністю відпрацьовані групою швидкого реагування під час виклику, та цього не зроблено. Але зараз є наказ 2442, згідно якого ми не будемо їх розглядати».

Хоча офіцери нового формату підпорядковуються безпосередньо обласному Управлінню превентивної діяльності, вони у деякому сенсі залежать й від керівництва місцевих відділків та відділень. Адже коли трапиться тяжкий злочин, чи виникне загроза їх життю – на допомогу мають прийти колеги не з Управління, а саме з найближчої частини поліції. А, крім усього іншого, відмовити старшому за званням та за статусом – не всякий поліцейський наважиться.