В умовах карантину ми вирішили дистанційно поспілкуватися з представниками структур, активно задіяних у протидії домашньому насильству – поліцейським офіцером громади (дільничним), працівницею соціальної служби та представником поліції ювенальної превенції.

Всі вони розповіли про свій досвід та бачення проблематики запобігання насильству щодо дітей. З трьох різних точок зору вимальовується загальна «картина», яку ми й пропонуємо «для перегляду» нашим читачам:

1. Віталій Вуєв, поліцейський офіцер громади Божедарівської ОТГ Дніпропетровської області. Докладніше про його роботу читайте тут.

– Пане Віталію, а чи стикалися ви з випадками домашнього насильства за той час, що працюєте на цій посаді?

– Так, стикався. Було й економічне, й психологічне, але найчастіше – фізичне.

– А чи були інциденти, пов’язані з насильством щодо дітей або, принаймні, скоєні за їх присутності, що теж має кваліфікуватися як психологічне насильство стосовно дитини?

– Ні, були зафіксовані тільки ситуації насильства щодо дорослих. Аби було насильство над дітьми, начальство б передало цю справу для розгляду відповідного підрозділу поліції – ювенальної превенції, оскільки вони, як правило, займаються такими ділами.

Я як поліцейський офіцер громади відвідую сім’ї, що опинилися у складних життєвих обставинах, проводжу разом із працівниками ювенальної превенції профілактичні бесіди з батьками. Але, якщо справа доходить до складання адміністративних протоколів за порушення проти неповнолітніх (або скоєне неповнолітніми), то це прерогатива «ювеналів».

– А як ви співпрацюєте з різними службами у запобіганні домашнього насильства? Бо один же «в полі не воїн».

– Мене регулярно запрошували на батьківські збори (це, звісно, ще до карантину було), я проводив лекції щодо необхідності дотримання законодавства у сфері запобігання домашньому насильству, наголошував на відповідальності за його порушення. Крім того, у нас в ОТГ є спеціальний соціально-гуманітарний відділ Божедарівської селищної ради, який працює з сім’ями, що опинилися в складних життєвих ситуаціях. Ми спільно з працівниками відділу відвідуємо такі родини, перевіряємо умови проживання, виховання та навчання дітей, санітарно-гігієнічний стан, тощо. Надаємо їм рекомендації. Даємо час на усунення недоліків. Якщо незабаром з’ясовується, що батьки не реагують, спеціалісти соціально-гуманітарного відділу складають відповідний акт обстеження, а я – адміністративний протокол за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Невиконання батьками обов’язків щодо виховання дітей) та передаю його до суду.

– А звідкіля ще дізнаєтеся про факти домашнього насильства? Ви ж працюєте у сільській місцевості, де, як то кажуть, кожен все про всіх знає…

– Я отримую таку інформацію від самих жертв або від сусідів, які, почувши крики та сварку, повідомляють мені або телефонують на «102». У разі отримання таких відомостей на лінію «102», диспетчер скидає на мій планшет картку-повідомлення про скоєння домашнього насильства чи іншого правопорушення – і я реагую – здійснюю обслуговування виклику. Виїжджаю, опитую, збираю матеріали та приймаю рішення.

– У Патрульної поліції є такий проєкт – «Шкільний офіцер поліції». В рамках нього патрульні, закріплені за навчальними закладами, проводять там профілактичні заходи, зустрічаються з учнями, розповідають про права та відповідальність підлітків. І в школах обладнані стенди, на яких розміщені фото та контактна інформація про цих поліцейських, аби, в разі потреби, охочі могли з ними зв’язатися. А як налагоджуєте контакти з місцевим населенням?

– У першу чергу, завдяки особистому спілкуванню Також я маю надруковані візитівки - 1000 штук. Після навчання на поліцейського офіцера громади, нам їх надрукували та видали. І скрізь, де я буваю в селищах та селах, що входять до Божедарівської об’єднаної територіальної громади, роздаю візитки всім бажаючим. Електронна копія даної візитної картки розміщена й на Facebook-сторінці «Поліцейський офіцер громади Божедарівської ОТГ». Люди мене знають, тож телефонують і повідомляють про порушення порядку.

Вікторія Олександрівна, працівниця соціального відділу однієї з ОТГ Харківської області.

– Як зараз взаємодіють соціальні служби з поліцією у питаннях протидії домашньому насильству?

– На регулярній основі ми координуємо з правоохоронцями свою роботу, проводимо круглі столи та обговорення. Якщо маємо повідомлення про домашнє насильство – терміново передаємо поліції. І хочу відзначити, що правоохоронці в цій сфері явно стали більш активними – на порядок! Якщо раніше дане питання було в них не в пріоритеті, то сьогодні нам працювати стало набагато легше.

Вони вникають глибше у проблематику і не обмежуються лише профілактичними бесідами. Вже не раз було: йду, дивлюсь – метуть «наші», прибирають вулиці. Тобто, поліція передала матеріали до суду й кривдників притягли до відповідальності – призначили покарання у вигляді громадських робіт. Буває, когось із наших домашніх «рецидивістів» і на гроші штрафують. Тобто, безкарними вони вже не залишаються, як раніше.

Звичайно, поліція працює, можливо, не ідеально. Але є з чим порівнювати… Крига скресла – це точно. А ми, в свою чергу, відпрацьовуємо всі повідомлення про насильство в сім’ях, які надходять до нашого відділу соціального захисту від поліції.

– А чи передає поліція вам інформацію про домашнє насильство?

– Такі відомості надають і дуже оперативно – електронною поштою. Не так, як раніше, коли папірець звичайною поштою міг іти довго. Щоб ми могли розібратися в такому конфлікті, надати психологічну допомогу жертві, визначити її потреби.

Щоправда, в основному поліцейські пишуть, що мало місце психологічне насильство. Чому? Виявляється, в разі фізичного насильства треба викликати слідчих, а ті розглядають, чи немає, часом, складу кримінального злочину… Справа затягується, і насильник взагалі може уникнути відповідальності. Тому в нас частіше дільничний та інші працівники поліції складають протоколи про насильство психологічне.

– Ла Страда – Україна» повідомляє, що у зв’язку з карантином, коли багато членів родин опинилися вдома та постійно перебувають «у чотирьох стінах», кількість скарг на «гарячу» лінію щодо домашнього насильства зросла. А яка у вас ситуація?

– За кількістю вона залишилася на середньостатистичному рівні. Але ми розуміємо, що в умовах, коли люди постійно поруч і немає можливості кудись вийти чи вибігти, постраждалі можуть просто побоюватися викликати поліцію. А насильство, звісно, в таких умовах зростає – і щодо подружжя, і стосовно дітей. Нам навіть від Мінсоцполітики надіслали нові психологічні рекомендації, як працювати з такими сім’ями під час карантину.

Костянтин Шеремет, начальник відділу організації превентивної роботи управління ювенальної превенції Департаменту превентивної діяльності Національної поліції.

– Раніше, за часів міліції, адмінпротоколи за насильство в сім’ї, скоєне неповнолітніми, складали, зазвичай, співробітники кримінальної міліції у справах дітей (КМСД), а за насильство щодо самих дітей – дільничні. Зараз ті ж дільничні чи то поліцейські офіцери громади кажуть, що в будь-яких випадках, якщо насильство стосується дітей, до реагування залучаються працівники ювенальної превенції. А чи є якась певна інструкція, яка б чітко визначала, який підрозділ поліції тут має працювати?

– Порядок складання протоків про адміністративні правопорушення визначається самим відповідним Кодексом, а також Наказом МВС №1376 від 06.11.2015 року. І ніде в них немає розподілу по службах поліції. В принципі, хто з поліцейських виявив порушення – той і має на нього реагувати.

Розмежування по дорослих та дітях існує тільки в питанні постановки на профілактичний облік: ювенальна превенція веде облік тільки неповнолітніх, які скоїли правопорушення, інші підрозділи – повнолітніх. А далі вже питання взаємодії. Якщо дільничний склав протокол щодо неповнолітнього (адмінвідповідальність у нас передбачена з 16 років), він має передати інформацію «ювеналам», аби вони поставили порушника на облік. І навпаки.

– А наскільки зараз працівники ювенальної превенції справляються зі своїми задачами? Кількість «ювеналів», наскільки я знаю, є меншою від колишньої КМСД.

– Так, при реформуванні міліції в поліцію, штат правоохоронців, які в першу чергу працюють з правопорушеннями у підлітковому середовищі, зменшився у порівнянні з дореформеним, практично вдвічі. Ми перестали входити до кримінального блоку поліції, тому позбулися певних доплат, що не найліпшим чином вплинуло на престижність нашої праці. Через те помітна і плинність кадрів. Однак скорочення чисельності торкнулася й інших підрозділів – це відбувається в рамках європейської тенденції до зменшення лав поліції. Бо в нас міліція багато в чому залишалася ще напіврадянською, з роздутими кадрами…

Тому вчимося працювати в нових умовах та ефективно виконувати свою роботу. Зокрема – і в боротьбі з домашнім насильством стосовно дітей.

Інтерв’ю записав Юрій Чумак