З початку весни сільські вулиці та подвір’я порожніють. Фото з Інтернету.

«Йду на роботу, з роботи, буває, жодної людини не бачу», - каже виконуючий обов’язки старости Старозбур’ївського старостату Голопристанської об’єднаної територіальної громади Херсонської області Віктор Маруняк.

Старостат, амбулаторія, інші установи села працюють, як і працювали до карантину. У «штатному режимі» працюють і самогонщики, але покупців у них менше. Бо більшість місцевих жителів наразі, як тут кажуть, - на городах. Навіть ті, хто не має своєї ділянки землі й всю зиму вештався без роботи та пиячив, – теж наймаються на поля, спішать заробити якусь копійчину.

- У нас і без коронавірусу кожну весну, за моїми спостереженнями, з середини березня, така ж сама «самоізоляція» починається, - пояснює Віктор Маруняк. – Тому що люди у нас живуть з того, що на землі зароблять. На селі життя зовсім інше, ніж у місті. Я тут сьогодні прочитав звіт поліції - за добу в Херсоні 40 випадків домашнього насильства! Коли це таке бувало?! А все тому, що родини сидять котрий тиждень по квартирах, їм нудно, обридли один одному, ось і починаються чвари. У нас щось схоже взимку відбувається, бо тоді теж роботи особливо немає, люди починають більше пиячити, бешкетувати. І крадіжок стає більше, бо гроші закінчуються. А з весни по осінь у нас – більш-менш тихо, бо всі працюють, і працюють тяжко. Навіть сільраду перестають відвідувати з різними питаннями.

Наразі селян більше хвилює інше: куди й по чому реалізовувати зібрані врожаї? З редискою вже прогадали - вклали купу коштів й зусиль, а тепер вимушені здавати майже за безцінь, - «хоча б не викидати». Бо ринки переважно не працюють, єдиний, хто поблизу приймає, – оптовий, в Копанях. Минулого тижня закупівельна ціна була 15 гривень, цього тижня 10-12 гривень. Хоча раніше, в інші роки, на початку квітня ціни були чи не вдвічі вищими. І люди тепер переймаються, на підході – молода картопля, капуста, за ними – ранні огірки та томати, як їх вдасться реалізувати?

Втім, коронавірус все ж таки вніс «різноманіття» і в сільське життя. Як каже в. о. старости, під час спалаху захворювання в Європі до Старої Збур’ївки з-за кордону повернулося три заробітчанини.

- Прикордонники, поліція, медики – дуже гарно спрацювали, - згадує Віктор Маруняк. – Їх зустріли, перевірили стан, супроводжували по Херсонщині, одразу нам в старостат і в амбулаторію повідомили, що ці люди мають перебувати на повній самоізоляції, тобто не виходити з подвір’я й не контактувати з іншими. І поліція приїжджала не раз, перевіряла, чи дотримуються вони умов карантину. А один хлопець, далекобійник, працював у Німеччині, але на польську компанію. Тож перед поверненням він ще в Польщу заїжджав. Його там також зафіксували, і польська поліція теж телефонувала, питала, як він почувається й чи не порушує режим самоізоляції. У нього вже двотижневий термін карантину на днях закінчується, він молодець, дотримувався його жорстко. Ще в однієї жінки – закінчився. Тобто у нас на карантині залишиться лише один чоловік. Але увесь цей час нам постійно телефонували й телефонують, що бачать їх десь на вулиці. І вся сільрада та амбулаторія бігаємо й перевіряємо – чи дійсно це так, чи то люди просто налякані й перестраховуються.

Крім того, з Голої Пристані в Стару Збур’ївку передали три коробки із захисними масками. Тож і старостат, і амбулаторія роздають їх працівникам органів місцевого самоврядування та жителям похилого віку.

У селі 490 пенсіонерів старші 60 років. Значна частина з них проживає з дітьми, онуками та іншими родичами, які допомагають у придбанні речей першої необхідності, медикаментів та продуктів. Але є одинокі люди, яким нікому надати допомогу. Тому патронажна служба об’єднаної громади і співробітники Старозбур’ївського старостинського округу надають таку допомогу 12 односельцям.

І хоча ситуація в селі переважно спокійна, Віктор Маруняк все одно дуже чекає на повернення із зони проведення операції Об'єднаних сил (зони АТО) своїх «шерифів» - інспекторів сільради з охорони правопорядку Віктора Кривобородька та Володимира Рудковського.

Володимир Рудковський

Віктор Кривобородько

Їх посади зберегли й після того, як Стара Збур'ївка увійшла до складу Голопристанської об’єднаної територіальної громади, а сільрада стала старостатом.

Бо крім карантину та весняних городів на селі – безліч інших справ, пов’язаних із благоустроєм населеного пункту, профілактикою правопорушень, захисту інтересів громади та допомогою нужденним. І без шерифів – дуже важко. Адже всі їх обов’язки «лягли на плечі» Віктора Маруняка. Зокрема, у четвер, 9 квітня, в. о. старости організовував прибирання на місцевому кладовищі, контролював там роботу бульдозеристів, паралельно – бігав на інший край села додому до місцевої жительки (їй важко ходити, переміщається за допомогою милиць), щоб допомогти жінці оформити та отримати субсидію, а ще – готує документи до суду, адже сусіднє село подало адміністративний позов, щоб «від’єднати» Стару Збур’ївку від Голої Пристані. І це – лише дещиця повсякденної «рутини».

Однак доведеться ще почекати: військові контракти у Віктора Кривобородька та Володимира Рудковського закінчуються лише через півтора року.