За результатами конкурсу на отримання допомоги експертів команди проєкту “Шерифи для нових громад” в розробці місцевих Програм безпеки стала й Тавричанська територіальна громада Херсонської області.
Анкету на конкурс надіслав інспектор з охорони правопорядку Тавричанської ТГ, голова місцевого громадського формування “Яструб” Віталій Шевченко.
Фото з архіву проєкту
На передньому плані - інспектор з охорони правопорядку Тавричанської ТГ, голова громадського формування з охорони правопорядку «Яструб» Віталій Шевченко.
Віталій Шевченко у Тавричанці народився, виріс, вчився. Потім десять років працював міліціонером у Новій Каховці, під час четвертої хвилі мобілізації воював у зоні АТО, а з 2017 року працює інспектором з охорони правопорядку Тавричанської ТГ.
Під час онлайн-знайомства команди проєкту “Шерифи для нових громад” з представниками громад-переможниць Віталій Шевченко поділився: знову служив в АТО (ООС) за контрактом, а повернувшись, відчув не дуже приємні зміни:
- Люди розчарувалися у правоохоронних органах, стали менше довіряти керівництву громади. До поліції та пожежних - 50 км, бо їх відділення розташовані у Каховці. Групи швидкого реагування і пожежні машини приїздять, у кращому випадку, за годину… То ж хочемо відновити в людях відчуття що ми є, що сільрада діє, й що тут безпечно.
В громаді 11 населених пунктів, 4700 населення, адміністративний центр - село Тавричанка. Є чотири старостинських округи й чотири адмінбудівлі, чотири клуби, чотири школи, чотири дитсадки, два парки - у Тавричанці та Мар'янівці. А з водойм - лише пожежний ставок.
Обслуговує територію лише один дільничний. Співпрацює з «Яструбами» переважно телефоном й приїздить до громади або коли «матеріали назбираються», тобто адмінпротоколи, або коли освітяни запрошують до школи провести для учнів лекцію (рази зо два під час навчального року). Та ще, коли планується якийсь масовий захід. Тоді сільрада пише листа до відділку поліції з проханням надати двох працівників для охорони громадського порядку.
Наразі в громаді запланували створити Центр безпеки, вже розроблено проєкт.
- Мабуть, я буду ще й на пожежника вчитися, оскільки саме ми працюємо у сфері безпеки в громаді, - посміхається Віталій Шевченко. Хотіли ще й поліцейського офіцера громади залучити, але… Спочатку, поки наша область не увійшла до цього проєкту, а коли увійшла, змінилися умови - треба придбати службовий автомобіль Renault Duster (Рено Дастер) коштом громади. Ми цього не потягли б, це дуже для нас великі кошти. А потім, коли влітку я їздив до райвідділу, роз’яснили: треба до 20 серпня подати заявку до ГУНП про ПОГа для громади, й пообіцяли автівку надати. Але ми не подали. Чому? Чесно, не знаю. Голова ніби був згоден, але – не подали. Можливо тому, що нам можна залучити лише одного ПОГа. І питання – як він один на виклик, наприклад, до бешкетників поїде, хто потім буде відповідати за його безпеку? Щоправда, у нас ексцеси рідко трапляються, переважно дрібниці - адміністративні правопорушення по благоустрою. Але це ж життя, все може трапитися.
Ще тавричанський «Яструб» відмітив пасивність населення. Наприклад, в громаді організують суботники. Виходять депутати, члени виконкому, працівники соціальної сфери тощо. В результаті самі все роблять: люди дивляться, але не підключаються. Це болюче питання, оскільки більшість жителів сіл – пенсіонери, які за радянських часів звикли, що хтось за них все зробить.
- На мою думку соцпрацівники хоч і надають їм допомогу, але мало з ними розмовляють, різних заходів мало проводиться, щоб люди звикали активніше долучатися до різних заходів та ініціатив, були чимось зайняті. Недостатньо намагаються донести, що громада - це не виконком чи депутати, а кожен з нас і є громада, кожен - її частка.
Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.