Волонтери проєкту "Замаскуй воїна" вже понад рік виготовляють в Івано-Франківську маскувальний одяг для українських розвідників і снайперів. За цей час передали на фронт  близько 900 "чугайстриків". У цих костюмах наші воїни непомітні ні для ворожого ока, ні для дронів.

Що таке "чугайстрики" і як все починалося

На противагу російським "кікіморам", свої вироби волонтери називають "чугайстриками". Цю символічну назву вигадала засновниця центру Людмила Лучин:

"Слово "Кікімора" має російське значення, і значення негативне, – це мавка, яка полювала на юнаків. А Чугайстер – то, по-перше, автентичний персонаж, а, по-друге, добрий персонаж. Він мужній лісовик, який захищає людей від нечисті. Тож до нашого контексту така назва пасує більше. Ми шиємо костюми, які роблять наших воїнів невидимими й вони у них захищають нас від нечисті", – каже Людмила Лучин. 

На фото засновниця центру “Замаскуй воїна” Людмила Лучин

Ініціатива "Замаскуй воїна" діє з перших днів повномасштабного вторгнення. Однак, розповідає Людмила, спочатку вона займалася маскувальними сітками. Ідея створювати костюми з'явилася, коли їй принесли партію курток, які було шкода нарізати на клаптики. Лучин вирішила адаптувати ці куртки й створити тактичне вбрання. Перший час працювали методом експерименту: виготовляли, відправляли військовим і питалися, чи їм таке підходить: 

"Ми почали нашивати пучки мішковини на куртки, але згодом зрозуміли, це не дуже зручно для хлопців. Тоді почали плести костюми на рибальських сітках. Мережа розтягується під різні розміри, тому військові можуть одягати готовий плащ на бронежилет чи “розгрузку”. До того ж такі костюми набагато легші, а воїни в них почуваються мобільнішими. Ми питали, чи їм так зручно, то вони казали, що супер. Це для нас найважливіший показник. До речі, навіть натівські експерти тестували наші костюми, теж казали, що вони дуже добре маскують, що добре сплетені та пошиті", – пояснює Людмила Лучин. 

Військові у “чугайстриках”, фото з фронту

Як виготовляють костюми

"Чугайстрик" складається з плаща і штанів. Аби зробити плащ, необхідно наплести на рибальську сітку аж 10 000 пучків (довжина 25 см), а на штани потрібно 700 пучків (довжина 36 см). За півтора року "Замаскуй воїна" одягнули в такі вже приблизно 900 солдатів.

Маскувальні костюми, які згодом передадуть військовим

Основний матеріал для маскувальних костюмів, тобто мішковину, центру безплатно постачає підприємиця з Італії  – українка, котра відкрила там кавовий бізнес.

"Торік мішковину нам приносили люди, вони висипали картоплю і віддавали мішки. А тепер ця благодійниця безплатно постачає нам саме такі мішки, як потрібно. Вона передає їх водіям-волонтерам, а вони привозять сюди – також безплатно", – зазначає Людмила Лучин. 

Щоб створити пучки, треба попередньо порізати мішковину на потрібні розміри, розплести, потім до чотирьох ниток мішковини додати одну кольорову ниточку й зав'язати їх разом – власне, це і є один пучок. 

Процес виготовлення пучків

“Колись ми робили костюм щонайменше три дні, бо це був паралельний процес: хтось один випорював тканину, в’язав пучки, далі наплітав. А зараз виготовляємо за день, бо люди почали брати мішковину додому і приносити нам вже готові пучки”, – пояснює Людмила.  

Відтак ті, хто з тих чи інших причин не можуть навідуватися в центр, мають змогу зробити свій внесок в українську перемогу:

“Ми деяких людей навіть в очі не бачили. Вони нам просто передають випорену мішковину. Я не знаю, хто це приніс, ми вдячні їм дуже, але я не знаю, звідки це приїхало”, – показує засновниця центру. 

А ось хто на локації постійно, то це пенсіонерка Людмила Оріщенко. Вона живе по сусідству, тому навідується сюди щодня – з понеділка по п’ятницю:

“Здебільшого я працюю від 11  до 15 години, рідше до 16 сиджу, бо треба вечерю готувати, а ще в магазин сходити. Коли у мене гостювали переселенці з Київщини, я мала більше вільного часу, бо вони готували їжу, а зараз вже сама готую”, – каже Людмила Оріщенко.

Пані Людмила волонтерила ще відтоді, як центр займався плетінням маскувальних сіток. А коли взялися за виготовлення костюмів, то почала шити та стилізувати штани:

“Я ніколи професійно не шила. То таке було – аматорство просто, а за цей рік вже набила руку. Спочатку нашивала на штани такі довгі смужки, на всю ширину штанки, а потім ми зрозуміли, що це займає забагато часу. Тепер пришиваю пучечки одразу на штани”, – розповідає пенсіонерка. 

На фото волонтерка Людмила Оріщенко

Співпраця у штабі “Замаскуй воїна” налагодилася вже так добре, що черги на виготовлення поступово зникли, а натомість з’явилися навіть невеликі запаси костюмів:  

“У нас вже є певне накопичення. Ми цим не хизуємося, але це дуже добре. Бо два місяці тому мали замовлення на 25 комплектів, які треба було зробити за тиждень. Я тоді зрозуміла, що треба трохи наввипередки працювати. Це було важко, але ми зробили 27 костюмів за п’ять днів. Все встигли, навіть перевершили себе. Хлопці дуже дякували”, – згадує Лучин.

Незабаром організаторка очікує збільшення попиту на “чугайстрики”, бо осінні й зимові костюми знадобляться навіть тим бригадам, які вже мають літній варіант. Якщо ви можете і хочете долучитися до благодійної ініціативи, то приходьте у шаховий клуб “Дебют”. Ця локація працює у будні дні з 11:00 до 17:00. І, до речі, ресторан “Рондель” надає волонтерам безплатні обіди: 

“Рондель нас щодня годує, вони піклуються, щоб ми були ситі. І це справді гарно сприяє, бо якби всі окремо кудись бігали їсти, то робота була б не такою продуктивною. Ми дуже дякуємо їм і поважаємо соціально-відповідальний бізнес, – каже Людмила. 

Не можна не згадати про атмосферу, яка панує у центрі. Людмила зізнається: поміж роботою волонтери спілкуються про особисте – про щось, що засмучує або дратує. Але коли беруться плести, то стараються мислити винятково позитивно: 

“Важливо, щоб з хорошими думками це все робилося. Ми молимося завжди, коли плетемо, так само кажемо, що вплітаємо позитивну енергію. Обов’язково до всіх костюмів пришиваємо освячену латанку, а наприкінці ще кропимо святою водою. То такий додатковий захист для наших воїнів”, – каже Людмила Лучин.

Але на цьому символізм не завершується. Людмила вірить, що українська перемога настане вже зовсім скоро, тож уже відтепер збирає матеріали для особливого, святкового виробу:

“У нас є амбіція – хочемо сплести переможного, синьо-жовтого “чугайстрика”. Тому, якщо хтось має вдома блакитні або жовті нитки, приносьте їх сюди, будь ласка. Ми будемо дуже раді!”, – звертається до небайдужих засновниця волонтерського центру “Замаскуй воїна”. 

Фото з центру “Замаскуй воїна” на базі шахового клубу “Дебют”

“Працювати на перемогу – це для нас психотерапія” 

Людмила Лучин переконана, що “чугайстрики” цінні ще й тим, що за кожним з них є людська історія. Вона пригадує перше півріччя Великої війни, коли запит на маскувальні костюми був настільки великий, що захисників доводилося ставити в чергу:

“Щоб воїн отримав свій костюм, він мусив чекати, поки ми доплетемо 40 костюмів для військових, які замовили раніше”, – каже організаторка.

Через це виник дефіцит і на мішковину, і на нитки, і на рибальські сітки: 

“Ми не мали сіток і терміново дістати не могли. То дідусь своїми руками сплів рибальську сітку, щоб ми його онукові зробили костюм. Він сказав “зробіть саме на цій” і ми швиденько все наплели, навіть поза чергою, бо дідусь так старався, сам основу плів”, – розповідає Людмила. 

Певна річ, тоді не вистачало й робочих рук, тому, щоб зменшити час очікування, до справи долучалися рідні військових з черги:

“Оксанка прийшла допомогти своєму братові, він на фронті й шукав собі маскувальний костюм. Ми запропонували їй взяти з собою ще п’ятьох подруг, бо якщо буде допомога, то впораємося швидше. Це її не злякало, вона дуже запальна, привела на поміч дівчат, а сама, до речі, досі з нами плете. Залишаються якраз отакі вмотивовані, сильні люди, які точно знають, що і для чого вони роблять, навіть якщо у їхніх родичів вже немає потреби”, – зазначає Людмила Лучин. 

Саме такою логікою керується Надія. Жінка переїхала до Франківська з Полтави. Вже понад рік проживає тут з донькою і сином, поки батько дітей воює на фронті. Чоловікові Надії маскувальний костюм непотрібний, бо він служить командиром підрозділу, але волонтерка щодня плете “чугайстрики” для розвідників і снайперів:

“Моя мотивація проста: я знаю, що це маскування вбереже комусь життя, такому ж коханому, як наш татко. Це ж чиясь близька людина! І донька це розуміє, вона у нас теж волонтерить, навіть  отримала відзнаку від колишнього міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського”, – каже Надія. 

На фото волонтерка Надія – дружина військового, мати двох дітей

До речі, переселенців у центрі “Замаскуй воїна” й наразі працює чимало, але у перші місяці повномасштабного вторгнення, стверджує засновниця, вони складали ледь не половину всього колективу:

“Зараз багато з них повертаються додому і ми тішимося, але водночас сумуємо, бо дуже прив’язалися за цей час. Працювати на перемогу – це вже психотерапія. А ми, крім того, між собою ділимося переживаннями, обговорюємо проблеми. У нас взагалі дуже дружня команда. Ми організовуємо спільні “вилазки” в театр чи кіно, а ось недавно мали можливість піти на шашлик. Ну як мали… Точніше буде сказати, знайшли можливість піти на шашлик”, – сміється Лучин. 

Волонтери часто прирівнюють свою діяльність до психотерапії, але трапляються й такі випадки, коли плетіння набуває фізіотерапевтичних властивостей:

“В одної нашої помічниці мама пережила інсульт, через що мала проблему з моторикою рук. Вона попросила взяти додому мішковину, щоб мама порола вдома. Одразу попередила: “Люда, це не буде швидко, але маму треба чимось зайняти”. А потім дзвонить, каже: “ти уявляєш, за тиждень в неї покращилася функціональність і реакція. Мама щаслива, бо знає, що це і їй допомогло, і вона своєю роботою допомогла військовим”, – говорить Людмила Лучин. 

А інша, така ж завзята учасниця ініціативи, робить маскувальні костюми навіть попри параліч, працюючи тільки однією рукою:

“У мене є прекрасна знайома. На жаль, колись вона потрапила в аварію і тепер частина її тіла без відчуттів. Але вона дуже хоче допомагати й робить це з такою душею! Багато хто досі не розуміє, що тил має працювати на військо. Тому я захоплююся людьми, які це усвідомлюють і допомагають, не дивлячись на будь-які перешкоди. Це чудова жінка! Вона дивиться на костюм і каже “моя робота захищає наших захисників”, – ділиться спогадами Людмила.

Поратися з мішковиною допомагають також учні, батьки та педагоги ліцею імені Пулюя. А пучки складають діти й працівники Івано-Франківської спеціальної школи: 

“Для нас дуже цінна їхня допомога”, – каже організаторка. 

Учні Івано-Франківської спеціальної школи порять мішковину

Адреси локацій

Загалом центр “Замаскуй воїна” має на Прикарпатті шість постійних локацій.

Три бази є у Надвірній:

• ліцей №1 імені В’ячеслава Максимовича;
• дитячий садочок “Сніжинка”;
• казначейство.

Франківських пунктів також три:

• основна локація у приміщенні шахового клубу “Дебют”;
• філія у Храмі Матері Божої Неустанної Помочі (Івасюка 48);
• філія у дворі на вулиці Коновальця 136 Г.

Фото Юрія Валька

P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.